На село! (Чергові завдання української трудової інтелігенції)

Михайло Грушевський

Примітки

Вперше опублікована у виданні: Борітеся – Поборете! (Відень). – 1920. – № 4 (Листопад – Грудень). – С. 1 – 19. Підпис: Мих. Грушевський. В кінці подані місце та дата написання: В Празі. 15.ІХ.1920 р. Автограф (рукопис, оригінал) статті зберігається: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 187. – Арк. 1-44.

Подається за першодруком.

Стаття написана після завершення роботи Закордонної делегації УПСР над проектом нової програми партії. У ній М.Грушевський формулює чергові завдання трудової інтелігенції в організації економічного, соціального і культурного життя на селі як «забезпечення нашої будучности». Цей своєрідний начерк діяльності УПСР у нових, пореволюційних умовах є продовженням статті «Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання. Замітки з приводу дебат на конференціях закордонних членів партії».

Автор підносить ідею відродження сільського господарства та кустарної промисловості, які здатні забезпечити українське населення товарами власного виробництва, а на перехідному етапі можуть бути «одиноким спасением». У листі від 10 грудня 1921 р. до американського приятеля В.Кузіва М.Грушевський зазначав:

«Раджу Вам прочитати мою статтю «На село» в № 4 «Борітеся», є то програма акції, котру ми переводити хочемо, вернувшися на Україну» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 266. – Арк. 23).

У кореспонденції до Т.Починка від 5 липня 1923 р. вчений характеризував її як «програму-maximum, на дальші часи» (Листи М.Грушевського до Т.Починка (З фонду Н.Григорієва). З матеріялів Музею-архіву ім. Д.Антоновича при УВАН у Нью-Йорку, США / Публікація М.Антоновича // Український історик. – 1969. – Ч. 4. – С. 95). Співзвучним із цієї статтею є також лист М.Грушевського до секретаря ЦК КП(б)У С.Косіора (19 липня 1920 р.), в якому він пропонував допомогу УПСР у справі залучення селянства до соціалістичного будівництва (Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського / Упоряд. А.Демиденко. – К., 1992. – С. 270).

Є.Чикаленку, який добре знав проблеми села, але не поділяв соціалістичні ідеї М.Грушевського, ця стаття видалася «сміхотворно-наївною» (Євген Чикаленко, Володимир Винниченко. Листування. 1902 – 1929 роки / Упоряд. та вс. ст. Н.Миронець. – К., 2010. – С. 314). Так само не сприйняв змальовану ідилічну картину соціалізованого села тогочасний активний опонент М.Грушевського В.Липинський:

«Найбільше сумним, одначе, а заразом найбільше характерним являється те, що ці милі есерівські фантазії про ідилію соціалізованого села не перешкодили проф. Грушевському в літі 1921 р. предлагати свої послуги большевикам, які реально і на ділі винищують те саме українське село, за долю якого так ніби турбувався есерствующий інтелігент М.Грушевський» (Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму // Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії. – Київ; Філадельфія, 1995. – Твори: Том 6. – Книга 1. – С. 166).

На досить виважену думку сучасного дослідника І.Гирича,

«висловлюючи готовність повернутися в Україну, М.Грушевський аж ніяк не збирався допомагати більшовикам руйнувати село, а якраз навпаки силами легалізованої партії есерів хотів зупинити таке руйнування. Він шукав компромісу з більшовиками саме для того, щоб врятувати життєві сили українського села і мати передишку для перегрупування українських політичних сил в нових умовах совєтської України. […] З огляду на врахування реалій часу важко заперечити М.Грушевському в логічності його візій сучасного українського життя. Хоча теоретично з позиції «чистої» політики більшу рацію мав В.Липинський» (Гирич І. Державницький напрям і народницька школа в українській історіографії (на тлі стосунків Михайла Грушевського і Вячеслава Липинського) // Михайло Грушевський і українська історична наука. – Львів, 1999. – С. 60 – 61).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 150 – 169.