Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] А.А.Шахматов. Исходная точка летосчисления «Повести временных лет»

Михайло Грушевський

("Журнал Министерства нар[одного] просвещения",
1897, III, с. 217 – 222)

Хронология древнейших русских летописных сводов
(ibid., 1897, IV, [с.] 463 – 482)

Сі дві статті російського лінгвіста, не вважаючи на малий розмір, мають визначний науковий інтерес, зачіпаючи основні питання, зв’язані з Найдавнішою нашою літописсю. Властива вага полягає на другій статті: перша розробляє лише один з епізодів, одно з питань, обнятих другою. Справа йде про хронологічну схему «Повісті временних літ». Невважаючи на давно звернену увагу учених на неї, на зроблені справедливі спостереження і деякі детальні студії, ся схема ще не вияснена, не знайдено ключа до більшості дат. Д[обродієві] Шахматову, на мій погляд, удалося знайти сей ключ до кількох дат, зв’язаних з подіями візантійської історії. Джерело сих дат д[обродій] Ш[ахматов] знайшов в продовженій «Хроніці» Амартола і в «Хронології» Никифора; обидва утвори були признані джерелами літописі вже давніше, але з їх дат не виведено літописних.

Ключем для цілого ряду дат служить для д[обродія] Ш[ахматова] 6362 р. – рік першого виступу Русі на історичну арену в версії «Повісті» при «Першій Новгородській літописі» («Початковий звід» – по термінології автора): д[обродій] Ш[ахматов] об’ясняє, що сей рік викомбінуваний хибно укладчиком, що 12 розділ у Амартола прийняв за 12 рік царювання Михайла, коли прийшла Русь на Константинополь, а знову новий редактор хибно прийняв сей 6362 р. за перший рік Михайла. Комбінація, як бачимо, дуже штучна, але сей ключ дає автору можливість розв’язати цілий ряд дат «Повісті»:

6366 – похід Михайла на болгар,

6374 – похід Аскольда і Діра: новий редактор зробив ту саму помилку, що й перший укладчик; таку однакову помилку, признаюсь, досить трудно прийняти,

6384 – кінець пасхального кругу на 22 рік царювання Михайла,

6388 – смерть Михайла,

6407 – початок царювання Льва,

6410 – війна Візантії з болгарами.

Сі всі дати виводяться автором з самого лише Амартола. Розв’язання стількох дат, дійсно, надає імовірність і самому ключу.

Крім того, автор виводить дві дати з «Повісті про Кирила й Методія» – цілком правдоподібно. Рівно ж не підлягає сумніву вивід кількох дат з самого Амартола, на основі індиктів (6421, 6422, 6423, 6428, 6437, 6442, 6450, 6451).

Другу категорію дат виводить автор з «Хронології» Никифора (Xρονογραφιόν σύντομον). На його думку, з Никифора користав автор другої редакції «Повісті» (ми б його назвали третім хронологізатором), тим часом як автор першої (другий хронологізатор) користав з Амартола, котрого не знав автор другої.

На чолі стоїть дата вступу на царство Михайла – 6360, хибна дата, що дала стільки праці й не могла бути вияснена досі. Автор, на підставі новішого видання Никифора De Boor'а, міг виказати, що ціла хронологічна табличка, заміщена в «Повісті» версій Іпатіївської, Лаврентіївської etc., взята з Никифора (в Никифорі вже давніше було відгадано джерело її), і з неї ж викомбінувана дата 6360 року (се й становить зміст спеціальної розвідки автора, першої з двох названих).

Сей же укладчик, на думку д[обродія] Шахматова, зробив на основі Никифора і на основі хронологічної таблички самої «Повісті» цілий ряд поправок в хронології її; д[обродій] Ш[ахматов] вичисляє їх на с[торінках] 478–479. Одначе сі поправки здаються мені не дуже певними. Укладчик, що, на думку д[обродія] Ш[ахматова], приведений був недоречностями хронології «Повісті» до нової хронологічної роботи, ледве чи став би правити сю хронологію на підставі її самої, а поправки на основі Никифора не досить характерні.

Для хронології руських подій автор небагато дав нового і признає початок багатьох дат для себе неясним.

Автор поставив своєю задачею перейти хронологію до смерті Ігоря, бо, відси почавши, хронологічна схема однак[ов]а в усіх версіях «Повісті». Різниці в хронологічній схемі мають служити доказом його гіпотези про редакції «Повісті»: початкова версія її заховалась при Новгородській першій; група Лаврентіївської і под[ібні] містять першу переробку («перша редакція»), зладжену 1116 p., але в сих кодексах змодіфіковану потім під впливом другої переробки («другої редакції»); сю другу редакцію, зладжену в 1117–1118 роках, маємо в групі Іпатіївської і под[ібних], але змодіфіковану під впливом першої, і в більш чистій формі в північних зводах як 1-[ша] Софіївська, Воскресенська etc.

Одначе різниці хронологічної схеми, як вони тепер вказані автором, ще не вистають для попертя сієї гіпотези; автор бодай не вияснив тих виводів, які він робить з них щодо відносин редакцій. Сама гіпотеза, одначе, дуже цікава. Дуже важна гадка автора про значіння версії «Повісті» при Новгородській першій літописі; видана доперва недавно (1888), вона не звернула на себе уваги при студіях над «Повістю», а варта того. Найстарший кодекс її маємо з XV в., але сама вона старша. З такої версії користав Длугош для перших часів історії Русі. Д[обродій] Шахматов спорядження сього типу Новгородської першої літописі кладе на XIII в., але джерело сієї версії уважає «Початковим зводом», джерелом «Повісті». Ся гадка про початковість сієї версії, на нашу думку, має в собі багато правди і може бути дуже корисною для реконструкції початкової повісті.

Інтересна також увага, що друга переробка «Повісті» зладжена [в] 1117–1118 р[оках]; автор наводить один доказ, але не хоче «наводити ряд інших фактів», що попирають сю гадку, щоб не ухилятись від своєї задачі (с. 481).

Судячи по опублікованим ним тепер результатам його дослідів над літописсю, можемо пожадати скоршого публікування дальших його студій, бо можемо сподіватись від них багато нового і корисного для вияснення питань, зв’язаних з Найдавнішою нашою літописсю.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 21. – Кн. 1. – С. 4 – 7 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 240, арк. 35–39 зв. Підпис: М.Грушевський.

… «Хроніці» Амартола… – Амартол Георгій (р.н. і р.с. невідомі) – візантійський хроніст IX ст. Чернече ім’я Амартол (у перекладі з грецької – грішник) узяв собі сам. «Хроніка» Амартола – одна з найпопулярніших пам’яток візантійського письменства, виклад подій у ній ведеться від Адама до 842 р. Джерелами праці були біблійні книги, а також твори інших візантійських авторів. «Хроніка» Амартола була перекладена на старослов’янську мову, використовувалася одним із укладачів «Повісті временних літ».

…Длугош… – Ян Длугош (1415–1480) – польський історик-хроніст, церковний діяч, дипломат. Навчався у Краківській академії. Був писарем і керівником канцелярії краківського єпископа З.Олесницького. Від 1480 р. – архієпископ Львівський. Головна праця – «Annales Poloniae» в 12 томах (латиною), доведена до 1480 р. Містить численні відомості з історії України.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 107 – 109.