10. Нова антипольська коаліція
Михайло Грушевський
Але ми зайшли наперед. Вернімось до Хмельницького.
Вся його московська політика, як я сказав, була тільки одною з карт в його зручній і скомплікованій політичній грі, і, одначе, ся карта так йому поплутала гру, що зручний грець зайшовсь у голову.
Скільки років Хмельницький спонукав Москву до війни з Польщею, на які способи для того брався – а тепер залишає боротьбу з Москвою, впадає в якусь апатію, марнує час, і Москва ніяк не може його спонукати до енергійнішої боротьби з Польщею. План спільного походу московських і козацьких військ пропав, бо Хмельницький не пішов в похід, і Москва докоряла йому за те. По битві під Охматовим він дає розбитому польському війську спокійно відступати і залишає йти за ним. Не користає він з останньої біди Польщі і в 1655 р. Доперва літом рушив він в похід разом з московським військом, але й то якось мляво – обложили Кам’янець і кинули, Львів – і обмежились окупом, а Хмельницький, покинувши московське військо, рушив назад, і знову потім цілий рік (1656) просидів спокійно.
Причиною сієї наглої зміни в поводженні Хмельницького була, безперечно, Москва. Союз з нею привів цілий ряд наслідків, яких Хмельницький, певно, не передчував. В Києві, в центрі України засів (ним же випрошений) московський воєвода з сильною залогою і пильно слідив за Хмельницьким і козаччиною. Показалось, що Москва зовсім не мала заміру служити планам Хмельницького, мала свої (їй головно хотілося забрати білоруські землі), для них вона хотіла розпоряджати Хмельницьким і козацькими військами, відібрала у гетьмана право зносин з Польщею і Турцією й хотіла на кождім кроці його контролювати, а сама мала охоту розпоряджати долею України, навіть її не питаючись (при переговорах з Польщею 1655 – 1656 pp.).
До того, може, й скорше міг Хмельницький помітити те, що ми помічаємо в однім епізоді 1657 p.: козацьке військо під час походу на Польщу піднялось проти своєї старшини і, здибавши московського післанця, поручало донести цареві, що вони не слухаються старшини, бо вона пішла в похід без царської волі [Русская историческая библиотека, т. VIII, с. 1267 – 1268, пор. 1263 – 1264.], – отже, й тоді вже всякі незадоволені старшиною елементи пробували опертися на Москві.
Хмельницький відчув, який нерозважний крок зробив він, ув’язавши себе з Москвою, і став шукати нових опорних точок. Залишивши війну з Польщею (зносини з нею не переривались увесь той час), він відновляє свій союз з Портою (1655), а потім із Кримом; при кінці 1656 р. уложено союз з семигородським князем Ракочі (Раковци); але головна річ, що нарешті відносини його з Швецією (нав’язані по довгих пробах 1653 р. [Путешествие патр[иарха] Макария, II, с. 66; шведський посол, котрого застав Макарій в Києві 1654 p., казав, що перед ним поляки переловили двох післанців кор[олеви] Христини, і він діставсь на Україну через Царгород.]) стали прибирати важніше значення з початком шведсько-польської війни.
Таким чином Хмельницький потроху сотворяв собі нову політичну систему. Тут його політика пішла зовсім напереріз московській: між Москвою й Швецією виникла суперечка за польські землі, і в результаті Москва помирилася з Польщею та звернулася проти Швеції, тимчасом як Хмельницький при кінці 1656 р. уложив план коаліційної війни, разом з Ракочі і Швецією, проти Польщі. Розрив між Москвою й Україною був неминучий.
Старшина й гетьман були дуже роздражнені на Москву. Під час спільного походу на Львів Хмельницький порізнився з Бутурліним, і Виговський умовляв львів’ян, аби не заводили жодних зносин з московським військом [Supplementum ad historica Russiae monumenta, с. 201.]. Політиці московській не вірили і боялись, що Москва видасть Україну Польщі. До того дражнила старшину внутрішня політика: Москва забиралася знести ті уступки, які зроблені були в 1654 p. de facto [насправді] (воєводи не прислані, доходи зіставлені в руках гетьмана), тимчасом як старшина все більше й більше приходила до свідомості своїх автономічних потреб і не мала охоти упускати з рук те, що фактично мала.
На початку 1657 р. уложено між Хмельницьким, Ракочі і Карлом Шведським умову про розділ Польщі (Ракочі при тім хотів польської корони, а її мав обіцяну у поляків московський цар). Проти волі московського царя розпочато війну з Польщею, і Хмельницький заявив, що союзу з Швецією не розірве. Для ситуації на Україні характерний диплом, виданий (в червні 1657 р.) гетьманом пинській шляхті, що після московської окупації 1655 р. піддалася під його протекцію: Хмельницький надає їй справжню конституційну хартію, як голова держави, і вона може служити добрим покажчиком дійсних його замірів.
Він обіцяє за себе і за своїх наступників спокій і оборону від всяких нападів, свободу католицтву (унія й «інші секти» мають бути знищені), виборні земські урядники мають затверджуватись гетьманом, а інших він сам має іменувати; маєтності заховуються надалі за шляхтичами, що зложать присягу, кому – не сказано, але найменшого натяку нема на московське правительство [Памятники, изд[анные] Киев[ской] комиссией, III, № 35, с. 145.].
Сей диплом можемо поставити в безпосередній зв’язок з планом української держави, забезпеченим умовою з Карлом і Ракочі [Акты Ю[жной] и З[ападной] Р[оссии], XI, с. 738, і III, с. 557.]. А Москва якраз тим часом знову зачіпала дражливу справу прислання воєвод і передачі їм доходів, себто повного ограничення української автономії [Акты до посольства Бутурлина в: Акты Ю[жной] и З[ападной] Р[оссии], т. III і XI.] .
Смерть Хмельницького перервала сі напружені відносини і зіставила Україну зв’язаною з Московщиною.
Примітки
По битві під Охматовим… – битва під Охматовим («Дрожипільська») між українсько-російським військом з одного боку і польсько-татарським – з іншого відбулася 29 – 30 січня 1655 р. біля Охматова (нині – однойменне село Жашківського району Черкаської області, близько 12 км на південний схід від Жашкова).
… Ракочі… – Д’єрдь II Ракоці, князь Трансильванії (Семигорода) у 1648 – 1660 pp.
… кор[олеви] Христини… – Христина, королева Швеції у 1632 – 1654 pp.
… Карлом Шведським… – Карл X Густав, король Швеції у 1654 – 1660 pp.
… диплом, виданий… пинській шляхті… – тут неточність. Йдеться про універсал Б.Хмельницького про підтвердження прав шляхти Пінського повіту, виданий у Чигирині 08.VII(28.VI).1657 p. Див.: Універсали Богдана Хмельницького. 1648 – 1657. – К., 1998. – № 167. – С. 231-235.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 485 – 487.