[Рец.] К.В.Харлампович. К вопросу о просвещении на Руси в домонгольский период

Михайло Грушевський

(по поводу взглядов В.Н.Татищева и Е.Е.Голубинского)
("Н[аучно]-лит[ературный] сборник" Галицко-Русской матицы, I, с. 109 – 230)

Стаття з сим привабним титулом дає, властиво, дуже мало. Автор оповідає про критику татищівських оповідань про освіту й школи в Давній Русі, дану Голубинським двадцять літ тому, в першім виданні його «Истории русской церкви», й застановляється над дальшою історією спору про давню освіту на Русі. Разом з Голубинським збиває він погляди Лопарьова й Нікольського (в виданні «Речи тонкословия греческого» – книжка ж його про Клима не винна в тім, що закидають її Голубинський, а за ним Харлампович), полемізує з Л.Лавровським і Пипіним щодо автентичності татищівського оповідання про смоленську школу та підносять на доказ фантастичності татищівських інтерполяцій оповідання про Святослава Юрійовича суздальського.

Для бібліографічної повноти питання випадало автору згадати про мою «Історію Київщини» та Мілюкова «Главные течения русской исторической мысли», а в полеміці остерігатися деяких ризиковних аргументів, які у нього стрічаємо: так, н[а]пр[иклад], полеміка грецького духовенства против латинян (с. 323) може служити аргументом не pro a contra нетолеранції руської суспільності до латинян, а покликуватися на Меховського й Стрийковського на доказ того, що певних звісток не було в руських літописях (с. 325), – перечить простим правилам логічної дедукції.

Ще одно, автор, за Голубинським, застановляється над значінням загадкових слів м[итрополита] Клима про знання київських книжників, але не приходить до певних виводів, хоч мені здається – не далеко уже був від правдоподібного розв’язання сеї справи. А власне, здається мені, їх можна розуміти з правдоподібного так, що ті київські книжники вміли з пам’яті сказати по кілька сот грецьких слів на кожду букву грецької азбуки.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 48. – Кн. 4. – С. 5 (Бібліографія).

Харлампович Костянтин Васильович (1870-1932) – історик церкви та освіти в Україні, краєзнавець.

…з Л.Лавровським… – Лавровський Лавр Якович (1865–?) – педагог, історик (фахівець з епіграфіки), музейний діяч.

…і Пипіним… – Пипін Олександр Миколайович (1833–1904) – російський літературознавець, фольклорист, етнограф.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 175.