[Рец.] Ф.И.Свистун. «Галичина-Могила»

Михайло Грушевський

"Научно-литературный сборник"
Галицко-русской матицы, I, с. 16 – 25.

До звісного оповідання Галицько-Волинської літописі про те, як Ілля Щепанович посадив був Мстислава Німого на Галичині-могилі, шукає автор аналогії в звісній церемонії настолування хорутанських князів та пробує ще таким же способом толкувати оповідання Кадлубка (І, 15) про скромність Лешка та т. зв. Богухвала про ганьбу, задану Болеславом невірним жонам. В сих польських оповіданнях хоче він добачати сліди старої польської церемонії настолування, подібної до хорутанської. Се, одначе, толкування зістається гіпотетичним.

Лишається церемонія хорутанська. По аналогії її д[обродій] Свистун припускає, що «подібний звичай, мабуть, існував за давніх часів також у галичан, хоч ми й не маємо інших безпосередніх доказів, окрім літописних слів Іллі Щепановича» (с. 24); Галичина-могила мала таке значіння, як церемоніальний камінь у хорутан, і тут мав князь в селянськім убранні засідати й складати обітниці підданим, як хорутанські князі.

Здогад, розуміється, як здогад, і навіть досить привабний, біда тільки, що при досить частих згадках про настолування князів у руських племен ніде нема натяку на таку церемонію: князів настолують по княжих дворах; припускати ж, що в Галичі зацілів архаїчний звичай деінде призабутий, дуже трудно тому, що Галич княжим столом стає досить пізно, скільки знаємо – найдальше в середині XII в. Простіше думати, що в тих словах Іллі Щепановича була проста гра слів (Wortspiel): він посадив Мстислава замість Галича на Галичиній могилі, і на глум сказав, що одно другого варто.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 48. – Кн. 4. – С. 4 – 5 (Бібліографія).

Свистун Пилип Іванович (1844-1919) – дослідник історії та культури Галичини, письменник і педагог, москвофіл. Викладав історію та географію у Ряшівській гімназії (сьогодні – Жешув, Польща). В 1902–1914 pp. – директор бібліотеки Народного дому у Львові, редактор «Вестника Народного дома». Голова Товариства ім. Качковського та редактор його видань.

Основні праці: «Чем есть для нас Шевченко» (1885), «Прикарпатская Русь под владением Австрии» (т. 1–2, 1895–1896), «Гр. Агенор Голуховский и Галицкая Русь в 1848–1859 гг.» (1901), «В память 60-летней годовщины вступления на престол императора Франца Иосифа I» (1908).

«Научно-литературный сборник» Галицко-Русской Матицы – періодичне видання Галицько-Руської Матиці. Виходив у 1901–1908 pp. по одному тому в рік; загалом вийшло 6 томів (у 1903 р. та в 1907 р. «Сборник» не виходив). Формально редактором «Сборника» був Б.Дідицький, але фактично ним керували О.Мончаловський та Ю.Яворський.

…Кадлубка… – Кадлубек Вінцентій (1150–60-ті pp. – 1223) – польський хроніст, політичний та релігійний діяч. 1207 р. призначений краківським єпископом, у 1218 р. за невідомих обставин зрікся сану. На замовлення Казимира II Справедливого написав велику «Хроніку поляків» (Chronika Polonorum), в якій висвітлюється історія Польщі до 1202 р. У «Хроніці» є багато повідомлень про Русь та Східну Європу. «Хроніка» вперше була опублікована в 1612 р. у Добромилі.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 97.