[Рец.] Ю.Кулаковский. Новоизданный византийский трактат по военному делу

Михайло Грушевський

"Византийский временник", 1900, с. 646 – 660.

Під сим титулом обговорює автор трактат «Περί κατασάσεως ὰπλήκτον, De castrametalione», в часті виданий ще Газе, а тепер в цілості А.Мартіном (Albert Martin, Traité de Tactique connu sous le titre Περί і т. д., Paris, 1898, відб[итка] з XXXVI т. «Notuces et Extraits»), з паперів Гро. Він застановляється над часом трактату, виступаючи против гадки Мартіна, що написано його в часі і з ініціативи ціс[аря] Никифора Фоки, та вказує на 990-ті pp., як на час написання, і ближче спиняється коло згадок про Русь в сім трактаті. їх небагато, і не дуже вони многослівні, але завсіди цінні.

Три рази згадується Русь (οι Ρϖς) в візантійськім війську, як прибічний полк (розд[іли] X, XIX, XXV); сей полк ходить в поході пішо, але в потребі може бути посаджений і на коней. Четверта згадка інтересніша – тут Русь виступає як край сусідній:

«Належить доместику і пограничним стратігам мати шпигунів до болгарів (автор трактату головно має на оці воєнний театр болгарський), але також і до інших сусідніх народів – до печенігів, угрів і русі (είς τά λοιπὰ γειτονοῡντα ἔῳνη, εἴτιυν εις Пατζινακί αν και είς Тουρκίαν καί Ρωσίαν), аби ніщо з їх замислів не утаїлося від них».

Ш[ановний] автор толкує, що русини тут названі сусідами супроти кримських провінцій Візантії. Се так, коли розуміти «сусідство» в тіснішім значінні; але можна розуміти його й трохи свобідніше, в значінні народу, з яким Візантія мала безпосередні зносини й конфлікти.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 45. – Кн. 1. – С. 3 (Бібліографія).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 168.