Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

1252 – 1257 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 541 – 544 (1252 – 1253). Участь Романовичів в литовських усобицях.

«Въ то же лѣто» – отже, в р. 1248 – 1249, а правдоподібніше – в 1248 p., сталася усобиця в Литві; іншої хронологічної опори сі литовські події не мають, окрім дати non post quem: кореспонденцій Мендовга з папою, по його охрещенні, літом 1251 р. ( Theiner, Monumenta Poloniae, І, ч. 102). Охрещення Мендовга мусило статися не пізніше початку 1251 р. Перед сим фактом сталися: переговори Мендовга з Данилом, переговори Романовичів з поляками й місія Вікінта в Литву й Ригу, похід Романовичів на Новгородок, новий похід Товтивила за поміччю Романовичів («многое воевание»), переговори Мендовга з лівонськими рицарями против Товтивила, і тоді вже охрещення Мендовга.

Ся маса подій промовляє за тим, що утеча Мендовгових братаничів сталася ще 1248 р. (а значить сього року мав місце й похід Данила на Угорщину). Приготовления Романовичів до кампанії, а може й самий похід на Новгородок – 1249 p., похід Товтивила й переговори Мендовга з Лівонією – 1250 р. 1251 р. – по охрещенню Мендовга – війна Мендовга з німецькою поміччю против Вікінта. «Потомъ же» Товтивил закликав Данила до походу на Новгородок; під час сього походу «снѣзи велицѣ быша», отже, се треба класти на зиму 1251 – 1252 pp. «Потомъ же» Данило посилає військо на Городен, «потомъ же» нове воювання литовських волостей – за нього Мендовг платить набігом в околиці Турійська, – і «того же лѣта» Мендовг розпочинає переговори з Данилом, а Товтивил прибігає до Данила.

Для сих подій маємо 1252 рік. Під час Данилового походу на Шлезьк в 1253 р. (літо?) в його війську був і Товтивил (Іпат., с. 545), отже супроти сього дальше початків 1253 р. сих литовських подій не можемо перетягати [Так датує сі події й Лятковський – Op. c[it.], с. 346 – 351.]. Але уважаючи на те, що при кінці 1252 p., як побачимо нижче, мав місце, здається, новий похід Данила на Новгородок (Іпат., с. 549), безпечніше закінчити їх осінню 1252 р.

Іпат., с. 544 – 548 (1254). Участь Данила в боротьбі за австрійську спадщину. Похід на Шлезьк. Посольство від папи.

«Вь та же лѣта времени минувшу», – починає літописець оповідання – і сей вступ, дійсно, зовсім годився б для історії походу Данила на Шлезьк, що стався після тієї литовської кампанії, але літописець хоче перед тим оповісти про боротьбу за австрійську спадщину і тому, мабуть, перепрошує читача за свій екскурс, виправдуючися прагматизмом «хронографа».

Він починає від смерті герцога австрійського Фрідріха, що мала місце 15/VI 1246 (Huber, Op. c[it.], с. 514 ), далі оповідає про шлюб Романа з Гертрудою Бабенберґ. Шлюб сей стався десь весною 1252 р., як видко з були, друкованої у Фішера «Merkwürdige Schicksalle d[es] Stiftes und d[er] Stadt von Kloster-Neuburg», 4. 60: вона датована 27/VI. 1252 і говорить про сей шлюб як факт уже довершений (див.: Історію України-Руси, т. IІІ, с. 551); з другого боку, виносити поза 1252 рік сей шлюб нема причини: сим роком датують його німецькі літописи – Monum[enta] Germ[aniae] [historica], Scr[iptores], IX, с. 599, 612, 727. Див. про се, зрештою, ще: Історію, І, l[ocum] c[itatum].

«Потомъ же» Бела закликає Данила до походу Данила на Шлезьк, і тим часом, як сам Бела іде на Мораву (що мало місце літом 1253 p., див.: Cont[inuatio] Cosmae – Monum[enta] Germaniae [historica], Scr[iptores], IX, с. 174), Данило, мабуть, також коло того ж часу, отже, найскорше літом (рік – 1253 – ми знаємо напевно – Monumenta Poloniae [historica], II, с. 805) іде на Шлезьк з польськими князями. Похід, судячи по його докладній описі в нашій літописі, не був довгий. Вертаючися, Данило стрічає в Кракові папських послів і не згоджується прийняти від них корони, правдоподібно – се осінь 1253 р. До сього моменту, очевидно, належать переказані нижче намовляння Болеслава, аби Данило прийняв корону.

Іпат., с. 548 (1255). Коронація Данила.

Оповідання про похід на Шлезьк кінчиться тим, що Данило вертає в Холм. «Въ то же время» приходять до Данила папські посли. Очевидно, се ті посли, з котрими бачився він дорогою в Кракові, – вони слідом прибули до нього в Холм. Отже, се могло статися дуже скоро, ще восени 1253 р. [На сім пункті робить похибку Лятковський (Op. c[it.], с. 368): безпотрібно припускаючи значний час між шлезьким походом і коронацією, він кладе її на р. 1254. Шараневич клав її на р. 1254 або 1255 ([Die Hypatios-Chronik], с. 55), Зубрицький на 1255 ([История], с. 171). P. 1253 добре дав Дашкевич; р. 1253 або 1254 приймав, зрештою, уже Карамзін ([История], IV, с. 33).]

Після того Данило коронується в Дорогичині під час походу на ятвягів. Польський – т. зв. «річник Красінських» дає дату коронації 1253 p. (Monumenta Poloniae [historica], III, с. 132), і вона потверджується листом пруського віцемагістра 24/XI 1254 p., де той зве Данила першим королем руським (Codex diplom[aticus] Poloniae, III, с. 63). Як бачимо, се вповні відповідає й хронології попередніх подій нашої літописі.

Отже, коронація сталася, м[а]б[уть], восени 1253 р. При тім літописець згадує, що папа «древле того» прислав легата з королівським вінцем. Се могло статися, судячи по нашим звісткам про зносини Данила з папою, найскорше в pp. 1247 – 1248, бо потім наступає перерва в сих зносинах, і вони були відновлені за посередництвом угорського короля тільки в 1252 р. [Див.: Історія України-Руси, т. ІІІ, с. 163.] По коронації Данило ходив походом на ятвягів – м[а]б[уть], кінець 1253 р.

Іпат., с. 549 – 551 (1255). Похід Куремси. Ізяслав опановує Галич. Згода з Литвою.

«Въ та же лѣта, или преже или потомъ» – зачинає літописець своє оповідання, і вже самий сей початок для хронології не обіцює нічого доброго: його треба розуміти, очевидно, так, що декотрі з дальше описаних подій сталися перед щойно оповідженими подіями, декотрі по них. Попробуємо зміркувати [Про сі події див.: Історія України-Руси, III, с. 172 і далі.].

Події такі: татари прийшли на Пониззя й опанували Бакоту, але Лев взяв Бакоту назад і арештував її старшину Милія. Се діялося під час походу Данила на Новгородок. Але Милія слідом випущено, й він, вернувшися в Бакоту, знову приступив до татар. «Потом же» Куремса пішов на Волинь; під час сього походу Ізяслав Мстиславич задумав захопити Галич і намовляв Куремсу пустити в Галичину своє військо, але Куремса помочі не дав, й Ізяслав сам наглим нападом захопив Галич. Данило вислав на нього Романа, і той відібрав Галич. При тім довідуємося, що Льва перед тим Данило вислав на Угорщину, і той перехопив при тім Ізяславове посольство. «Потом же» уложена була згода з Литвою.

Приглядаючися до сього ряду подій, не тяжко відшукати те місце, відки починається властиве оповідання, і що додано до нього з раніших подій: таким додатком з попередніх подій, очевидно, треба уважати оповідання про Бакоту; властиве ж оповідання починається походом Куремси на Волинь. Супроти того бакотський епізод треба покласти перед Даниловою коронацією й походом на ятвягів, а похід на Волинь по них. Тут насувається питання, чи згаданий тут похід Данила на Новгородок якийсь новий, перед тим не оповіджений, чи, може, звісний уже нам похід 1251 – 1252 pp.?

Се питання не так легко розв’язати, але більше правдоподібності за тим, що маємо тут осібний похід, по переговорах Мендовга про згоду 1252 р. Ті переговори, очевидно, не прийшли були до кінця, коли аж тут знову говориться про уложення згоди з Литвою, отже, такий новий похід Данила на Новгородок можливий. Він стався на початку зими, «бывшю роскалью» (сніг ще не впав), і здається, що Данило вернувся з дороги (так виглядає се досить неясне оповідання), тим часом під час походу 1251 – 1252 pp. були «снѣзи велицѣ».

Промовляло б до певної міри за осібністю сього походу й те, що літописець скорше б сказав про сей похід Куремси при оповіданні про ту литовську кампанію 1250 – 1252 pp., якби він стався під час неї. Все се прихиляє мене до того, аби уважати сей Данилів похід за осібний, з тим – похід Куремси на Пониззя класти по переговорах Мендовга 1252 р. В такім разі се мусило статися при кінці 1252 р. (при другій евентуальності – при кінці 1251 p.). Сьому відповідає й та обставина, що в початках 1253 p. Данило, мабуть, писав до папи про татар, і папа видав в маї булу про хрестоносний похід на татар (Historica Russiae monumenta, І, ч. 88): дуже можливо, що то було наслідком Куремсиного походу на Пониззя.

Новий похід Куремси на Волинь і дальші події можемо класти безпечно на 1254 p. – по коронації й поході на ятвягів. В оповіданні про згоду з Мендовгом інтересна подробиця, що Войшелк дав свої волості Роману Даниловичу: отже, се діялося вже по повороті Романа з його австрійської авантюри. До сеї вказівки ми ще вернемось.

Іпат., с. 551 – 554 (1256 – 1257). Похід на ятвягів. Ятвязька дань.

Оповідання починається словом «потомъ», і ми дійсно можемо переконатися, що се діялося «потом»: Роман, що дістав при згоді з Мендовгом між іншим Новгородок, в сім оповіданні виступає вже перед нами на сій своїй новій волості. Похід стався зимою (бѣ бо ледь ползокъ – Іпат., с. 552). Ніщо не перешкоджає нам прийняти зиму 1254 – 1255 pp. [Дашкевич приймав р. 1254 – [Княжение Даниила], с. 115; на кінець 1254 p. кладе він і похід Куремси на Волинь – с. 57.] По сім Данило збирається знову йти на ятвягів, але вони висилають послів, заявляючи свою покору; Данило висилає свого даньщика зібрати з них дань, і частину зібраної дані посилає в Польщу «послушьства ради».

Се мало б місце в 1255 p. відповідно до нашого рахунку. Така хронологія знаходить собі потвердження в дипломатичнім акті, в нашій літописі не згаданім: при кінці 1254 р. Данило уложив трактат з пруськими рицарями, де ті признавали йому й його союзнику Земовиту мазовецькому права на третину Ятвязької землі; отже, в сім часі Данило заходився коло того, аби закріпити свою власть над Ятвязькою землею (згадка про «рубленнє городів» в Ятвязькій землі – с. 553), і післана в Польщу дань, як я мав нагоду зазначити («Історія Укр[аїни]-Руси», III, с. 170), була не так чемністю, як застереженням своїх прав на сю територію супроти Польщі.


Примітки

…шлюб Романа з Гертрудою Бабенберґ. Шлюб сей стався десь весною 1252 р. – інше датування: січень 1252 р. (Dąbrowski D. Rodowόd Romanowiczόw. – S. 129).

Див. про се, зрештою, ще: Історію, І, І[oсum] c[itatum] – помилкове посилання на І том «Історії України-Руси». Про німецькі літописи, у яких згадується шлюб Романа з Гертрудою Бабенберґ, йдеться у III томі «Історії України-Руси».

Данило стрічає в Кракові папських послів і не згоджується прийняти від них корони, правдоподібно – се осінь 1253 р. – інші датування: кінець серпня 1253 р. (Літопис руський. – С. 412); близько 1254 р. (Пашуто В.П. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – С. 258).

…коронація сталася, м[а]б[уть], восени 1253 р. – інше датування: грудень 1253 р. (Літопис руський. – С. 413).

…похід Куремси на Волинь і дальші події можемо класти безпечно на 1254 р. – інші датування: 1253 р. (Пашуто В. Т. Образование Литовского государства. – М., 1959. – С. 380); 1253 – 1254 pp. (Łowmiański H. Studia nad początkami społeczeństwa і państwa litewskiego. – Wilno, 1932. – T. 2. – S. 344); 1254 – 1255 pp. (LatkowskiJ. Mendog krόl litewski. – Krakόw, 1892; Dąbrowski D. Rodowόd Romanowiczόw. – S. 171 – 172).

Похід… ніщо не перешкоджає нам прийняти зиму 1254 – 1255pp. – інше датування: зима 1255 – 1256 pp. (Włodarski В. Polska і Ruś. – S. 178; Літопис руський. – С. 414; DąbrowskiD. Rodowόd Romanowiczόw. – S. 136).

Данило висилає свого даньщика зібрати з них дань, і частину зібраної дані посилає в Польщу «послушьства ради «. Се мало б місце в 1255 р. – інше датування: 1256 р. (Літопис руський. – С. 415).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 356 – 360.