Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

По світу (2 ред.)

Михайло Грушевський

З подорожніх вражень

Списуючи враження своїх подорожей, не мав я на гадці, як побачить далі сам читач, дати йому якусь інформативну річ. Подорожуючи сам для спочинку, освіжуючи втомлений мозок і зболілі нерви змінливими враженнями широкого світу, хотів я уділити читачеві дещо з того, що давали мені самому сі подорожі: хотів вирвати його на хвилю з суворої, гнітючої обстанови тих тяжких настирливих, гнітючих вражень, що намучили його душу, поранили змисли, та повести в далекий світ, осяяний полудневим сонцем і невмирущим світлом культурної традиції.

Трошки природи, трошки людського життя, трошки артизму, трохи історичної традиції, трохи вільних, «партикулярних гадок», що ворушаться в голові на сім дозвіллі. Коли се разом узяте вирве хоч на хвилю читача з нашої тяжкої, понурої буденщини і тяжкі рефлекси нашого життя будуть уступати і в нім, як уступають у сих моїх записках під напором вражень широкого світу, – вважатиму своє завдання сповненим.


Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1908. – Т. 44. – С. 11 – 31, 302 – 319, 480 – 491; Т. 45. – С. 16 – 31, 403 – 419, 515 – 532; Т. 46. – С. 48 – 56, 234 – 244.

У ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 264) збереглася відбитка журнальної публікації «По світу» з правками і доповненнями автора. Вже побіжне ознайомлення з цим архівним документом дає змогу пересвідчитись, яка важлива роль призначалася даному творові. Як видно з рукописів, після першої публікації автор ще кілька разів повертався до тексту.

Суттєвої переробки зазнала перша половина твору, особливо – розділи про історію та мистецтво Венеції, а деякі розділи («В столиці нібелунгів», «Галла Плацідія», «Візантійська доба», «На могилі Теодоріха» та ін.) М.Грушевський написав пізніше, приблизно в 1911 р. Загалом архівний примірник «По світу», крім первісного рукопису і правлених друкованих аркушів, має ще понад 150 аркушів рукописних додатків і вставок (з суцільного тексту, згідно з авторською нумерацією, втрачено лише 11 сторінок розділу «Венецьке малярство»). Це підтверджує серйозний намір М.Грушевського перевидати цей твір і його інтенсивну роботу над текстом, який мав бути чимось більшим, ніж рядовий журналістський продукт, покликаний інформувати читача про поточні чи історичні події.

Культурологічне есе з вкрапленнями майстерного репортажу, ліричних відступів і влучних філософських узагальнень – так можна визначити жанр «По світу». Проте не можна не помітити, що сукупність цих рис породжує нову якість, і в результаті твір наближається до художньої прози, низки оповідань, об’єднаних у тематичні цикли. Сюжетами стали реальні історичні події сивої давнини, окремі людські долі, мистецькі досягнення, драми характерів, ідей, які творили, зрештою, історію європейських народів, насамперед італійського. Особа оповідача викликає довіру і захоплення передусім майстерним викладом, виразно індивідуальним і органічним, а також – фантастичною ерудицією. Присутність автора, його інтелект, його небайдуже ставлення до описуваних подій супроводжують нас у цій віртуальній подорожі простором і часом.

Отже, свого часу намір М.Грушевського перевидати «По світу» окремою книжкою не був реалізований, але тепер читач має унікальну нагоду ознайомитися з двома варіантами цього твору. Друга, повна й остаточна редакція тексту, відтворена упорядником за вищеназваним архівним рукописом М.Грушевського, подається четвертим розділом цього тому, а перша редакція, яка з’явилася вісьмома подачами в «Літературно-науковому віснику» 1908–1909 рр., уміщена окремо. Порівняння їх дає змогу зробити обгрунтовані висновки про рух тексту, авторський творчий процес і тенденцію внесених змін.

що давали мені самому сі подорожі – М.Грушевський подорожував Італією кілька разів: у 1904 р. він на два тижні (5 – 17 квітня) їздив до Рима з І.Франком, навесні 1908 р. – на півтора місяці з дружиною та донькою (побували, зокрема, у Венеції, Флоренції, Римі, Неаполі), також з сім’єю і художником Ф.Кричевським історик мандрував Італією у 1911 р. (11 вересня – 10 жовтня). Востаннє в Італії М.Грушевський був проїздом, коли в 1914 р. його з сім’єю застав у Криворівні початок Першої світової війни, і добиратися до Києва довелося окружними шляхами, зокрема, через Венецію, оминаючи лінію фронту (Італія на той час була нейтральною).

Враження від другої і третьої з перелічених подорожей стали основою «По світу». У журнальному варіанті є більше принагідних ситуативних згадок про приватні деталі подорожі, зокрема, про дружину; згодом, редагуючи цей текст, М.Грушевський вилучив деякі з них, намагаючись надати розповіді безособового характеру і дещо абстрагувати образ оповідача.

(Можливо, цю картосхему зручніше переглядати в окремому вікні: .)

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 333 – 466.