Чи маємо автентичні грамоти кн[язя] Льва?
Михайло Грушевський
Критично-історична розвідка
У Львові, 3 – 6 (16 – 19). II. 1902
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Чи маємо автентичні грамоти кн[язя] Льва? Критично-історична розвідка // ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. XLV. – Кн. І. – С. 1 – 22. В нашому е-перевиданні розділа статті дано назви.
Сьогодні немає сумнівів у тому, що М. Грушевський уперше в українській науці ґрунтовно й критично вивчав і використовував у своїх працях писемні джерела. Діапазон цих джерел на диво широкий і багатий у видовому, типологічному та жанровому відношеннях. Учений досліджував як українські, так і інші слов’янські, а також західноєвропейські джерела. Використовував усі відомі історичні пам’ятки, що кидають хоча б найменше світло на духовну й матеріальну історію українського народу від найдавніших часів до XX ст. Окрему увагу звернув учений на документи князя Лева (Лева Даниловича).
Ці документи М.Грушевський досліджує в публікованій праці, а також у статті «Еще о грамотах кн[язя] Льва Галицкого (По поводу статьи проф. Линниченка)» (Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. – СПб, 1904. – Т. IX. – Кн. 1. – С. 268 – 283) та обширних коментарях до III і V томів «Історії України-Руси» (Львів, 1905. – Т. III.– С. 108 – 109, 520 – 521; Т. V. – С. 145, 150) та ін:
Заслуга М.Грушевського полягає в тому, що він:
по-перше, як ніхто до нього в українській науці, зайнявся детальним фаховим аналізом документів, складених від імені князя Лева (Лева Даниловича), розглянувши відомі на той час списки;
по-друге, при дослідженні грамот застосовував класичний – історично-порівняльний та інші дипломатичні методи оцінки документів, спираючись на відомий східнослов’янський дипломатарій і заодно використовуючи візантійську, ватиканську та загальноєвропейську дипломатичну традиції; зосереджувався на цілому комплексі внутрішніх ознак документів (про зовнішні не йдеться, оскільки, як уже зазначено, усі грамоти з іменем князя Лева (Лева Даниловича) дійшли в копіях), а саме на їхніх змісті, структурі та мові;
по-третє, аналізуючи документи, не задовольнявся вузьким вивченням їхніх текстів, смислового навантаження клаузул грамот, а всебічно досліджував їх, послідовно спирався на широкий історичний матеріал, що давало змогу зрозуміти історичний контекст грамот, а водночас епоху, в якій вони з’явилися.
Олег Купчинський
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 442 – 460.