[Рец.] J.K.Kochanowski. Kazimierz Wielki, zarys żywota і panowania

Михайло Грушевський

(Życiorysy znakomitych ludzi), Варшава, 1899, ст. 143, мал. 8.

Witołd wielki książe litewski, studyum historyczne,
Льв[ів], 1900, ст. 207, мал. 8.

Дві сі книжечки мають різні претензії: перша – то популярна біографія, друга, як читаємо на її титулі – історична студія. Але різниця між ними дуже мала, і як одна, так і друга далекі від вимог, які ставляться історичній розвідці.

І перша, й друга писані в тоні панегірика, обвантажені масою шумних, переважно досить затасканих фраз, але навіть і літературної здібності в авторі не виявляють: факти лучаться досить механічно, бракує ширших поглядів і комбінацій фактів.

В першій книжці нас могла б інтересувати «руська справа» – боротьба за галицько-волинську спадщину й відносини до руської народності в Галичині, але автор се все збув дуже легко. Всьому тому він присвятив чотири і півсторони (с. 48–51 і 132–142) і видко, сі сторони не задали йому багато праці. Ані сліду нема знайомості з новішою літературою сього питання, хоч би польською, а і стару автор не дуже, видко, затямив. Польсько-угорська угода в руській справі для автора не існує. Казимир весною 1340 р. напав на Львів і опанував Галичину, tymczasem nominalnie. На другий рік (sic) він повторяє похід, і той podnosi jego znaczenie nа Rusi. Потім скок аж до p. 1366, і готова справа.

Ну, та се «популярна» книжка, а ширшій публіці прийнято давати відпадки науки, переношені лахи з панських плеч.

Друга книжка натомість – наукова праця, studyum historyczne, та, очевидно, автор мав про історичні студії досить оригінальне поняття. Де може, він іде собі за готовими розвідками, дуже зрідка лише даючи цитати (часом в тім роді, як: «Codex Vitoldi», та й годі) – так, у вступі йде він за Лятковським, далі – за Смолькою (Kiejstut і Jagiełło), потім таким провідником служить йому Конечни; тільки в другій половині книжки, не маючи готової одноцільної праці, на яку міг би опертися, частіше заглядає він до джерел, але книжка небагато від того зискує.

Автору незнаним зісталося важне спостереження пок[ійника] Левицького щодо часу, коли Витовт став в[еликим] князем, тому й уся політика Витовта від 1393 р. і до Городельської унії вийшла в нього незрозумілою або фальшиво представленою. Безкритично зачерпнена від Левицького звістка, що Витовт перед смертю передав В[елике] князівство Ягайлові, замикає сю «працю», бідну якимись самостійними гадками, але багату риторичною шумовиною. В спеціальніших студіях, не кажучи вже – для загального ознайомлення з предметом, можна безпечно її поминути.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 50. – Кн. 6. – С. 13 – 14 (Бібліографія).

Кохановський (Kochanowski) Ян Кароль (1869-1949) – польський історик-медієвіст, фахівець з геральдики, палеограф, історіософ. У 1905– 1916 pp. – головний редактор «Przeglądu Historycznego» і співредактор «Książki» (1907–1913). У 1919–1934 pp. – професор Варшавського університету, в 1912–1921 pp. – ректор. Член Польської академії наук (1919). У 1918– 1925 pp. – голова Варшавського наукового товариства. Видав «Księgi sądowe brzesko-kujawskie» (1905) та «Codex diplomaticus necnon commemorationum Masoviae generalis» (t. 1, 1919).

Основні праці: «О stosunkach włościańskich w Małopolsce XV wieku» (1894), «Dzieje Akademii Zamojskiej» (1899-1900), «Kazimierz Wielki, zarys żywota і panowania» (1899–1900), «Witold, Wielki Książę Litewski» (1900), «Echa prawieku і błyskawice praw dziejowych na tie teraźniejszosci» (1910), «Nad Renem і Wisłą. Antyteza dziejowa» (1913), «Postęp ludzkości jako wyraz praw psychicznych rozwoju» (1917).

Лятковський (Latkowski) Юліан (I860 – після 1892) – польський письменник, учитель історії. Вчитель середніх шкіл у Тарнові, Станіславі та Золочеві. Автор високо оціненої фахівцями монографії «Mendog, król litewski» (1889).

Смолька (Smolka) Станіслав (1854–1924) – польський історик, археограф та публіцист.

Конечни (Koneczny) Фелікс (1862–1949) – польський історик, публіцист, історіософ.

…пок[ійника] Левицького… – Левицький (Lewicki) Анатоль (1841 – 1899) – польський історик-медієвіст.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 240.