Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] А.А.Шахматов. О начальном киевском летописном своде

Михайло Грушевський

І–III, Москва, 1897, ст. 58 (відбитка з "Чтений" Московськ[ого] історичного тов[ариства], 1897, III)

Киево-печерский патерик и печерская летопись ("Известия Отделения русского яз[ыка] и словесн[ости] Академии наук", 1897, кн. III)

Житие Антония и печерская летопись ("Журнал Министерства нар[одного] просвещ[ения]", 1898, III)

Eugen Ščepkin. Zur Nestorfrage ("Archiv für Sl[avische] Philologie", 1897, т. XIX, s. 498 – 554)

А.А.Шахматов. Отзыв о сочинении: Eugen Ščepkin. Zur nestorfrage ("Известия Отд[еления] русск[ого] яз[ыка и словесности Академии наук]", 1898,1, с. 116 – 130)

Н.И.Петров. Подлинность поучений преп[одобного] Феодосия Печерского о питии и чашах тропарных и о казнях божиих (ib., 1897, [т. 2, кн.] III, с. 783 – 785)

Д.И.Абрамович. К вопросу об источниках "Несторова жития" преподобного Феодосия Печерского (ib., 1898, I, с. 243 – 246)

Несколько слов в дополнение к исследованию А.А.Шахматова "Киево-печерский патерик и печерская летопись" (ib., 1898, II, с. 536 – 540)

У недавніх книжках «Записок» (XVII і XXI) я згадував про розвідки д[обродія] Шахматова, присвячені Несторовому «Житию Феодосія» і Початковій літописі; тепер маємо знову кілька розвідок, зв’язаних з сими пам’ятками. І тут заслуга безпосередня чи посередня належить тому ж д[обродієві] Шахматову, бо він розбудив рух в сих питаннях, кинувши кілька нових, оригінальних гадок, що ще, певно, довго будуть служити вихідними точками для дебатування над сими і деякими близько з ними зв’язаними пам’ятками.

Особливо тут важні розвідки д[обродія] Шахматова про літопись. Дві обговорені нами перед тим розвідки його були присвячені літописній хронології; третя, видана при кінці минулого року, написана була скорше, ніж друга, і щодо методу роботи дійсно повинна її випереджувати. Вона поділяється на три відділи.

В перших двох автор виводить свою теорію, як утворилась версія Новгородської літописі з «Початковим зводом» на вступі (по його термінології, 1-а Новгородська літопись другої редакції); автор між дефектним пергаміновим кодексом (1-й Новгородський звід, по його термінології) і теперішньою «другою редакцією» припускає як переходові: 2-й звід (з «Початковим зводом» на вступі) і той же звід продовжений («Софийский временник» = 3-й звід), що й заховавсь в найбільше чистій формі в сій другій редакції; таким чином версію, що лежить в основі сієї другої редакції, він кладе на 2-гу пол[овину] XIII в[іку], а вперше «Початковий звід» мав бути введений в Новгородські зводи в 1-й чверті XII в[іку].

В другій розвідці автор говорить про Новгородську літопись Вояти, що служила джерелом для Новгородських зводів.

Третя розвідка присвячена спеціально тому «Початковому зводу», котрим доповнено дефекти 1-го Новгородського] зводу, і вона має для нас головний інтерес. Автор наразі обмежується доказами, що «Початковий звід» незалежний від Початкового літопису (як він його зве, не зовсім докладно – «Повісті временних літ») і був його джерелом. Він вказує на самостійні відомості і відміни «Початкового зводу» в порівнянні з «Повістю» як в руських, тубільних звістках, так і взятих з грецьких джерел (Амартола) та відміни в хронології; далі виказує вставки і додатки «Повісті»; тут особливо важні доводи його, що умови з греками пізніше вставлені в текст і розбили давніше оповідання; в кінці автор вказує, що крім 2-ї редакції 1-го Новгородського літопису до реконструкції «Початкового зводу» може служити ще пізніший Архангелогородський літописець.

Автор, на мою гадку, цілком добре довів незалежність «Початкового зводу» від Початкового літопису; вияснення їх обопільних відносин він відкладає на пізніше, коли вияснить питання про редакції Початкового літопису (автор припускає дві редакції, ранішу – Сильвестрову, 1116 p., що лежить в основі Лаврентіївської групи, і другу, 1118 p., що лежить в основі Іпатіївської групи).

Поки автор не розвинув перед нами цілої своєї теорії щодо генези нашого літописання, було б завчасу запускатись в її оцінку чи критику. Поки що зістається цілий ряд питань:

Як можна б реконструювати собі «Початковий звід»? Д[обродій] Ш[ахматов] припускає можливість скорочень в нім, вказує на варіанти Архангелогородського і Переяславського кодексів, але вказане ним доповнення з Архангелогор[одського] літ[описця] дуже непевної вартості.

Як далеко він сягав? Д[обродій] Ш[ахматов] думає, що він сягав останньої чверті XI в., але се велике питання.

Д[обродій] Ш[ахматов] сам приймає, що хронологія в «Початковім зводі» заведена пізніше, що вставка з Амартола про похід 860 р. пізніша, що в звід увійшло оповідання про початок Русі готове – отже, се все питання до роз’яснення про склад самого зводу.

Дуже важним і неясним питанням зостається, чому «Початковий звід» має цілком відмінну хронологію від Поч[аткового] літопису до 945, а від сього року однакову?

У всякім разі д[обродій] Ш[ахматов], поставивши звістки 2-ї ред[акції] 1-го Новгор[одського] літ[опису] на рівнорядне місце з Почат[ковим] літописом, доконав важної речі – цілий ряд нових фактів і можливостей входить з сим в круг історичної роботи. Питання про генезу наших літописів, що цілком притихло, мовби вичерпане, підіймається наново цілком, і тут показується знову, яке важне значення мають поміщені пізніші літописні кодекси і який ми взагалі маємо іще бідний матеріал для студіювання наших давніших літописів, а з тим і нашої давнішої історії.

Ту ж саму гадку насуває і розвідка д[обродія] Ш[ахматова] про Печерський Патерик: досі ся важна пам’ятка не перестудійована докладно, навіть не видана відповідно. По розвідках про нього Кубарьова і Казанського вона майже не звертала на себе уваги. Д[обродій] Ш[ахматов] пробує відрізнити редакції Патерика і нараховує їх вісім (с. 798–816 і 836–844); його спостереження над складом Патерика, розуміється, мають свою вартість, але з огляду на те, що д[обродій] Ш[ахматов] багато з тих навіть кодексів, які класифікує, сам не бачив і говорить про них на підставі звісток не дуже авторитетних, його класифікація не може бути цілком певною, тим більше, що й судячи по поданим самим автором звісткам, система його не скрізь згоджується з прикметами кодексів. Маленькі поправки і доповнення до системи д[обродія] Шахматова дали ще в «Известиях», 1898, II, д[обродій] Істрін в статті «Замечания о составе Толковой Палеи», с. 507–508 і д[обродій] Абрамович в названій вище статті.

Але особливо інтересна частина розвідки, присвячена огляду редакції 1462 р[оку] і її джерелам (с. 816–844). Тут автор порушує цілий ряд важних самостійних тем – про житія св[ятого] Антонія і печерський літопис, про послання Феодосія «О латинах» і про святкування свят, і на них варто зостановитись хоч побіжно.

Я почну з останнього – про «посланія» з іменем Феодосія. Як відомо, з іменем Феодосія ми маємо досить багато різних поучень, але вже від [18]60-х pp. проти Феодосієвого авторства то тих, то інших підносились голоси (Срезневський, Вадковський, Голубинський etc.). Спеціально послання про латинську віру вже Голубинський (І, с 699) з усією рішучістю признав утвором не Феодосія Печерського, а Феодосія Грека, письменника 1-ї пол[овини] XII в., автора перекладу послання Льва В[еликого], папи про IV собор, спорядженого на жадання кн[язя] Святоші Давидовича. Сю гадку перейняв і розвинув далі д[обродій] Шахматов, уважаючи сього Феодосія Грека не тільки автором посланія «О латинах», але й посланія про святкування неділі й «поученія» про святкування тропарів і п’янство (с. 827–833).

Доводи автора (релігійна виключність, не відповідна для русина, в посланні «О латинах», питання про піст в неділю і вираз «яко же вы глаголете в посланію про свята, та ім’я св[ятого] Панкратія на останнім – автор думає, що се «поученіє» написав Феодосій за словами Святоші, що дійсно звався Панкратієм заразом) справді до певної міри роблять правдоподібною його гадку; але головна трудність в тім, що Феодосій в однім своїм певнім утворі – перекладі «посланія» Льва В[еликого] пише дуже незрозумілою мовою, тим часом як «посланія», що надає автор йому тепер, написані доброю й зрозумілою рущиною. Щодо імені Панкратія, то тут непевність та, що се було мирське ім’я Святоші, а чернецьке ім’я його було Микола.

В тій же книжці «Известий» умістив замітку проф[есор] Петров, пробуючи інакше об’яснити надпись св[ятого] Панкратія над «поученієм»; він думає, що його виголосив Феодосій Печерський в першу неділю посту, в день св[ятого] Панкратія, що мало місце в 1068 p.; але при тім поправляє надпись «поученія» замість першої неділі посту св[ятих] апостол[ів] (Петрівки) на – Великого посту. Се нагромадження поправок і можливостей робить занадто штучним се об’яснення.

Інші питання, порушені в розвідці д[обродія] Шахматова про Патерик, стоять вже в зв’язку з літописом. Д[обродій] Шахматов наводить ряд печерських звісток в Київському літопису, як вказівки про існування Печерського літопису в XII в., і висловлює свої гадки про утворення і склад сього літопису. Ширше розвинув він свій погляд в розвідці «Житие Антония и Печерская летопись». На його гадку, сей літопис був зредагований на початку XII в., в основу його положив незвісний монах Несторові «сказанія» про початок Печерського монастиря і перенесення мощей Феодосія (що в літопису) і доповнив се рядом літописних записок; остання була під р. 1110, і сього літопису ужив Сильвестр для свого Початкового літопису. В дечім вплинуло на сей Печерський літопис «житіє» Антонія, що згадується в Патерику: по гадці д[обродія] Ш[ахматова] воно було написано в останній чверті XI в.

Рівночасно з д[обродієм] Шахматовим над «житієм» Антонія зостановився д[обродій] Щепкін в своїй статті, але прийшов до цілком противних виводів: він уважає се «житіє» напівапокрифічним утвором 2-ї пол[овини] XII в. (перегляду сього питання і справі редакції Початкового літопису присвятив д[обродій] Шахматов свою критичну оцінку розвідки д[обродія] Щепкіна). Деякі спостереження над змістом «житія», зроблені д[обродієм] Ш[ахматовим], дуже варті, хоч «житіє» і надалі зістається загадкою, і студії д[обродія] Ш[ахматова] не розв’язують її.

Стаття д[обродія] Щепкіна написана з приводу розвідки д[обродія] Сркуля, обговореної вже в XVII т[омі] «Записок», і піднятої ним гіпотези проф[есора] Бідінгера про редактора літопису Нестора-Василя, і присвячена питанню про Нестора Літописця. Д[обродій] Щепкін аналізує всі епізоди Початкового літопису, де автор говорить про себе в першій особі; тут особливо цінний екскурс (с. 507–523), де автор порівнює оповідання про Печерський монастир в літопису під 1051 і 1074 р[оками] і виказує не тільки їх фактичні суперечності (виказані вже й давніше), але й зовсім відмінні становища їх авторів, репрезентантів двох напрямів в монастирі; сей екскурс служить відповіддю д[обродієві] Шахматову, що в своїй розвідці про «житіє Феодосія» і в пізніших статтях пробував ще раз вибороти для Нестора оповідання під 1051 і 1074 р[оками].

Д[обродій] Щ[епкін] полемізує з теорією Шахматова, критикує і збиває вартість звістки Патерика про Нестора Літописця, уважаючи джерелом похибок Патерика згадане «житіє» Антонія, на його гадку – відкинене навіть печерською громадою, але сам до ніякого рішучого виводу про Нестора не годен прийти і припускає, що Нестор дійсно міг писати Печерський літопис, що увійшов в Початковий літопис.

Я висловив свої гадки про се недавно в статейці «Нестор і літопись» (в ювілейнім збірнику д[окто]ра Франка). На мій погляд, з усіх можливостей найбільше правдоподібності має за собою те, що Нестор, коли числитись із згадкою Патерика про його літописательство, був автором кількох монастирських записок (в літописі можуть ними бути записки почавши від «відкритя мощей Феодосія»), не автором літопису. «Сказанія про початок Печерського монастиря» (як думає д[обродій] Ш[ахматов]) ніяк не міг він написати, натомість міг написати деякі пізніші печерські епізоди, що маємо в літопису. З сією малою різницею, я досить близько зійшовся з поглядами д[обродія] Ш[ахматова] в його статті про Печерський літопис, тоді ще не знавши її, і ся стріча мене тішить. Уважати автором Печерського літопису Нестора трудно тому, що «сказаніє про початок Печерського монастиря», як то вказав д[обродій] Щ[епкін], є якби відповіддю іншого напряму на Несторове життя Феодосія, а се сказання мусило лягти основою літопису.

У остаточних своїх виводах про Нестора д[обродій] Щ[епкін] досить невиразно виступає, але справа дуже непевна взагалі, щоб з сього можна було робити йому закид. І без того праця д[обродія] Щ[епкіна] має багато справедливих і дотепних спостережень і поруч праці д[обродія] Ш[ахматова] з честю знову підіймає замовчане останніми часами літописне питання.

Нарешті, мушу згадати про статейку д[обродія] Абрамовича; вона служить доповненням розвідки д[обродія] Шахматова про Несторове «Житіє Феодосія» і його джерело – «Житіє св[ятого] Сави»: порівнюючи тексти «Житіє Феодосія» з грецьким оригіналом і з слов’янським перекладом «Житія св[ятого] Сави», він приходить до виводу, що Нестор користав з перекладу, що сей переклад дійсно існував уже в XI в.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 25. – Кн. 5. – С. 8 – 12 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 240, арк. 45–46 зв. Без закінчення, до слів: «в основі Лаврентіївської групи». Без підпису.

Щепкін Євген Миколайович (1860-1920) – російський історик, педагог та суспільний діяч.

Абрамович Дмитро Іванович (1873-1955) – історик мови та літератури.

У недавніх книжках «Записок» (XVII і XXI) я згадував про розвідки д[обродія] Шахматова… – йдеться про праці: Грушевський М. [Рецензія] Шахматов А.А. Несколько слов о Несторовом Житии Феодосия… // ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. 17. – Кн. 3. – С. 2-3; Грушевський М. [Рецензія] А. А. Шахматов. Исходная точка летосчисления «Повести временных лет» («Журнал Министерства нар[одного] просвещения», 1897, III, с. 217–222). Хронология древнейших русских летописных сводов (ibid., 1897, IV, с. 462-482) // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 21. – С. 4-7.

По розвідках про нього Кубарьова і Казанського… – про Печерський Патерик О.Кубарьов написав такі дослідження, як «Нестор, первый писатель русской истории, церковной и гражданской» (1840), «О Патерике Печерском и описание харатейного списка Печерского Патерика» (1847), «О редакциях Патерика Печерского» (1858). П.Казанський на цю тему також відгукнувся декількома розвідками: «Критический разбор Патерика Печерского о летописи Нестора» (1850) та «Объяснение некоторых недоумений касательно летописи Нестора» (1852).

Кубарьов Олексій Михайлович (1796-1881) – російський філолог та палеолог.

Казанський Петро Симонович (1819-1878) – російський богослов та історик.

…Вадковський… – церковний діяч, духовний письменник, митрополит Антоній (Олександр Васильович Вадковський) (1846–1912) – єпископ Російської православної церкви; від 1898 р. – митрополит Санкт-Петербурзький та Ладозький.

…з приводу розвідки д[обродія] Сркуля, обговореної вже в XVII т[омі] «Записок»… – йдеться про працю: Грушевський М. [Рецензія] Srkulj Stjepan. Die Entstehung der ältesten russischen sogenannten Nestorchronik mit besonderer Rücksicht auf Svjatoslav's Zug nach der Balkanhalbinsel. Literar-Historische Studie. – Požega, 1896. – 57 s. // ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. 17. – Кн. 3. – С. 2 – 3.

Я висловив свої гадки про се недавно в статейці «Нестор і літо-ись»… – йдеться про працю: Грушевський М. Нестор і літопись // Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльности складають украінско-руськи письменники. – Львів, 1898. – С. 130 – 138.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 118 – 122