Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

До товаришів-українців

Михайло Грушевський

Від початків нинішньої революції я одержую силу телеграм, де різні люди – одні вітають мене, другі просять походити в їх справі, треті запитують в різних справах, дають інші поручения, наприклад: вистаратись для висилки газет або літератури. За все життя мав я правилом відповідати хоч коротко тим, що до мене звертались, але тепер ся можливість урвалася для мене. Я щиро дякую сею дорогою всім, хто вітав мене в сих часах і взагалі пам’ятав про мене; що ж до різних прошень і поручень, то, не маючи ніякої змоги самому займатися тими, я передаю всі сі справи до секретаріату Центральної Ради, куди й треба звертатися у справах політичних (Київ, Володимирська ул., Педагогічний музей), по літературі треба удаватися до книгарень (в Києві – б[увшої] «Київ[ської] старини», Безаківська, 8; «Час», Володимирська, 53 й інші), а за газетами – до їх контор («Нової ради», «Робітничої газети» і «Народної волі» й ін.).


Примітки

Вперше опубліковано в газеті: Народна воля. – 1917. – 5 (18) травня. – № 2. – С. 3. Звернення не ввійшло до бібліографічних покажчиків праць М.Грушевського, після 1917 р. жодного разу не передруковувалося.

Подається за першою публікацією.

Звернення стало першою публікацією М.Грушевського в газеті «Народна воля». Скориставшись з початку виходу нової загальноукраїнської газети, яка передбачала охопити своєю читацькою аудиторією українське село, лідер українського руху дав відповідь усім, хто звертався до нього як до голови Центральної Ради в національних справах.

Від початків нинішньої революції я одержую силу телеграм, де різні люди – одні вітають мене, другі просять походити в їх справі, треті запитують в різних справах… – про ці звернення М.Грушевський повідомляє у своїх спогадах: «Таких декларацій, адрес, привітань рясно сипалось тоді на Ц[ентральну] Р[аду] і на мене особисто як на її голову і більш персонально як на українського батька, як тоді мене прийнялося називати, вдавались до мене з найрізноманітнішими справами, великими і малими, громадськими й приватними (див.: Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 9. – С. 130 – 131).

…по літературі треба удаватися до книгарень… – йдеться про книгарні, які розповсюджували книжки з питань українознавства, українську художню літературу. Часопис «Киевская старина» був першим в Україні науково-історичним місячником, що виходив у Києві у 1882 – 1906 рр. російською мовою. Він сприяв розвиткові історії, етнографії, фольклористики, літературознавства в Україні. Журнал мав дозвіл на друкування українською мовою художніх творів, у 1897 р. заснував друкарню, у 1899 р. – українську книгарню, яка працювала і після припинення виходу часопису. Видавництво «Час» було одним з найбільших і найактивніших у 1908 – 1920 рр. у Києві, видавало шкільні підручники, вибрані твори українських класиків, серії популярних видань тощо. Мало власну друкарню та книгарню.

«Нової ради»… – йдеться про щоденну політичну, економічну і літературну газету, що виходила в Києві з 25 березня (ст. ст.) 1917 р. до початку лютого 1919 р. Була, фактично, продовженням газети «Рада», спочатку її видавало Товариство допомоги літературі, науці і штуці, згодом стала друкованим органом Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ). Редактори – А.Ніковський, С.Єфремов. Газета характеризувалася високим рівнем матеріалів, її співробітники й автори репрезентували політичну та культурну еліту України. Припинила видання на початку лютого 1919 р. після залишення Києва Директорією УНР, потім деякий час виходила під назвою «Рада» (вересень 1919 р.), «Промінь» (вересень – грудень 1919 р.), «Громадське слово» (травень 1920 р.). З першого числа до середини квітня 1917 р. з виданням активно співпрацював М.Грушевський, на її сторінках видрукував 8 суспільно-політичних праць, головні з яких об’єднав у збірці «Вільна Україна».

… «Робітничої газети»… – йдеться про щоденну газету, друкований орган Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), що виходила з 30 березня 1917 р. до серпня 1919 р. (з перервами), спершу в Києві, згодом у Вінниці й Кам’янці-Подільському. Головним редактором у 1917 – 1918 рр. був В.Винниченко, у 1919 р. – І.Мазепа. У1917 р. мала наклад до 30 тис. примірників.

«Народної волі»… – йдеться про щоденну газету, видання Української селянської спілки та Центрального українського кооперативного комітету. За своїм політичним напрямом відповідала програмі Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). Виходила з 4 травня 1917 р. до 14 листопада 1919 р., спочатку в Києві, з лютого 1919 р. – у Кам’янці-Подільському. Була дуже поширена в Україні, мала наклад близько 200 тис. прим. Головний редактор – М.Ковалевський. З газетою активно співпрацював М.Грушевський.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 27.