9

Михайло Грушевський

Піднесення рівня селянського побуту і притягнення культурних сил на село між іншим важне также для нашої популяційної політики, про котру ми мало думаємо за множеством різних «гостріших» питань, а котра тим часом теж вимагає пильної уваги. Се справа охорони суспільного здоров’я, з одної сторони, справа можливого примноження нації, з другої. Після страшних кровопусків, заданих нашому народові Світовою війною і всякими місцевими війнами й усобицями, після безмірних утрат і вироджень людності в евакуаціях, переселеннях, епідеміях, концентраційних таборах і т. ін. се стає важним завданням: нагородити нації понесені нею утрати, ослаблення і виродження цілих генерацій, поправити їх фізично і зберегти можливо цілим дальший прибуток людності.

Найвищий, найпевніший скарб кождого народу і краю – се все-таки буде завсіди їх людність. її приріст, сильний, здоровий, життєздатний – се її баланс, який запевнює їй будучність і вплив в кругу інших народів: матеріальний і духовий зріст, перемогу над природними обставинами, розв’язання на її користь всяких суперечок і конфліктів з іншими націями – поки вони існують, сі всі суперечки й конкуренції, і вкладка в загальнолюдський капітал. Коли приріст спиняється, нація йде на убуток – се не тільки зменшує її індивідуальну вагу («удельный вес»), але депресійно впливає на її самопочуття, наповнює її тривогою за свою будучність, позбавляє певності і віри в свої сили, і в саму можливість відродження.

Бо се характеристичне: коли приріст раз спиниться й популяційна енергія вигасне – її справді майже неможливо відродити чи розбудити наново. Справедливо помічено, що французьку робітницю вже ніякими преміями не прихилиш до того, щоб вона мала дітей: в її поглядах – се тягар, прикрість, гірша від усякої іншої, котра нічим не може бути нагороджена. В такім положенні нація переходить на становище бездітного дядька, обложеного з усіх боків претендентами на спадщину, який скрізь підозріває зазіхання на його скорий кінець і багату шкатулу і тратить всяку енергію й ініціативу праці.

На Україні популяційна енергія ще не вигасла, і треба пильнувати, використати і зберегти все, що вона дає і може ще дати. На місто з сього погляду надія невелика, але село дотепер давало сильний ріст, і сей приріст міг би бути ще більший, коли б недостатки і несприятливі гігієнічні умови не стримували і не зменшували його великою смертельністю дітей і байдужістю до неї батьків. Коли збільшиться продуктивність селянського господарства і забезпечиться прожиток великому приростові, се зробить кожде збільшення сім’ї більш бажаним, заховання кожної народженої дитини більш пожаданим. З другого боку, приплив на село культурнішого елементу дасть змогу заховати для життя більший процент народжених. Ясла, захоронки, дитячі садки, краща страва, лікарський і акушерський догляд, амбулаторії й шпиталі, покої для породіль – все се може безмірно зменшити дитячу смертельність.

Нехай тільки більше суне на село лікарів, фельдшерів, милосердних сестер і просто жінок і дівчат, готових присвятити себе доглядові за чужими дітьми, збереженню сих молодих, крихких існувань, їх вихованню і культурі. Збільшення поємності села і піднесення його економічного і культурного рівня піде тоді в парі з сильним зростом людності. А сей зріст скрізь і всюди був могутнім фактором культурного розвитку.

Коли ми потрапимо повести наш нарід по начеркненій тут дорозі, його чисельний зріст дасть людству щось дійсно показне і цінне!

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 164 – 165.