Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Яка користь з такої автономії?

Михайло Грушевський

Се, мабуть, ясно вже і з усього сказаного, і тому більше для доповнення скажу кілька слів про головніші користі від такого автономного ладу України.

З погляду національного дуже важно, що як усі українські землі будуть зібрані в одну територію, само собою українці будуть хазяєвами у себе: вони матимуть змогу свобідно задовольняти свої національні потреби в громадськім самоурядуванні, в своїм соймі й своїх установах. Забезпечивши права меншим народностям своєї землі, не маючи заміру панувати над ними чи обмежувати їх у чімсь, навпаки – уділяючи і їм поміч з автономного скарбу, вони матимуть змогу по справедливості обертати головну масу засобів краю свого на задоволення потреб свого народу.

Тим способом українські робучі маси, що протягом стількох століть використовувалися, обдиралися на завдання чужих їм держав, на зріст і панування панських і буржуазних верств, чужих їм по національності і культурі, на розвиток отсеї чужої культури, аж тепер дістануть змогу культурного і економічного розвитку, подвигнення з свого занепаду матеріальними і духовими засобами своєї землі. Можна, нарешті, буде вжити сих багатих засобів на розвиток усеї повноти українського національного культурного і політичного життя і дати приступ до нього найширшим народним масам, робочому народові, коштом котрого досі виростали тільки чужо-культурні верстви і їх економічні й політичні впливи.

З економічного погляду дуже важно, щоб природні багатства української землі й людська сила її не марнувалися і не притягалися штучно на бік різними сторонніми економічними рахунками з великою шкодою для краю й даремною утратою їх для всього людства, а вживалися мудро в інтересах економічного розвитку краю і добробуту народного. Україна становить окрему економічну область з своєю виразною фізіономією й укладом, багато обдаровану всякими умовами для великого економічного розвитку і поступу. Вона має своє море і гори, великі ріки, світові транзитні шляхи, велику масу родючого грунту, умови для доброго хову худоби, запаси лісу і водної сили, уголь і залізо – сі дві основи сучасного промислу, інші метали і мінерали, кліматичні місця і лічничі курорти, а до того головне – людність робучу, енергійну, кріпку, що зростає швидко, одним словом, – всякі підстави для того, щоб стати країною багатою, економічно незалежною, а не такою відсталою і занедбаною як тепер.

Але для сього треба, щоб кермування економічними справами належало до самого краю, до його автономних органів, щоб різними тарифними штуками не відтягалося продуктів від найбільш корисних для них шляхів, щоб митовою (таможенного) політикою не калічено розвитку промислу і торгівлі, щоб економічну енергію і сировий продукт не притягано штучно до різних позакрайових фабрично-промислових районів, і т. ін.

Невідмінно треба автономії на те, щоб запевнити українському хліборобові якнайбільший прибуток, українському пролетарієві якнайвищий заробок, дати надвишці людності роботу на місці, в розвиненому промислі, замість того, щоб він мандрував в світ за очі і його робуча сила пропадала для краю. В орудуванні української автономії повинен зістатися земельний фонд – з тих земель, які будуть викуплені від землевласників. В її завідуванні мають бути прибутки промислові і взагалі всі лишки доходів, щоб повертати їх на розвиток продуктивних сил України.

З погляду культурного ясно, що тільки при орудуванні краєм і його засобами, українською автономією дійдуть своєї правди пребагаті і цінні зав’язки культури, науки і мистецтва багато обдарованого нашого народу. Тільки під її рукою вони з прищіпки до «загальнодержавної» культури вийдуть на центральне місце в житті своєї країни. Розвинувшися в культуру багату, сильну, оригінальну, розгорнувши своєнародні свої зав’язки в тіснім єднанні з течіями європейськими, стануть тою крайовою культурою, яка своїм багатим і різнорідним мистецтвом, літературою, краєзнавством огорне свобідним і невимушеним зв’язком народності України, об’єднані любов’ю і прив’язанням до своєї спільної отчини, до свого краю.

Все се так очевидно, що про се нічого багато говорити, а так важно, що істинно – треба всю душу і силу свою вложити, щоб здобути широку національно-територіальну автономію для України! Подумати, яка се буде економія часу і енергії, скільки відпаде даремних заходів, коли Україна об’єднається в одну національну територію! Відпаде вся боротьба за національні українські права, яка гальмує економічний і політичний розвиток, наприклад, в мішаних «коронних краях» Австрії й її парламенті.

Не треба буде висилювати весь хист і енергію на заходи коло полагодження своїх національних і крайових справ у всеросійській думі, робити там хитрі партійні комбінації, щоб провести свою справу, «обробляти» російське ліберальне громадянство чи інші російські партії, щоб прихилити їх до своїх національних і крайових домагань. Досить ми мали – не тільки з покійним режимом, але і з сим поступовим російським громадянством! Нехай живе здорове о собі, а нам, щоб свої справи рішати у себе дома в своїм соймі, а в загальнім представництві Російської Федеративної Республіки тільки те небагате, що тикається її всеї.

А тепер, власне, про сю федеративну республіку треба порозумітися.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 142 – 144.