[Рец.] Lenna i maństwa na Rusi i na Podolu
Михайло Грушевський
Napisał Antoni Prochaska. Краків, 1901, ст. 29 (з т. XVII "Rozpraw wydz[ialu] hist[oryczno]-fil[ozoficznego]")
Розвідку про служебну шляхту на Русі д[окто]р Прохаска заповів досить давно, літ тому з шість, і я з великим інтересом чекав її, в своїй розвідці про барську шляхту сам багато «утерши поту» над сею справою. Признаюся, що видана нарешті з початком сього року розвідка д[окто]ра Прохаски не вповні задоволила мене. Ш[ановний] автор далеко не використав матеріалу, навіть виданого, не кажучи вже, що з загальними поглядами його далеко не всюди можна згодитися. На тему сих контроверсій і на доповнення фактів прийшлося б написати книжочку значно більшу від розвідки д[окто]ра Прохаски, і я тут, розуміється, сього робити не можу, тим більше, що в V т. своєї «Історії…» буду мати – чи, властиво, уже мав – нагоду про се поговорити, отже, на сей раз обмежуся кількома замітками.
Ш[ановний] автор починає загальними замітками про глибоку різницю між «земським» правом Польщі й «феодальним» Литви; хоч здержливо висловляє він погляд, що ленні відносини в Польщі розвивалися під певним впливом Литви, натомість для нього jest rzeczą dotąd niewyjasnioną, чи феодалізм на Русі Галицькій не був старший від часів Опольського, не походив з часів руських (с. 5). Отже, ш[ановний] автор уже не уважає можливим твердити, як давніше, що служебність шляхти була спадщиною руських часів, хоч тут же й покликується на грамоту Льва для вітошинських конюхів на доказ існування такої служебності вже за руських часів.
В розвідці своїй про грамоти кн[язя] Льва (див. «Записки», т. XLV) виказав я, що грамота вітошинських конюхів підроблена, і тепер повторю тільки сказане там, що на служебний характер шляхетського землеволодіння ми не маємо в руських часах ніяких вказівок; про вплив же права В[еликого] к[нязівства] Литовського на вироблення шляхетського служебного землеволодіння в Польщі не можна говорити, бо форми надань польських на такі володіння виразно відрізняються від литовських, та й розвиваються вони в такі часи, коли взагалі такі впливи припускати дуже трудно (часи Казимира В[еликого] і Володислава Оп[ольського]), що інше – надання jure ducali, але вони сюди, властиво, не належать.
По вступних вказівках дає ш[ановний] автор загальний погляд на розвій служебного землеволодіння в руських землях Корони. Тут зроблю той головніший закид ш[ановному] авторові, що занадто він надає вагу термінології, слідячи більше термін ленності, ніж самий факт служебного землеволодіння, що часами має сей термін, часом не має, і з того в самих поглядах на ленне право існувала в правительствених польських кругах неясність, котрої прояви не можна толкувати самими лише надужиттями урядників, як то робить автор.
Ближче такими служебними шляхтичами, безпосередньо залежними від Корони, ш[ановний] автор не займається; він поминає «манів» львівських, звісних іще в 2-й пол[овині] XVI в., або численні гнізда такої шляхти в староствах Барськім (її присвятив я цілу книгу перед вісьмома роками) й Хмельницькім, натомість переходить до васалів «другої руки», кажучи західним терміном, себто таких, що службою обов’язані були не правительству, а панам. І тут не можна сказати, щоб автор вповні використав хоч би матеріали «Akta gr[odzkie] і ziem[skie]». Можна, напр., вказати гнізда nobiles servi [служебних шляхтичів] в Порохницьких маєтностях – т. XIII, ч. 5062, 5070, 6840; в інтереснім епізоді манів моравських, котрим ш[ановний] автор ближче займається, поминув він документи в т. VII, ч. 39 і 45, що багато поясняють сю справу й дають відповіді на деякі питання, поставлені автором.
Говорячи про васалів Замойського в Щебрешинській волості, ш[ановний] автор повинний був згадати про васалів того ж Замойського в волості Шаргородській, котрих обов’язки й становище, й взагалі сформування сеї групи васалів нам далеко ліпше звісне завдяки актам, зібраним і опублікованим мною в ч. VIII т. І «Архива Юго-Зап[адной] России» (а самій шаргородській шляхті присвятив я екскурс в книзі про Барське староство). Нарешті, коли ш[ановному] авторові хотілося видати в статті надання Дамбоговича (так треба читати се ім’я), видане мною ще в 1895 р. в «Записках» (т. V), то належало бодай для помочі ужити сього видання, щоб устерегтись від помилок, якими пересипаний текст документа в виданні д[окто]ра Прохаски. Може бути, зрештою, що ш[ановний] автор того видання не знав, бо не згадує про нього.
Не вважаючи на сю неповноту й різні неясності й помилки в загальних поглядах, розвідка ш[ановного] автора дає цінний причинок до історії устрою руських земель Корони й мусить бути з вдячністю прийнята всіма інтересованими сими питаннями.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 46. – Кн. 2. – С. 21 – 23 (Бібліографія).
…в своїй розвідці про барську шляхту… – йдеться про працю: Грушевский М. Барская околичная шляхта до к. XVIII в. Этнографический очерк // Киевская старина. – 1892. – Т. 36. – С. 260 – 277. Окремою відбиткою праця була видана у Києві в 1902 р.
Цікаво, що одним із перших на цю розвідку початкуючого тоді вченого рецензією відгукнувся саме А.Прохаска (див.: P-ska A. [Prochaska A.]: Hruszewskij M. Barskaja okolicznaja szlachta do końca XVIII w. Odbitka z «Kijewskiej Staryny» // Kwartalnik historyczny. – Lwów, 1894. – Rocznik VII. – S. 353.). У рецензії польський учений піддав критиці, як недостатньо обгрунтовані та національно-заангажовані, погляди М.Грушевського на причини та шляхи денаціоналізації української шляхти в XVI–XVII століттях, зазначивши, що «автору треба собі побажати, щоб його праці були вільними від упереджень, що не личать серйозній науці».
В розвідці своїй про грамоти кн[язя] Льва… – йдеться про працю: Грушевський М. Чи маємо автентичні грамоти кн[язя] Льва? // ЗНТШ. – 1902. – Т. 45. – Кн. 1. – С. 1 – 22.
…такої шляхти в староствах Барськім (її присвятив я цілу книгу перед вісьмома роками)… – йдеться про працю: Грушевский М.С. Барское староство: Ист. очерки. Киев, 1894. – VI, 308 с. + І табл.
…актам, зібраним і опублікованим мною в ч. VIII т. І «Архива Юго-Зап[адпой] России»… – йдеться про видання: Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов. Часть восьмая, т. II: Акты Барского староства XVII-XVIII в. – К., 1894. – 274 с.
…надання Дамбоговича […], видане мною ще в 1895 р. в «Записках» (т. V)… – йдеться про працю: Грушевський М. Запись руська 1473 р. // ЗНТШ. – 1895. – Т. 5. – С. 2 – 3.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 230 – 231.