12
Михайло Грушевський
Я спинивсь лише на деяких головніших моментах з чергових завдань У[країнської] п[артії] с[оціалістів]-р[еволюціонерів], з того революційного будівництва, яке стоїть перед нею [Деякі спеціальні теми, порушені мною на конференціях партії, я сподіваюсь обговорити окремо.].
Завдання серйозні, роля відповідальна, праця затяжна й тяжка. Не якийсь короткий момент, що з приложенням певної формули відразу введе наш нарід до царства благодатного раювання, а довгий конструктивний процес, тяжкий і складний, в котрім нова соціалістична машина, безперечно, буде сильно рипіти, буде витрачати масу енергії на внутрішнє тертя, поки в процесі роботи помічені дефекти будуть вигладжені потрібними поправками, а різні часті притруться й приладяться.
Але надії на те, що з тяжкого процесу, в який вкинула людство владуща капіталістична верства Світовою війною, можна якось вискочити хитро-мудро, невеликим коштом, і справити життя назад на передвоєнні, віками видовбані дороги, сі надії треба покинути. Те, що відчувалось уже під час війни – що світ переходить на нові дороги, з котрих вороття не буде, тепер стає все більше ясним. Як відпали мрії про те, що одне чарівне слово «мир» верне назад передвоєнне життя, його форми й відносини, так відпадають надії й на те, що якісь чародії, Наполеони, Меттерніхи чи Бісмарки зацитькають революцію і вернуть буржуазії втрачений нею рай.
Те, що вдалось Наполеонові стонадцять літ тому в розмірах далеко менших, мабуть, не вдасться нікому осягнути в обставинах і розмірах теперішніх. Карти не тільки Меттерніхів, але й Бісмарків биті. Те, що діється навколо нас, безмірно серйозніше, ніж, може, декому здається. Коли шукати нашій добі паралелі, то вона знайдеться не в ліквідації Французької революції, а в таких переживаннях цілої культурної стадії, як се було на межі античної культури й римського цісарства, з одного боку, християнства і варварських держав середньовіччя, з другого. Се відчувають уважні історики культури – я міг би навести деякі інтересні цитати, коли б не боявсь загромаджувати ними сеї статті.
Старий буржуазний світ переживається і валиться; заникає з ним не одно й добре з тої культури, що виросла на грунті капіталістичного хазяйства і в деякій частинці служила потребами і ширших мас. Можна пожалувати за деякими сторонами недорогого комфорту, за легкою їздою, за гарним і недорогим друком. Але сими жалями ділу не поможеш, і сі другорядні подробиці не повинні заслонювати ширших і незмірно важніших перспектив, котрі відкриває людству нинішня криза. Процес оновлення життя, запліднення його новими ідеями, новими формами не проходить легко.
Еволюція відступила місце революції, а революція орудує скрізь і завсіди знарядами грубими й елементарними. Певна барбаризація життя в таких моментах неминуча. І наша Україна чиститься від власті чужого капіталу і буржуазного засилля методами дуже стихійними і грубими (правда, забирали вони в свої руки Україну теж не в рукавичках, се не треба забувати, для порівняння!). І та соціалістична, радянська, мужицька Україна, яка родиться в сім революційнім огні, в своїх початках теж буде мати характер грубий і елементарний. Багато фортепіанів потрощив процес її народжень, і не один, мабуть, іще ушкодить. Але, як сказав вісник нового життя: треба лишити мертвим ховати своїх мерців, а людям живим – служити новому, живому, принесеному великою революцією, що діється перед нами. Рівняти йому дорогу, улегшувати втілення в нові відповідні форми, виявлення нових вартостей, принесених життю.
Той, хто вірить і цінить сі нові вартості вищої правди-справедливості, котрими запліднюється життя людства в сій добі, не дасть себе збентежити нескладностями й недоречностями революційного процесу і не відведе очей від провідних ліній його, що, минаючи сі недоречності, ведуть до великої мети.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 94 – 95.