Від голови Центральної української ради
проф. М. Грушевського

Михайло Грушевський

[відповідь начальнику київської військової округи К.Оберучеву на його публікацію «По поводу письма г. Грушевского», 8 (21) червня 1917 р.]

На пояснення моє до приказу начальника Київської воєнної округи дав відповідь п. Оберучев в «Киев[ской] мысли» з 3-го червня. Він подає в цілості мій лист до нього і свою відповідь мені. В своїй відповіді мені він писав:

«Коли я приїхав з Кам’янця, я негайно був у Вас і особисто переказав, що воєнний міністр признав можливим затвердити 1-й Український полк при одній умові, щоб на будуче формування українських полків до кінця війни не було. Ви особисто заявили мені, що Ви сю умову приймаєте і внесете її на розгляд Ради. Досі я не дістав повідомлення про рішення Ради в сій справі, тому не позволив собі в приказі вказати на гадку Ради, а вказав тільки Вашу згоду, висловлену мені від Вас особисто, а не відповідь Центральної Ради. Тому в моїм приказі ніякої неточності нема».

До сього листа п. Оберучев додає тепер:

«Додаю, що мені, як головному начальнику воєнної округи, треба було сповнити розпорядження воєнного міністра, і коли я дав приказ про признання 1-го Українського полку сформованим, значить дістав деякі гарантії, що наказ воєнного міністра буде сповнено. Вважаю потрібним додати, що розмова з п. Грушевським була без свідків, і ні я, ні п. Грушевський не можемо потвердити своїх слів доводами свідків. Кожен з читачів-граждан повірить з двох громадських діячів тому, кому привик вірити».

Мушу і я пояснити, що пан Оберучев був у мене не в помешканні, а в Педагогічному музеї, де засідає Центральна Рада. В той день делегати, що їздили в ставку Полуд[нево]-Захід[ного] фронту разом з воєнним міністром і п. Оберучевим, здавали справу з своїх переговорів; і на се наспів п. Оберучев. Розмова з ним ішла в присутності Генерального військового комітету. Тому що головніші рішення міністра були звісні вже з телеграми, присланої нашим делегатом з ставки, розмова оберталася коло різних деталей.

По скінченні сеї прилюдної розмови була у мене розмова сам на сам з п. Оберучевим, уже зовсім не офіціальна, як між двома знайомими. Коли п. Оберучеву, як він тепер пише, треба було дістати при сім побаченні деякі гарантії в справі залишення дальшого формування нових українських частей, то можна було сподіватись, що він поставить се питання в офіціальній часті нашої розмови. Можу послатися на присутніх, що сього не було. Розмова сам на сам зі мною, на котру я затримав пана Оберучева, коли він збирався виходити по виході Генер[ального] комітету, зовсім не була придатна на ніякі гарантії. І я рішуче заявляю, що так, як в часті прилюдній, так і в сій – зовсім не офіціальній, я не дав ніякої заяви, яка б давала право п. Оберучеву послатись на мою заяву в сій справі. І раз пан Оберучев переводить справу на такий грунт, то я теж полишаю кождому до волі вірити йому або мені.

Примітки

Вперше під назвою «Від голови Центральної Української Ради проф. М.Грушевського» заява опублікована в газеті: Народна воля. – 1917. – 8 (21) червня. – № 29. – С. 2 – 3 та паралельно під назвою «Від проф. М.Грушевського» в газеті: Нова рада. – 1917. – 8 (21) червня. – № 58. – С. 2-3.

Подається за публікацією в газеті «Народна воля».

У відповідь на заяву «Від голови Центральної Ради проф. М.Грушевського», опубліковану 2 (15) червня 1917 р. в «Народній волі» та 3 (16) червня 1917 р. в «Новій раді», К.Оберучев наступного дня в газеті «Киевская мысль» (1917. – 3 июня. – № 137. – С. 3) видрукував своє листування з Михайлом Грушевським щодо умов формування 1-го Українського полку під заголовком «По поводу письма г. Грушевского». Бажаючи пролити правдиве світло на обставини конфлікту, голова УЦР виступив з новою заявою, адже не міг «[…]зоставатись пасивним свідком сих маневрів, обрахованих явно на те, щоб посіяти недовір’я до Ц[ентральної] Ради серед українського вояцтва, з призивних і фронтовиків, нібито ми віддаємо себе на услуги неприємним імперіалістичним тенденціям нового уряду» (Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 9. – С. 137).

На пояснення моє до приказу начальника Київської воєнної округи… – див. у цьому томі текст відкритої заяви «Від голови Центральної Ради проф. М.Грушевського […2 (15) червня 1917 р.]».

Він подає в цілості мій лист до нього…. – свою публікацію «По поводу письма г. Грушевского» (Киевская мысль. – 1917. – 3 июня. – № 137. – С. 3) К.Оберучев розпочинає листом до нього М.Грушевського: «Вместо ответа на письмо г. Грушевского считаю нужным привести нашу переписку по поводу моего приказа.

Письмо г. Грушевского от 27 мая:

«Многоуважаемый Константин Михайлович.

В опубликованном, в номере 129 «Киевской мысли», вашем приказе, пока еще не сообщенном официально ни Центральной Раде, ни Войсковому генеральному комитету, помимо некоторых других мест, возбуждающих недоумение, находятся строки, касающиеся специально меня, как главы Центральной Рады, именно, что я «дал согласие», «чтобы до окончания войны не было дальнейшего формирования украинских войсковых частей .

В этих словах содержится двойная неточность: 1) я самостоятельно от Центральной Рады не давал согласия на что бы то ни было, касающееся формирования украинских частей, и в ответ на обращаемые ко мне вопросы сообщал лишь о взглядах на эти вопросы Центральной Рады, 2) Украинская Центральная Рада в указанном вопросе выразила свой взгляд в резолюциях от 15 и 23 апреля с.г., оглашенных в печати вообще и в точном тексте – в № 3 ее «Вістей», прилагаемом при сем.

После вынесения этих резолюций по вопросу о формировании новых украинских войсковых частей, Украинская Центральная Рада никаких новых постановлений не выносила, и я считаю их обязательными лично для себя и для Центральной Рады по нынешний день.

Вы поймите, многоуважаемый Константин Михайлович, что в интересах наших отношений и желательного в общих интересах сотрудничества – чтобы указанные выше неточности были устранены вами же в той форме, каковую вы найдете наиболее удобною.

О принятом вами решении в этом смысле я покорнейше прошу поставить меня в известность, так как в случае, если вы признаете неудобным разъяснить от себя эту неточность, мне нужно будет это сделать безотлагательно самому.

С искренним почтением и товарищеским приветом Михаил Грушевский»«.

«Коли я приїхав з Кам’янця… ніякої неточності нема» – тут дослівно цитується в перекладі українською лист К.Оберучева до М.Грушевського, опублікований командувачем КВО в газеті: Киевская мысль. – 1917. – 3 июня. – № 137. – С. 3.

«Додаю, що мені, як головному начальнику воєнної округи… кому привик вірити» – тут М.Грушевський дослівно цитує заяву К.Оберучева, подану в його публікації «По поводу письма г. Грушевского» (Там само).

В той день делегати, що їздили в ставку… – за рішенням Центральної Ради, делегація в складі М.Ткаченка та полковника В.Поплавка 12 – 13 травня 1917 р. супроводжувала військового міністра О.Керенського під час його поїздки до ставки головнокомандувача Південно-Західного фронту О.Брусилова. 14 травня 1917 р. вони доповідали на засіданні комітету УЦР про результати поїздки. У засіданні брав участь полковник К.Оберучев.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 40 – 41.