Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

7. Ідея «Руського князівства»

Михайло Грушевський

Оглядаючи відносини Хмельницького до Польщі, бачимо, що дві лише точки тут були поставлені ясно: права козацького стану і православної віри. Крім того, в свідомість входила гадка, що компроміси всяких козацьких ординацій не можуть довести до ладу, і треба раз справу з Польщею довести до кінця: перевернути її шкерберть, аби забезпечити козацький стан володіння; але се було скорше невиразне почуття, інстинкт, ніж продуманий план. На нарід дивилися тільки як на знаряддя в руках козацтва. Щодо якогось осібного «Руського князівства», то се була ще цілком мрія в повітрі. Ні Хмельницький, ні, правдоподібно, його найближча прибічна старшина в тій хвилі ще не визволилися від погляду на себе як заступників самої тісної козачої верстви, не дійшли до ідеї репрезентації цілого народу чи краю: інші верстви зіставались в безпосередніх відносинах з державою, поза козачим устроєм, і козацькі умови їх майже не дотикались.

Правда, в самій ідеї козаччини, з шляхетсько-польського погляду лежав зародок такої репрезентації. Козацька старшина, як і взагалі українська інтелігенція, виховувалась в польсько-шляхетських політичних поглядах, а в сих поглядах шляхетська верства репрезентувала собою цілий нарід, польський нарід = шляхетський нарід. Козаччину саме польське правительство довгий час привчило дивитись на себе як на шляхту sui generis [своєрідну], стан лицарський, упривілейований, і вона собі присвоїла сей погляд, а тим способом козацтво, що ніколи не переставало бути лише суспільною верствою, ставало репрезентантом цілого народу, всіх верств, а наслідком того терміни: нарід козацький, нарід козако-руський, і заміна понять козацтва і українсько-руського народу – се річ широко розповсюджена в другій половині XVII і XVIII віках.

Певний зародок ідеї «Руського князівства» був, хоч – думаю – цілком несвідомо ще, вже в Зборівській умові, де виступає вже козацька територія на простороні трьох воєводств, з православними сенаторами і з виїмковими правами (свобода від жовнірів, заборона мешкати жидам etc.). В 1657 р. стрічаємося вже з формальним «Руським князівством»; хоч які кардинальні хиби мало воно в своїм устрою, але тут вже стрічаємо початки репрезентації цілого краю в виді «руського гетьмана», вибраного трьома станами князівства, а за кілька місяців бачимо проект поправки, що хотіла розтягнути сей устрій на цілу етнографічну територію України-Русі.

Треба взагалі признати, що козацька старшина, позбавлена всякого попереднього політичного досвіду, кинена на бистру воду самостійного політичного життя, дуже швидко поступала по дорозі політичного розвою, і великим нещастям було, що її нерозуміння, ба навіть суперечність з жаданнями народних мас, з другого боку – шкідний вплив московської політики, загальмував і звів на нінащо сі початки політичної еволюції.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 479 – 480.