Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

1273 – 1285 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 574 (1273). Походи в Польщу й на ятвягів.

«По семъ же» – по смерті Шварна й Василька – князі – наступники їх – «умириша ся съ Ляхы». Перед тим про помирення з ляхами говорилося по побіді над Шварном (с. 572), виразно сказано було, що то діялося ще за життя Василька й Шварна, і потім нічого не згадувалося про якісь нові конфлікти з Польщею.

Чи мали б ми тут нову угоду з Польщею? Чи се треба розуміти як вставну згадку про ту давнішу згоду, а «по семь же» належить до дальшого оповідання? Стилізація оповідання не дає місця для сього останнього об’яснення. А що про помирення наново нема підстави думати, тож, мабуть, треба розуміти се як дипломатичне відновлення давньої угоди з нагоди змін в політичній ситуацій Русі.

«Болеславъ же ся тогда заратилъ съ воротьславьскымъ княземъ» – дату сеї війни дають нам польські літописі – 1273 p. (Monum[enta] Pol[oniae] hist[orica], II, с. 842), отже, се відновлення угоди треба класти десь на р. 1272 – 1273. Лев і Мстислав ходили в поміч Болеславу й самі на Шлезьк, а Володимир тоді воював з ятвягами – все 1273 р. «По семъ», по шлезькім поході, князі вибралися походом на ятвягів, але що ударила сильна зима – «приспѣвши зимѣ», самі вони не пішли, а післали тільки воєвод, – отже, се зима 1273 – 1274 pp. «И по семъ приѣхаша князи ятвяжьсции» з покорою, очевидно – вже в 1274 p.

Іпат., с. 575 – 577 (1274). Війни з Литвою.

Оповідання починається загальним поясненням відносин Тройдена до руських князів. Він ціле літо вів дрібну війну з Володимиром, а потім, «забывъ любви Лвовы», наслав військо на Дорогичин. Тоді Лев спровадив на нього татар, що вислали також і руських князів у поміч Льву. Рік сього русько-татарського походу на Литву дає нам Воскр[есенська] літопись (І, с. 172) – 1275, а наша каже, що похід розпочався «зимѣ приспѣвши», себто з кінцем 1275 р.

Перед тим – на той же 1275 р. – ми мусимо покласти литовський напад на Дорогичин, а війну Володимира з Тройденом – на р. 1274 (на р. 1275 класти се трудніше). Як бачимо, се відповідає вповні й попередньому оповіданню, що в р. 1273 Володимир був зайнятий боротьбою не з Тройденом, а з ятвягами. По татарськім поході на Литву гостина Олега у Володимира – отже, на початках 1276 p.

Іпат., 577 – 578 (1276). Дальша війна з Литвою. Заснування Камінця. Татарський похід на Литву.

«По семъ же» Тройден посадив на руськім пограниччі пруських емігрантів, а руські князі їх розігнали; «по семъ же» Тройден відповів нападом на Волинь, а Володимир відвдячився нападом на німанські околиці; «по семъ же» помирилися. Очевидно, вже по сім помиренні маємо похід татар і руських князів, з ініціативи Ногая, на Литву («по семъ же», як каже сам літописець). Сей похід був зимою; се може бути тільки зима 1277 – 1278 pp., бо 1278 p., як побачимо, займають інші події, а супроти оповідженої літописсю дрібної війни з Литвою й пізнішого помирення, по котрім Русь з Литвою були «во велицѣ любви», русько-татарський похід не міг статися ще зимою 1276 – 1277 pp.

Таким чином, виходить, ту дрібну війну треба класти на 1276 p., найдальше – на зиму 1276 – 1277 pp., помирення – десь 1276 – 1277 pp., а оповіджене між сею згодою й Ногаєвим походом заснування Камінця припадає на р. 1277. Ногаїв похід стався «зимѣ приспавши» – отже, з початком зими, мабуть, при кінці 1277 p., може, перетягнувся і в початки 1278 p. І тут, як бачимо, хронологія Іпатського кодексу подекуди трапляє на добрі дати.

Іпат., 579 – 581 (1278 – 1279). Тройденів напад на Польщу. Голод і конфлікт Володимира з Конрадом. Смерть Болеслава Соромливого.

При записці про напад Тройдена на Польщу стоїть згадана вже вище оригінальна дата Волинської літописі – 1278 р. Хоч вона, як кажуть видавці (с. 579, пор.: Полное собр[ание] [русских] летописей, II, с. 207), написана скорочено: пs (86, себто 6786), такщо може бути ще непевність, чи се дійсно дата, – але, що тут дійсно має бути р. 1278, не підлягає сумніву з огляду на дальші події: голод, що був в рік смерті Болеслава, себто 1279 p., стався «по томъ же лѣтѣ».

Зрештою, і в польських літописях маємо записку про литовський напад на Польщу: «a[nno] D[omini] 1278 dux Lesthko congrediens cum Lithwanis devicit eos in Rowne, seu in districtu Lucoviensi eos investigando» (Monum[enta] Pol[oniae] h[istorica], III, с. 76) – тут, мабуть, іде мова про розбиття якоїсь з литовських ватаг, що й, міркуючи по нашій літописі, мусили ходити десь в сусідстві ятвягів, котрі грабували околиці Любліна; може, зрештою, бути, що в польській записці мова іде про ятвягів – ті грабили околиці Любліна. Все се робить дату 1278 р. зовсім певною.

Так само зовсім певна дата смерті Болеслава – грудень 1279 р. (6/ХІІ ще жив) – див. про се: Balzer, Genealogia Piastów, с. 280. Голод «по всей землѣ» був того ж року (того же лѣта), очевидно – на передновку, весною 1279 р.: Володимир посилав жито ятвягам човнами, значить, ріки вже розмерзлися. Супроти того дипломатичні пересилки Володимира з Конрадом і Болеславом і пустошення Конрадових земель треба класти на весну-літо, а згоду Володимира з Конрадом – на середину або правдоподібніше – на другу половину 1279 р.

Іпат., с. 581 – 582 (1280 – 1281). Польське interregnum. Походи Льва в Польщу.

Interregnum по смерті Болеслава було коротке, тому плани Льва засісти в Кракові, оповіджені нашим літописцем, належать до самого кінця 1279 і початку 1280 р. Слідом він їде до Ногая, забирає від нього поміч і «зим’Ь приспавши» іде на Польщу, на Судомир, відти на Краків, але з-під Кропивниці вертає, і тут його побили ляхи.

Сю побіду згадують польські літописі, але з значними ваганнями в хронології: в одних маємо р. 1280, в інших 1281, в одних in vigilia b[eati] Mathei ap[ostoli] (R[ocznik] Franciszkański – M[onumenta] P[oloniae] h[istorica], III, с. 181), себто 20 вересня, в інших in vigilia Mathie ap[ostoli] (R[ocznik] Traski, Ib[id.], II, [с. ] 847), себто 23 лютого; дуже ніби докладно датує її т. зв. річник Траски: in vigilia Mathie apostoli feria 6, але хибно, бо ані в р. 1280, ані в 1281, між котрими можемо вагатися, сей канун не припадав на п’ятницю. Натомість, в п’ятницю 1280 р. був канун b[eati] Mathei ap[ostoli], але й ся дата неможлива супроти того, що в нашій літописі похід діється зимою.

Таким чином, ні одна з згаданих дат не може бути прийнята як єсть (дату «R[ocznika] Franc[iszkańskiego]» приймає Смолька: [Smolka], Poln[ische] Annalen, с. 132, дату Траски – Семкович: [Semkowicz], Rozbiór, с. 298). Очевидно, тут поплутано два подібні свята, і побіда сталася в канун b[eate] Mathiae, 23/II, тільки не в п’ятницю, а в суботу (1280) чи в неділю (1281). Тепер питання власне – в 1280 чи в 1281 році? Звичайно, приймається дата 1280 p., котру дають Траска і річ[ник] Малопольський. Тим часом як в р[ічнику] Краківськім і р[ічнику] Судивоя маємо дату 1281 р.

Коли б уважати на оповідання Волинської літописі, то можна б мати сумніви до 1280 p.: аби протягом січня й половини лютого Лев міг з тим усім упоратися. Але фізично неможливого таки в тім нема, а польські джерела роблять дату 1280, можна сказати, цілком певною: вони кажуть, що напад стався в перший рік князювання Лешка (Траска, [річник] Францісканський, Малопольський), а що важніше – в однім з кодексів р[ічника] Малопольського (Kod[ex] Szamotulski – M[onumenta] P[oloniae] h[istorica], III, с. 181) маємо зовсім повну і на сей раз певну дату: «feria 7 vigilia beati Mathei apostoli», і дійсно, як я сказав, сей канун був в суботу 1280 р. Отже, мусимо з усякою певністю прийняти, що напад Льва на Польщу стався в лютім 1280 р.

Польські джерела кажуть, що Лешко слідом напав на Русь, а декотрі (R[ocznik] Traski, R[ocznik] Franciszkanski, R[ocznik] Malopolski – M[onumenta] P[oloniae] hfistorica], II, с. 847; III, с. 51, 181) додають, що сей напад Лешка стався два тижні по побіді (post 15 dies), отже, коло 7 марта. Сим пояснюється вираз нашої літописі: «противу же сему лѣту» [Тут і нижче – на с. 589 маємо виразні вказівки на мартівське числення, підношу се супроти епізоду 1288 – 1289 pp.]. Очевидно, в отсей похід, описаний польськими джерелами, Лешко взяв Переворськ, як оповідає наша літопись.

Іпат., с. 582 – 585 (1281). Володимир Васильковим посилає поміч Конраду.

Для сього епізоду, в польських джерелах не записаного, хронологічну опору дає згадка про шлюб Юрія Львовича: коли Володимир почав збиратися в поміч Конраду й покликав до участі Юрія, той вирікся, сказавши, що не має часу, бо вибирається в Суздаль женитися. Про женячку його маємо дві звістки, з датами: в Воскресенській літ[описі] під 1282 р. маємо записку – «…того же лѣта ведена въ Волынь дщи Ярослава Ярославича тверскаго за князя Юрья волынскаго». А знову в записці Холмського євангелія читаємо, що воно скінчене 15 жовтня 1283 p., «коли ся женило Георгий княже, а отець ему в Угры ходило» (див. записку в XIV т. «Записок Н[аукового] товариства ім. Шевченка». Бібл[іографія], с. 40).

Зіставляючи сі дати, можна міркувати, що Юрій поїхав в Суздаль десь восени 1282 p., десь, може, в М’ясниці 1282 – 1283 pp. вислано наречену його на Волинь, а весілля його справляли тут ще пізніше (дуже можливо, що те весілля не треба класти на 15 жовтня якраз, а скорше – коли книга ще писалася, бо досить неправдоподібно, аби Лев не був на весіллі сина). У всякім разі дістаємо для походу Володимирового війська в поміч Конраду 1282 p.; з подробиць видко, що то не було зимою (бо перевозилися через Віслу човнами).

Іпат., с. 585 (1282). Татарський похід на Угорщину. Погранична війна з Польщею.

«Бысть по сихъ» – починає літописець оповідання про похід Ногая й Телебуги на Угорщину. Дату походу дають угорські й німецькі джерела – 1285 p. «Marci Chronicon» (інакше – Chr[onicon] pictum, – Historiae Hungaricae fontes domestici, II, с. 226): «Tartari a[nno] D[omini] 1285 secunda vice intrauerunt in Hungariam et usque Pesth uniuersa miserabiliter combusserunt»; Monumenta Germanie [historica], Scr[iptores], IX, с. 657, 713 (Cont[inuatio] Vindob[anensis]); X, с. 10 (Ann[ales] Augustani).

Німецькі літописі, так як і наша, дають знати, що похід діявся на початку року: Лев, вернувшися від угорської границі і виславши своє військо на Польщу, не знає, що робити з Литвою, що прийшла до нього трохи пізніше, бо «уже рѣкы ростѣкають ся», отже, се було десь в марті, а татари мали б перейти угорську границю десь в січні-лютім. Дійсно «Ann[ales] Augustani» дають дату «circa purificationem», a «Contin[uatio] Vindobonensis» більш загальне означення – «post Nativitatem Domini».

Тоді ж – десь коло лютого 1285 p., під час татарського походу, Болеслав Земовитович напав був на околиці Щекарева, а по повороті своїм з Угорщини – десь в марті – Лев пустошить околиці Вишгорода й Любліна. Болеслав по тім далі «не престаяшеть злое творя» руським князям, і вони всаджують на нього Литву. Се могло бути ще в 1285 p., могло перейти і в 1286; під сим роком річник Малопольський має записку про напад Литви й Русі на Гостинь, але учасником сього походу виступає Конрад (Monum[enta] Pol[oniae] h[istorica], III, с. 185).

При нагоді сих оповідань літописець наш пригадує епізод з давнішого року – «коли Лестько взя Переворескъ», себто з 1280 p.: поляки тоді напали були на околиці р. Кросни.

Іпат., с. 587 (1283). Похід татар через Русь на Польщу.

І тут літописець обмежується загальним вступом: «И бысть же по сихъ», але зате дає місяць приходу татар на Волинь – грудень («по Микулинѣ дни наутріи»). Рік дає нам записка волинської кормчої (а властиво – її копії, бо сама вона не заховалася): «въ лѣто 6794 списанъ бысть сий номоканонъ боголюбивымъ княземъ Владимиромъ сыномъ Васильковымъ – пишущимъ намъ сия книгы по’кхалъ господь нашь къ Ногоєви» (Срезневский, Древние памятники письма и языка, с. 147) – тут, очевидно, розуміється сей виїзд Володимира на зустріч Ногаєві.

Се мусило бути десь при кінці падолиста, бо татари не спішилися, йдучи через руські землі і в формі приятельській немилосердно їх пустошачи: коло Володимира вони товклися близько тиждень («в неділю же минуша город» – треба тут розуміти «неділю» як тиждень, бо день неділя не припадала на 7 грудня ані в сім, ані в сусідніх роках) і рушили далі 7 грудня. Відси пішли вони під Завихост, але, не мігши перейти Вісли, перейшли під Сандомир, тут перейшли Сян (лід, видко, вже зміцнів) і пустошили околиці 10 день, а відси Ногай рушив на Краків, а Телебуга перейшов в Галичину й під Львовом стояв два тижні. Похід на Польщу таким способом перетягнувся на січень, і тим пояснюється, що в польських літописях маємо його під р. 1287 – Monum[enta] Pol[oniae] hist[orica], II, с. 852; III. с. 51, 76.

Як бачимо, хронологія Іпатського кодексу по тих кількох щасливих датах при кінці 1270-х pp. тут знову спізнюється на цілих три роки.

Іпат., с. 589 (1283 – 1285). Пошість. Смерть Михайла Юрієвича. Повінь в Голландії.

Сі дрібні записки мають вказівки, що дають можливість їх датувати докладно, знаючи рік попередній. Пошість у Польщі, на Русі і «в Татарех» був «тое же зимы», як татари ходили на Польщу, отже, 1286 – 1287 pp. «Toe же зимы» умер у Юрія син Михайло. «Тое же зимы в наставшее літо» – себто в марті 1287 р. [Знову виразна вказівка на мартівське числення, згадана мною вже вище.] – розійшлася чутка про велику повінь в Німеччині; дійсно, під р. 1287 в німецьких хроніках читаємо: «hoc anno tanta aquarum fuit inundatio in Zelandia, Frisia et Hollandia, quamque nunquam audire fuerat…» Се були початки сформування Зійдерзе [Monum[enta] Germ[anie historica], Scr[iptores], XVI, ann[ales] Floreffienses; сі звістки німецькі з нашою запискою справедливо зіставив Шараневич (Die Hyp[atios]-Chr[onik], с. 6 і 101), тільки вагався між р. 1282 і 1287.].


Примітки

…відновлення угоди треба класти десь на р. 1272 – 1273 – інше датування: 1271 – 1272 pp. (Там само. – С. 428).

Лев і Мстислав ходили в поміч Болеславу й самі на Шлезьк, а Володимир тоді воював з ятвягами – все 1273 р. – інше датування: 1271 р. (Там само. – С. 428).

…вибралися походом на ятвягів… отже, се зима 1273 – 1274pp. – інше датування: 1271 – 1272 pp. (Там само. – С. 428).

…з покорою, очевидно – вже в 1274р. – інше датування: 1272 р. (Там само. – С. 428).

…десь, може, в М’ясниці 1282 – 1283 pp. вислано наречену його на Волинь, а весілля його справляли тут ще пізніше – інше датування: 1282 р. (Баумгартен Н. Вторая ветвь князей галицких. – С. 31; Пашуто В.П. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – С. 299; Полонська-Василенко И. Історія України. – Т. І. – С. 278).

…десь коло лютого 1285 р., під час татарського походу – інше датування: весна 1285 р. (Літопис руський. – С. 435).

…Болеслав… і вони всаджують на нього Литву. Се могло бути ще в 1285 p., могло перейти і в 1286 – інше датування: березень 1285 р. (Там само. – С. 434).

Похід Татар через Русь на Польщу… Се мусило бути десь при кінці падолиста – інше датування: кінець осені 1287 р. (Там само. – С. 435).

Пошість у Польщі, на Русі і в Татарех був «тое же зимы», як татари ходили на Польщу, отже, 1286 – 1287 pp. «Toe же зимы «умер у Юрія син Михайло» – інше датування: зима 1287 – 1288 pp. (Там само. – С. 436).

…в марті 1287 р. – розійшлася чутка про велику повінь в Німеччині – інше датування: березень 1288 р. (Там само. – С. 436).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 368 – 373.