Помилка

Михайло Грушевський

Я лежав на своїй постелі й передумував один з епізодів, зачеплених попередньою розмовою. Wahrheit und Dichtung мішалися в моїх гадках.

Сталася «судова помилка».

Якісь бандити напали на сім’ю невеличкого урядовця, вбили батька, мати, слугу. Чотирилітня дівчинка одна зосталася жива. Слідча власть звернула всю енергію й дотеп свій на те, щоб з сього одинокого свідка витягнути якнайбільше матеріалу для вислідження злочинців. Нарешті удалося здобути від неї цінну вказівку: дівчинка сказала, що бачила «чорного дядю з бородою», і слідчий без труду зміркував, хто був убивець: в попередніх днях кілька разів приходив до того помешкання монтер для електричного освітлення, чорнявий, з великою бородою. Коли його показали дівчині, вона спочатку висловлялася досить неясно, потім з її слів можна було вивести, що вона пізнає в нім убійника.

Справа була вияснена. Монтер, щоправда, присягався й божився, що всьому тому убійству не причинний, і пробував не без успіху виводити своє alibi, але супроти сказаного дівчинкою се все признано неважним. Його засудили на смерть, рішення конфірмовано і до тижня «засуд виконано». А третього дня по виконанні знайшовся інший «чорний дядя з бородою», який був в хаті убитих, і дівчинка його признала без усякого вагання: був то лікар скорої помочі, що приїхав на першу вість про убійство. Дівчинка, як виходило, під час самого убійства спала, а пробудившися, бачила сього лікаря і його розуміла під тим чорним дядею.

Таким чином, слідчим суддям прийдеться знову шукати провинників, а монтерова душа пішла на рахунок «издержек производства» теперішнього «заспокоєння». Я готовий признати, що з становища методології сього заспокоєння, – коли признавати метою його загальний, безпам’ятний переляк обивателя, так щоб він готовий був відректися не тільки «конституції й революції», а й усього на світі, аби лиш вернули йому просту безпечність фізичного існування, – з сього становища подібні «судові помилки» можуть дати потрібні для нього наслідки.

Кілька таких помилок можуть навести «спасительный страх» на обивателя далеко більший, ніж сотні «справедливих» засудів скорострільної юстиції. Обиватель, навіть не вчений в семінарії, зміркує, що там, де й цілком безневинному чоловіку нетяжко переселитися на лоно Авраама з захованням всіх процедур юстиції, то ліпше й не рипатись. Як сказано в Писанії – «аще праведник едва спасется, нечестивый где явится!» Правда, можливий і інший вивід з такої тези: коли й праведнику може влетіти те саме, що й нечестивому, то що за інтерес бути праведним і уникати вини…

Але все се річі, кождому обивателеві і без того ясні і зовсім не нові. Мені не дає спокою одна нова подробиця у всім отсім – нова принаймні для мене: се роль маленького чотирилітнього свідка в сім епізоді. Ми привикли дивитися з певним поважанням на дитину з її безборонністю, несвідомістю, незнанням доброго і злого, – окружаємо її певним пієтизмом. Се помічається не тільки у людей, навіть малорозвинених, а навіть у звірят. В кождім разі легенди про малих дітей, вигодуваних дикими звірями, показують, що чоловік навіть в дикому звірю хотів би бачити ніжність і обережність супроти дитини.

І якого же огрублення людського почуття треба, щоб з такого малого, безборонного, невинного сотворіння зробити знаряддя суворої машини «заспокоєння». Представте собі «опытных» слідчих юристів, що пускають в рух свої слідчі штуки, всякі психологічні підступи, аби витягнути з бідних уст дитини потрібне їм показаніє, і сих суддів, що слова дитини зробили підставою для засудження чоловіка, – і ви відчуєте те, що відчував я в сім епізоді, – симптом найстрашнішої затрати найелементарніших людських почуть, найперших здобутків людської культури…

«Жестокие нравы», і не вгадати, які плоди принесе в будучності ся «жесточ», яка культивується тепер з таким завзяттям.

Примітки

теперішнього «заспокоєння» – М.Грушевський має на увазі масові репресивні заходи, які були характерні для періоду реакції у Росії після революції 1905 р.

переселитися на лоно Авраама – тобто померти. Авраам – біблійний родоначальник єврейського народу, перший з трьох патріархів.

«аще праведник едва спасется, нечестивый где явится!» – слова з Біблії, Першого послання апостола Петра, глави 4. Повністю фраза звучить так: «И аще праведник едва спасется, нечестивый и грешный где явится?»

«Жестокие нравы» – фраза з драми класика російської драматургії О.Островського «Гроза», один із персонажів якої Кулігін говорить: «Жестокие нравы, сударь, в нашем городе, жестокие!» Фраза набула афористичного звучання, тому що в російському суспільстві вона щоразу знаходила все нові й нові підтвердження. Жорстокість тісно вплетена в життя людей, і плин часу не міг змінити цієї закономірності.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 337 – 338.