Монах ворожбитом

Михайло Грушевський

Переглядаючи, тому вже більше десяти літ, акти подільської палати в Московськім архіві Міністерства справедливості (Опись 5, в’язка 1, діло 13, л. 6 – 7), виписав я собі досить інтересне з культурно-історичного та й етнографічного погляду зізнання «мандрованого» чернця, арештованого російськими властями за ворожбитство. «Просвіщенний» режим цариці Катерини був дуже підзорливий та гострий на пункті «суеверий», особливо коли вони йшли від духовних осіб, і тим поясняється нещаслива доля, що спіткала галицького мандрованця. За досить безневинну річ – якесь зілля, дане жінці для ношення при собі від «перелестника», заволоку всаджено до в’язниці й віддано його справу до суду. Просидівши досить довго під арештом, він, одначе, був увільнений від кари – йому пораховано було сидження в арешті під час слідства, бо нічого серйозного за ним не знайшлось, а вплинуло, мабуть, на се увільнення й признання обжалованого, що він був несповна розуму. Зрештою, його зізнання, як культурно-історичний образок, не потребує ближчих коментарів.

1797 года марта… дня допросъ учиненной въ брацлавскомъ совѣстномъ суді присланному изъ брацлавскаго намѣстническаго правленія священику Ивану Зарицкому, которой спрашиванъ и показалъ:

От роду ему 49 лѣть. По ихъ греко-римскому исповѣданию у ісповѣди причастия повсегодно бывалъ. Родился я в цѣсарскомъ кордонѣ в мѣстечкѣ Красномъ Ставѣ. Имя мнѣ Иванъ Зарицкой, отца Василия Зарицкаго, а матери Агафий. При родителяхъ жилъ 14 лѣть послѣ рождения Грамоти изучився на рускомъ й полскомъ язикахъ, читать писать умѣеть. А потомъ пошелъ въ Галамуци въ езувицкой монастирь, котрий состоялъ подъ епархиею цесарского кардона, и жилъ года три простимъ монахомъ, а не постриженнымъ. Отъ туда перешелъ по пашпорту в манастирь билской базиліянской, гдѣ пожилъ 6 годовъ в послушаніи. Отъ туда пошелъ въ Красной Ставъ обратно въ манастирь, гдѣ произъведенъ въ ярмонахи епискомъ Василіем Залесскимъ епархии галамуцкой, гдѣ прожилъ 14 лѣть безъотлучно.

И хотя посмотрѣть родителей своихъ отлучился изъ монастиря из до[з]волении началниковъ в домъ свой состояний в томъ мѣстечкѣ. И какъ только не успѣлъ прейты, нечаяннымъ образомъ загорѣлся домъ отца моего, чего испужавшись лишился разума, пошелъ неизвѣстно куда и шатался по разнымъ мѣстамъ шесть лѣть, а когда пришелъ в чувство и шелъ в городъ Виницу, и не доходя до города Выницы верстъ 40 захваченъ на дорогѣ липовецкимъ смотрителемъ, а имены не упомню, и отосланъ прямо въ Виницу. Содержался под стражею двѣ недѣли, а потом явился къ преосвященному архиепископу Виктору, которого просилъ об опредѣлении меня в какой нибудь манастирь, которой просилъ городническое правление для свободного пропуску пребывания в манастыряхъ. Бывший же господинь городничий Лопухинъ во удовлетворение желания его преосвященства и далъ за подписомъ своимъ и съ приложениемъ казенной печати билеть.

А наконецъ проходя черезъ монастиры лебединской и корсунской возимилъ намѣрение пробратся обратно въ Виницу, простиралъ путь чрезъ Смелянщину, гдѣ заболѣвъ лежалъ 3 мѣсяца, а по виздоровлении явился въ Виницѣ и былетъ прописалъ въ городническомъ правлении. Продолжалъ путь для богомоления в городъ Киевъ и проживъ въ ономъ до июня мѣсяця прошлого 796 года наконецъ же имѣлъ намѣрение пробратця в Шаргород къ преосвященному Аникию для опредѣления къ мѣсту.

Пришелъ Литинского уѣзда в деревню Багриновци для переночеванья к тамошнему жителю сапожнику, просилъ онаго починить сапоги, за каковою починкою переночевалъ. Жена же его сапожника, а имены ее не упомнить, начала меня спрашивать в разговорахъ, не знаю ли я такого человѣка, чтобъ который могъ помочъ страждущей отъ прелестника, я жъ въ отвѣть ей на то сказалъ, чтобы она здѣлала изъ священного зелья крестъ и покропила бы святой водой и носила бъ при себѣ.

О чемъ священникъ той деревни изьвѣстясь – Василий Терлецкий приказалъ меня взять под стражу, отобравши от меня прописанной былетъ, и отослалъ в литинское духовное правление, гдѣ меня допросили и отослали въ брацлавску духовную консисторию, ис которой препровожденъ в наместническое правление. На воровствахъ разбояхъ не бывалъ и пожеговъ не чинилъ, в чемъ і показалъ самую сзлцую правду. За ложное жъ мое показание подвергаюсь сужденію. – Йоанъ Зарицк[и]й.

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Монах ворожбитом // ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. XLVI. – Кн. II. – Miscellanea. – С. 1 – 2.

…акти подільської палати в Московськім архіві Міністерства справедливості (Опись 5, в’язка 1, діло 13, л. 6 – 7) – сучасне місцезнаходження документа не з’ясоване.

…в мѣстечкѣ Красномъ Ставѣ – тепер м. Krasnostaw на території Польщі; виникло в давньоруські часи, у літописах княжої доби згадується під назвою Щекарів.

…Галамуци въ езувицкой монастирь – очевидно, тепер м. Оломоуч в історичній Моравії (на території Чехії).

…в манастирь билской базиліянской – мається на увазі василіанський монастир в Більську Підляському (тепер містечко Bielsk Podlaski на території Польщі).

…епискомъ Василіем Залесскимъ епархии галамуцкой – в останньому ґрунтовному довіднику ієрархів Київської церкви названого єпископа та єпархії не зафіксовано, див.: Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861 – 1996). – Львів, 1996.

…преосвященному архиепископу Виктору – очевидно, владика Чернігівський Віктор (Садковський) у 1796 – 1803 pp., див.: Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви. – С. 388.

…монастиры лебединской и корсунской… – ці монастирі відомі в джерелах із XVII ст. (Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. – М., 1908. – С. 311); Лебедин – тепер село Шполянського р-ну Черкаської обл.; Корсунь – тепер районний центр Черкаської обл.

…в Шаргород… – тепер районний центр Вінницької обл.

…кь преосвященному Аникию… – очевидно, владика Кам’янецький Іоникій (Никифорович) у 1795 – 1819 pp., див.: Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви. – С. 388.

…Литинского уѣзда в деревню Багриновци… – тепер с. Багринівці Літинського р-ну Вінницької обл.

Мирон Капраль

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 78 – 79.