Кін. 02.1897 р. До Ф. Вовка
Кін. лютого 1897 р. Львів |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажний Добродію!
Мабуть я того листа не дістав, що на нього не відписав, бо вся літня кореспонденція десь загибла, бо инакше інакше собі не пригадую.
Словарь я сказав Вам вислати, «Етногр[афічний] Зб[ірник]» пошлеться до Троіцкосовска. A propos сього: зробили отже добре діло, спопуляризовавши спопуляризувавши етнографічну карту, могли би отже зробити ще більше, популяризуючи кілько видно в приступних для Вас видавництвах наукових і загальних нашу роботу наукову.
Не велика вона, знаю, і ведуть її за для рівнодушности рівнодушності або малодушности малодушності більших сил наукових українських в українській справі национальній національній (за дуже малими винятками) сили поки що в науці невеликі переважно, але ведуть її завзято і з гарячим почутєм почуттям национальним національним, хотячи якусь наукову фірму для нашої ідеї виробити, і ся робота тоді набере повної її своєї важності, як про неї, розумієть ся розуміється – з критичного справедливого, буде пригадуватись неустанно світові західньому західному, і через Европу Європу – і обгороженим китайским муром вищим сферам росийським російським і польским і всяким іньшим іншим.
Ми не пожалуємо розіслати десятки примірників наших видавництв, не пожалуємо оплатити працю остаточно літераторів, які б піднялись від часу до часу реферовати реферувати українську справу в більш розповсюджених часописях, але для сього потрібно чоловіка, що стояв би в стичности стичності з тими кругами, а Ви як найбільше до того надаєтесь. Дуже Вам то кладу на серце, високоповажний земляче, і прошу над тим подумати і можливе зробити (в кругах росийських російських, невважаючи на «абсолютну заборону», наші видання наукові здобувають собі потроху терен, і вже стоїм в обміні з цілим рядом поважних інституций інституцій, почавши від Академії наук петербурської петербурзької).
Не дивуйтеся сьому й иньшому іншому. Ви маєте перед собою горізонти горизонти європейські і призвичаїлись, і несвідомо, міряти все європейською мірою, а нам так трудно і тяжко робити щось – майже з нічого, в тьмі кромішній наших неможливих обставин.
Але досить. Вернімось до збірника. Титул: «Матеріяли Матеріали до українсько-руської етнольогії етнології» мені подобаєть ся подобається дуже; що до Ь в етнольогії, то нас, вихованців росийських російських шкіл, він ріже в око, (хоч має рацию рацію, бо Л все мягке м’яке в європейських мовах), але треба змиритись принятої прийнятої Товариством правописи правопису по можності, і особливо на окладках; що до ілюстрацій, то думаю, ліпше Вам робити великі таблиці у себе, і прислати їх уже видрукованими видрукуваними, аби мита не платити, дрібнійші дрібніші – для клішів, може як що мусять бути в тексті (А пляни плани зробить складач-наборщик) ліпше сюди прислати.
В сумі на ілюстрацию ілюстрацію можна видати на том 100-150 г[ульденів] (200-300 франків), отже і Хвойка міг би увійти в сю суму (14 табл. по 20 фр.? чи як?), але тут одна деталька. Ви пишете, що застерегаєте застерігаєте соби собі право видруковати видрукувати їх в «Anthropologie», і що Бобринський ладить ся їх видати по росийському російському.
Бачите, вложити гроші на рисунки, коли вони по кількох місяцях вийдуть по французьку або по московську, се значить загребати їх, бо ніхто не буде потрібувати їх в українськім видавництві, коли буде їх мати в далеко більш популярних иньших інших публікациях публікаціях; ріжниця різниця в кількох місяцях нічого не буде значити при цілковито невідомости наших публікацій.
Що иньшого іншого – дати лише резюме по французьку, аби зробити кліші на спілку, або дати їм зробити, застерегши застерігши собі право взяти відбитки для рівночасного оголошення по українську (як се деякі співробітники роблять з видавн[ицтвами] польскими або німецькими); про се напишіть, будь ласка Вашу гадку.
В Товаристві є купа матеріялів матеріалів і сими днями пошлемо Вам на перегляд. Зверніть увагу на материяли матеріали по ремеслам п.Гнатюка і про Гуцулів (Мосори). Статя Стаття Кордуби піде в «Записки», лише остановка за кольоровими знимками знімками. Математично-прир[одничі] статі статті будуть мати осібний орган в Товар[истві], «Записки» переходять (ще не зразу) на наук[ову] часопись з круга україн[ської] історії (з політичн[ими] науками), істор[ії] літерат[ури], фільольогії філології й етнографії.
Більші статі статті й ті що не належать до України, разом з більшими материялами матеріалами поволі відійдуть в збірники секцийні секційні (для т.І Зб[ірника] Етн[ографічного] секциї секції фільол[огічної] призначено збірку – в перекладі – фольклорних праць Драгоманова. Добре було б коли б Ви свої весільні звичаї могли для подібного тома приладити), матеріяли матеріали – в «Памятки Пам’ятки укр. мови і літератури» (чи дістали т.І апокрифи зібр[ані] Франком?), Жерела і Етногр[афічний] і Етнол[ьогічний] збірн[ики].
Я ще хтів про титули сказати. Ви пропонували другий титул французький; хіба дати двоязичний – фр[анцузький] і німець[кий]?
Чи обстаєте при своїм – Ваш гонорар обернути на куплю Кольберга для вас, чи вислати гроші? Редакція «Зорі» не має рисовника, тож ліпше Вам відразу зверну, аби не загубилось, і пришліть разом. Паралєля Паралель дуже добра, lehrreich. Дякую за брошюри брошури, за санки подав до «Записок», T. XV.
З глубоким глибоким поважанням
М.Грушевський
Примітки
Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 1, № 1911. Вперше надруковано у часописі «Родовід» (1997, № 15, с.53-54) за автографом. Місце і рік написання встановлено за змістом. Лист є відповіддю на лист Ф. Вовка від 24.02.1897 р. Ф. Вовк відповів на цей лист 7.03.1897 р.
Бобринський Олексій Олександрович (1852-1927) – родом з України. Голова Петербурзької археологічної комісії. Автор праць з археології України: «Херсонес Таврический», «О курганах близ г.Смелы» та ін.
Гнатюк Володимир (1871-1926) – фольклорист, етнограф, громадсько-політичний діяч, академік ВУАН і член АН Росії. Вчений секретар Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка.
Жерела – «Жерела до історії України-Руси». Видавалися Археографічною Комісією НТШ. Вийшло друком 11 томів.
Мосора Михайло – священик. Підготував до «Матеріялів Матеріалів до українсько-руської етнології» розвідку про гуцулів, яка не вийшла друком.
«Пам’ятки української мови і літератури» – часопис, який видавався у 1896-1930 роках (надруковано 8 томів) Археографічною Комісією НТШ. У I-IV і VI томах вийшли друком «Апокрифи і легенди з українських рукописів» Івана Франка.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 125 – 126.