Надання магдебурзького права містечку Дідову (в Київщині), 1596 р.
Михайло Грушевський
Нижчеподаний документ належить до численної серії фундацій оборонних містечок на полудневих границях української колонізації при кінці XVI і на початку XVII в. «для убезпеченя от неприятеля» [про них див. в моїй розвідці про українські замки в серед[ині] XVI в., с. 5. Урочище Дідове, згадане в сім документі, в описі маєтностей Печерського монастиря, спорядженій при передачі їх архім[андриту] Никифору Туру 1593 p., зветься sioło Dołscik, przezywaiące sie Dziadowo, po obodwoch stronach rzeki Rpenia («Архив Юго-Зап[адной] России», [К., 1859], ч. I, т. I, с. 387]; отже, на тім місці було вже село, Тур старавсь тільки про міські привілеї. Справжнього міста, одначе, з того села не вийшло. Пізніше відібрала його уніатська Київська митрополія і воно зіставалось у неї аж до кінця Речі Посполитої («Архив [Юго-Западной России». – К., 1871], ч. I, т. IV, с. 643). Тепер се досить велике село Дідівщина, на лівім боці Ірпіня, в Сквирськім повіті (Похилевич [Л.] Сказания о насел[енных] мест[ностях] Киев[ской] губ[ернии или статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. – К., 1864], с. 194 , Руліковський в «Słownik’y geografiсznу’м» під сл[овом] «Didowszczyzna».
Із умов сього привілею звернемо увагу на заборону міщанам ходити «на Запороги и в Дикие поля» за границю без відомості коронного гетьмана, постачати туди живність, олово і порохи, або висилати туди своїх «половників» – спільників, підсусідків: се останнє натякає на те, як обминали соймову конституцію 1590 p. (Vol[umina] legum [Regni Poloniae et magni ducatis Lithuaniae ab anno 1347 ad annum 1780. – Petersburg, 1859. – Т.] II, [p.] 310).
Фуньдацыя права майдеборского местечку Дѣдову в архимандрыцстве киевъскомъ.
Жыкгимонт третий.
Ознаймуемы тымъ листом нашим всимъ вобец и кождому зособна, кому то ведати надежит, нинешнимъ и на потомъ будучимъ. Далъ намъ справу велебный Никифор Туръ, архимандрыт киевский манастыра нашого Печерского, ижъ онъ на власномъ кгрунте церковномъ манастыра Печерского в земли Киевской лежачого, надъ рекою Репенемъ, на врочисчу называемом Дѣдовомъ, ку пожитку своему и для убезпеченя отъ неприятеля, такоже и инымъ многимъ именъямъ и селам нашимъ, и тежъ князскимъ, панскимъ и шляхетским и всему оному краю ку великому убезпеченью от неприятеля, хочеть заложи(ти) и збудова(ти) коштомъ и накладомъ своимъ замок и при немъ место осадить без уближенья иных мест наших. И билъ намъ чоломъ, абыхмо ему в томъ ласку нашу кролевскую оказали, а ему того позволивши, ярмарки, торги и корчмы волные надали.
А такъ мы, бачечи то, же он такъ для пожитку своего яко и для обороны тому краю а лепшому способеню и убезпеченью подданых своих власныхъ, также именей наших власных и шляхетских оный замокъ коштомъ своимъ збудовати хочет, а особливе хотечи добра церковные розмножи(ти) и ку осаженю людми кгрунты неоселые привести и спосебити, на то смы позволили, якож и тымъ листомъ нашимъ позволяемъ и допусчаемъ на томъ то кгрунте власномъ церковномъ манастыра Печерского в земли Киевской лежачомъ над рекою Репенемъ на име у Дѣдови замокъ збудова(ти) и при немъ мѣсто людми волными и иными всякими прихожими и ремесники осадити. В которомъ то месте у Дѣдове тымъ всимъ людемъ, которые тамъ осядуть, надаемы волности местъские права майдеборского водлугъ звычаю и порядку места нашого Киевского надаемы; тежъ в томъ же месте яръмарокъ в кождый годъ на денъ и свято… [Пропуски в книзі.], который ярмарокъ мает быти волнымъ отъ всяких податковъ нашихъ власныхъ через две недѣли. Постановлямы тежъ в томъ же месте торгъ в кождый тыждень [Повторено.]… И даемы волность в томъ месте тымъ всим людемъ, которые тамъ осядуть, корчмы будовати и в нихъ всякимъ питемъ и трунками ку питю належачими шинковать и всякимъ купецъствомъ ся обходи(ти) и пожитки собе всякие в томъ месте розмножати. А на почизнъ (sic) с тыхъ корчмы и месчанъ до скаръбу нашого давати и жадныхъ повинностей з нихъ полнити онъ самъ и по немъ будучие архимандритове киевские не мают и не будуть повинъни. А тое волности от нас в томъ месте вышей мененом наданое такъже того замку и места зо всими его пожитки и доходы теперешний аръхиманъдрытъ Киевский Никифоръ Туръ и по немъ будучие архимандрытове киевские за тымъ листом нашимъ мають уживати вечными часы по тому, яко иные князи, панове обывателе панствъ нашихъ и тое земли Киевское таковыхъ волъностей з ласки нашое уживають.
А ведъже в томъ месте Дѣдове новой осаде люде таковые не мають бывати и тамъ оседати, которымъ права и привилея коронъные заборонять. Месчане тежъ того места на Запороги и в Дикие поля за границу бывати и ходити безъ воли и ведомости гетмана коронного, также и живности, олову и пороховъ додавати не мают. Тежъ половниковъ в Дикие поля и за граници выправовать не мають подъ винами и караньемъ в праве описаными.
И на то дали есмо Никифору Туру архимандриту киевскому и по немъ будучимъ архимандрытомъ киевскимъ манастыра нашого Печерского тотъ нашъ листъ, подписавши его власною рукою нашою, до которого на большую твердост и печать нашу коронную притиснути росказали смы. Писанъ у Варшаве лѣта Божого нароженя тисеча пятъ сотъ деветьдесятъ шостого месяца сентябра десятого дня, а панованья кролевствъ наших польского девятого, а шведского року третего. Sigismundus rex.
Florian Olieszko.
Коронна метрика Московського архіву Міністерства справедливості, І.В., кн. 11, л. 91-92
Примітки
Друкується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 25. – Miscellanea. – С. 3 – 5. Підпис: М. Грушевський. Передрук зі збереженням пагінації першодруку – Розвідки й матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1900. – Т. III.
Судячи з часу публікації документа, М.Грушевський виявив його під час роботи в МАМЮ влітку 1897 р. Виявлений документ, як видно з передмови до публікації, мав увійти до збірки, присвяченої колонізації Подніпров’я у другій половині XVI ст. Додатковий інтерес для історика представляв тому, що давав інформацію про розвиток недержавних фортифікаційних укріплень, актуальність дослідження яких М.Грушевський визнав ще в «Південноруських господарських замках…»
Слід зазначити, що нещодавно виданий каталог укріплених поселень Брацлавського, Київського і Подільського воєводств Дідова до таких не відносить [див.: Мальченко О. Укріплені поселення… – С. 90 – 307], хоч замочок у цьому населеному пункті, напевно, був [Rulikowski Е. Didowszczyzna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego і innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1881. – Т. II. – S. 31].
Методика видання документа була традиційною для всіх кириличних документів Руської (Волинської) метрики, виданих М.Грушевським. На відміну від «Кількох київських документів XV – XVI в.», де історик подав власні заголовки документів, у цій публікації наведена оригінальна назва документа, яку видавець вважав адекватною його змісту. У даній публікації зазначені пропуски і повтори, наведені засвідчі підписи. Виносну літеру «т» історик вніс у рядок, виділивши дужками, але передав як «ти» (заложи(ти), збудува(ти) тощо). У другій половині документа часто випущена літера «ъ» («пожитки» – має бути «пожитьки»; власною» – «власъною», «Варшаве» – «Варшавѣ» тощо).
Сучасна легенда публікованого документа: Российский государственный архив древних актов. Ф. 389: Литовская метрика, оп. 1, д. 201, л. 91 – 92 об.
… в серед[ині] XVI в., с. 5… – йдеться про працю М.Грушевського «Южнорусские господарские замки в половине XVI века. Историко-статистический очерк». – К., 1890. – 33 с.
… архим[андриту] Никифору Туру… – Тур Никифор (помер 1599) – києво-печерський архімандрит (1593 – 1599), противник унії, виходець з шляхетського роду [Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва. – К., 1995. – С. 360].
… sioło Dołscik, przezywaiące sie Dziedowo, po obodwoch stronach rzeki Rpenia… (пол.) – село Довчик, назване Дідове, з обох боків р.Ірпінь.
… соймову конституцію 1590 p. (Vol[umina] legum, II, 310)… – йдеться про конституцію сейму 1590 р. «Porządek z strony Niżowców i Ukrainy» («Порядок щодо низовців і України»), яка була схвалена з метою впорядкувати козацтво і запобігти виходу селян на Запорожжя [Volumina legum Regni Poloniae et Magni ducalus Lithuaniae ab anno 1347 ad annum 1780 / Ed. J.Ohryzko. – Petersburg, 1859. – T. II. – S. 310].
И даемы волностъ в томъ месте… – «даемы» повторено.
Повторено – має бути «Пропуск у книзі».
П. Кулаковський
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 138 – 140.