11

Михайло Грушевський

Які ж мали б бути перші, вступні кроки для переведення сеї програми?

Мені вони представляються так:

Ряд мітингів, уряджених членами У[країнської] п[артії] с[оціалістів]-р[еволюціонерів] для вияснення сеї роботи на селі, її відносин до плану соціалістичного будівництва і до біжучих соціальних, економічних, культурних і національних завдань. Вони мають підготовити мобілізацію елементів трудових або охочих перетворитися в трудові, досі відірваних від землі й села, – до походу на село, до громади.

Члени і співробітники партії переводять агітацію по громадах, щоб там викликати ініціативу до тих промислових і культурних підприємств, про які я говорив, приготовити для них грунт в громадах і волосних об’єднаннях, які мають організуватись якомога скорше.

Не приймаючи ніяких відповідальних постів в правительстві, доки не буде переведена ся нова організація на місцях, – У[країнська] п[артія] с[оціалістів]-р[еволюціонерів] повинна вжити всього свого впливу, щоб понудити тих, хто в своїх руках держатимуть ключі до сього, аби вони зробили все можливе для переведення в життя сеї економічної й культурної програми: помогли здобути, за кордоном, очевидно, потрібну машинерію й усяке технічне знаряддя, щоб пустити в рух сі сільські фабрики і майстерні, знайшли кадри інструкторів, помогли всій організаційній роботі.

Мають бути організовані курси для техніків і інструкторів, які мусять взяти потім на себе ролю керманичів тих сільських громадських підприємств. Коли б не ставало для ведення сих курсів сил місцевих, їх також треба взяти з-за кордону. Вкажу, напр., на Відень, де можна законтрактувати цілу армію спеціалістів, організувавши наперед для них на місці курси української мови (се не буде тяжко, бо дуже багато знатимуть одну з слов’янських мов, – таких можна б вибрати в першу чергу), і заразом познайомити їх з планом тої технічної роботи в умовах сільського українського життя, для котрої вони мусять приготовити своїх українських слухачів – познайомити їх з методами і способами технічної праці малої сільської фабрики чи майстерні, до котрої будучі інструктори і керманичі мусять приспособити свою будучу роботу.

По волостях повинні якомога скорше бути заведені нижчі технічні школи, з дволітнім, приблизно, курсом, обов’язковим для всіх, по скінченні так само обов’язкової вищої початкової школи. Обов’язкова наука до 16 літ, прийнята нашим проектом програми, мусить розумітись як обов’язкове укінчення вищої початкової школи (не пізніше 14 року життя) і потім дворічної технічної школи, котра могла б мати своїм взірцем, напр., старі «школи ремісничих учеників» (ті мали трилітній курс – але перший рік, загальноосвітній, відпаде, коли до сеї школи приходитимуть учні по скінченні вищої початкової школи).

Відповідно до того мусять бути в потрібній скількості організовані середні реально-технічні і вищі – політехнічні школи, щоб вони могли в найкоротшім часі дати потрібний контингент учителів для таких шкіл. Інтереси й симпатії шкільної молодіжі мусять бути звернені в сей бік, щоб гуманітарна школа не відтягала непропорціонально багато молодіжі в порівнянні з пекучими потребами в силах технічних.

Суспільне виховання повинно планово вестися в тім напрямі, щоб вигладити розділ між роботою «чорною» і «чистою», між «білоручками» і «чорно-робочими», між працею фізичною й інтелігентською. Трудова повинність мусить стати дійсною нероздільною умовою суспільного життя і з якогось страшила соціалізації перетворитися в вповні нормальну, самозрозумілу й природну його категорію. Для того, з одного боку, мусить підійматись усіма способами рівень освіти й культури фізично працюючих верств, з другого боку – пильна увага повинна звертатись на те, щоб освіта не відчужувала і не відривала від фізичної праці своїх вихованців. Почавши від певного віку (12 літ?) шкільна молодіж всіх категорій повинна відбувати сезон сільськогосподарських робіт, дво- чи тримісячний, розуміється, в таких умовах, які 6 не шкодили їх фізично.

Технічна наука в розмірі дволітньої нижчої технічної школи повинна проходитись і тою молодіжжю, яка по укінченні початкової школи переходила б до школи середньої – тільки тут, щоб не розривати науки, ся технічна наука проходилась би паралельно з загальною – введена в курс середньої школи. Подібно, як загальнообразуюча школа старається дати кождому учневі основні елементи з різних сфер знання – з наук гуманітарних, математичних і природничих, так ся технічна наука мала б познайомити його з основними формами техніки в різних сферах праці: роботи по дереву і металу, обробленні глини, шкіри чи інших органічних продуктів, електротехніці і технології. Новий громадянин не повинен себе чути тут повним невігласом, так само, як у фізиці чи історії, і заразом – він мусить твердо присвоїти технічні прийоми роботи в якімсь роді техніки. Односторонність гуманітарного виховання мусить бути тим способом нарешті переможена.

Сю свою програму я предкладаю увазі у[країнських] с[оціалістів]-р[еволюціонерів] з просьбою уважно роздумати над виложеним у ній, і на найближчім партійнім з’їзді – котрий являється передумовою всеї дальшої планової роботи У[країнської] п[артії] с[оціалістів]-р[еволюціонерів], і тому мусить бути зібраний як-найскорше, – я прошу тих, які погодяться з провідними гадками сеї програми, аби вони взяли на себе їх оборону і проведення в життя. Особливо, коли б я по незалежним від мене обставинам не міг на тім з’їзді бути особисто.

В Празі, 15.ІХ.1920 р.

P.S. Відомості, привезені товаришами з України в місяці жовтні, потверджують ще більше раніші звістки про те, що життя само йде, власне, в сім напрямі, який висвітлюється в сій статті. Інтелігенція українська в значній часті вже розселилася по селах, де з’явились не тільки учителі, школи й гімназії, а й техніки, інженери, робітні, мотори; не тільки гонять самогонку, але й ставлять електричні станції, заводять електричне освітлення. І стихійному рухові треба дати тільки план, свідомість завдань, котрі можуть бути ним осягнені, щоб він з сліпого шукання хвилевої полегші в незносному становищі перетворився в знаряд великого соціального будівництва.

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2013 р., т. 4, ч. 2, с. 167 – 169.