В справі Українського соціологічного інституту

Михайло Грушевський

Високоповажані земляки!

Свого часу ви мали звістку про проект заснування Українського соціологічного інституту, внесений мною на розгляд правительства Україн[ській] Нар[одній] Ре[с]п[убліці]. Інститут сей мав своїм завданням слідити за соціальним рухом світовим й за соціологічними дослідами та популяризувати їх результати для українського громадянства; утворювати зв’язки з інтернаціональними та національними організаціями, котрі виражають собою сучасний соціальний рух, та представляти в них українську національність, інформувати їх про соціальний український рух і українську літературу.

Як найбільш бажаний осідок для Інституту було вказано Женеву, тому що там мав відбутись інтернаціональний соціалістичний конгрес в лютім 1920 р., там був призначений осідок Ліги Націй та й традиції закордонної роботи українських революціонерів і інших народів бувшої Росії з Женевою таки були зв’язані. Тому з осені я тут осівсь і повів підготовчу роботу: організацію зв’язків, збирання бібліотеки й архіву, підготовку видань. Все се йшло б добре, коли б не зайшли різні більш або менш несподівані перешкоди.

Насамперед виявилось, що український уряд, Рада міністрів при всім своїм спочутті сьому планові, не може в нинішніх обставинах уділити таких фондів, котрі могли б забезпечити роботу Інституту в тих формах, які були мною проектовані. Тільки міністерство заграничних справ уділило з своїх фондів невелику, як на тодішню валюту, суму чотириста тисяч австрійських корон на тую роботу по організації Інституту. Обіцяв поміч і уділив дещо з своїх невеликих фондів Ком[ітет] незалежної України (3 тис[ячі] франц[узьких] франків дотепер); були ще деякі обіцянки, досі незреалізовані.

Тим часом швейцарська валюта незвичайно здорожіла, так що, ведучи роботу в Женеві, розтратились би ті гроші дуже скоро. Різні спеціальні трудності виникали з того здорожіння швейцарської валюти: напр., в Німеччині заведено дуже значні валютові податки при продажі в краї з дорогою валютою, так що, посилаючи книги до Швейцарії, книгарні стали додавати 20%, 30% і більше – чого не робиться при посилках, скажім, до Чехії, Польщі і т. ін. Тому, конферуючи з співробітниками Інституту, прийшов я до переконання, що, не зрікаючись гадки про Женеву як про найкращий, може, осідок Інституту, в теперішній хвилі його бібліотеку складати й видавничу роботу організувати треба в якійсь країні з дешевшою валютою і з таких місць ми спинились на Празі.

Отже, складаючи на сім місці щиру подяку всім видавництвам і інституціям, які надсилали видання на мою женевську адресу, я прошу їх надсилати на будуче до Праги на отсю тимчасову адресу бібліотеки Інституту: М. Hrushevsky, u. p. Fendricha, Dobrovskeho, 28, Prague, Czechoslovakia.

Заразом я дуже прошу наші українські організації й поодиноких громадян, котрим на серці лежить будуччина нашого народу, – пам’ятати взагалі про сю нашу національну інституцію – Український соціологічний інститут. Вона тепер тільки в скромних зав’язках – але тим цінніша для неї всяка, хоч би й невелика поміч. Ціль вона ставить собі дуже поважну, таку, що відповідає найактуальнішим вимогам, завданням, котрі будуччина ставить народам, які хочуть знайтись в нових обставинах життя, а не пасти задні та підбирати те, що інші покинуть.

Розуміється, українське життя ставить інші, ще більш пекучі потреби. Дітям треба молока, робочому народові – хліба й одежі, щоб не гинути від голоду й холоду. З тих фондів, що на се призначаються, я – певне – не буду вам радити щось уривати на соціологічний інститут. Але з того, що відкладаєте ви на цілі політичні й національні, на забезпечення кращої будуччини нашому народові, не забувайте уділяти щось і для сеї інституції, що працюватиме для тих часів, коли доля народів рішатиметься не на полях битв і не в передпокоях умундированих слуг всесвітнього капіталу, а в колективах на нарадах робочого народу всього світу!

Пам’ятайте про сю будуччину й приготовляйте сили для неї. Спомагайте для неї й Український соціологічний інститут!

М. Грушевський, організатор Укр[аїнського] соц[іологічного] інституту

Женева, 12 марта 1920

Кому до мене діло, можете писати на ту ж вгорі подану адресу. Але й що посилатиметься на Женеву, дійде моїх рук – представництво наше в Женеві буде М.Г.

Примітки

Серед першодруків виявлені: Народна воля (Скрентон). – 1920. – Ч. 42. – 6 цвітня. – С. 2; На переломі (Відень). – 1920. – Ч. 3. – 20 березня. – С. 11 – 12 (з незначними правописними відмінностями, без звернення «Високоповажані земляки» на початку та без прикінцевого доповнення). Крім того, 4-й абзац статті, видрукуваної в часописі «На переломі», доповнений реченням: «Туди ж прошу присилати все, що бажано зберігати для історії нашого громадського життя й національного руху – до архіву інституту». Підпис: М.Грушевський. У кінці зазначена дата та місце написання: Женева, 12 марта 1920.

Подається за публікацією в «Народній волі».

…там мав відбутись інтернаціональний соціалістичний конгрес в лютім 1920 р.… – 10-й Конгрес II Інтернаціоналу відбувся в Женеві не в лютому, а 31 липня – 4 серпня 1920 р. (без участі Закордонної делегації УПСР). Для організації УСІ М.Грушевський прибув до Женеви 26 жовтня 1919 р. З 2 квітня 1920 р. осідком Інституту стала Прага, а з кінця вересня 1920 р. – Відень.

Тільки міністерство заграничних справ уділило з своїх фондів невелику, як на тодішню валюту, суму чотириста тисяч австрійських корон на тую роботу по організації Інституту – ці відомості підтверджуються листом голови дипломатичної місії у Празі М.Славинського до М.Грушевського від 22 жовтня 1919 р. (див. коментар до «Проекту Українського соціологічного інституту»).

…уділив дещо з своїх невеликих фондів Ком[ітет] незалежної України (3 тис[ячі] франц[узьких] франків дотепер)… – це рішення було прийняте на зборах Комітету незалежної України, що відбулися 10 – 12 листопада 1919 р. в Парижі (Садов А. М.С.Грушевський і Комітет Незалежної України за матеріалами родинного фонду Грушевських (ЦДІАК, ф. 1235) // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К., 2006. – Вип. 10/11. – С. 707, 711).

ми спинились на Празі – у своїй праці «В першій делегації Української партії соціалістів-революціонерів (Квітень 1919 р. – лютий 1920 р.» М.Грушевський детально описує обставини, які змусили його перенести Український соціологічний інститут до Праги, важливішою з яких була необхідність тісніших контактів з Закордонною делегацією УПСР. Окрім того,

«стратила всякий інтерес Ліга Націй, так само конгрес II Інтернаціоналу, який потім відбувся таки літом, але без участи вже нашої партії. Американські земляки не відізвались на ідею створення в Женеві постійного українського пункту, не підтримали й L’Europe Orientale – Eastern Europe. Заходи мої, зроблені ще раз під час побуту в Празі й Берліні – реалізувати стару урядову асигновку для неї, не привели ні до чого. Се видання треба було ліквідувати, а не переносити. При тім Женева стала малопридатною для пробутку й роботи в міру того, як швейцарська валюта дорожіла в порівнянню з иньшими. Вернувшися до Женеви з кінцем лютого і зваживши всі сі мотиви, я рішив ліквідувати женевський осідок, і 2 квітня, рік по своїм виїзді з України, подався назад до Праги».

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 264 – 265.