1264 – 1272 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 570 (1264 – 1267). Смерть Данила і Василькової княгині. Комета. «Мятежь въ Татарѣхъ».

Така важна подія в історії Галицько-Волинської держави, як смерть Данила, не має безпосередньої дати, й вона мусить бути викомбінована з інших дат. Щоправда, ми маємо в деяких польських літописях (R[ocznik] Traski – Monum[enta] Pol[oniae] h[istorica], II, с. 840; R[ocznik] Franciszkanski krakowski – III, с. 48; R[ocznik] Malopolski – Ib[id.], с. 141) дату – p. 1266, але ся дата нездала, як побачимо нижче, й мусить оператися на непорозумінні – нижче попробуємо вияснити, як вона могла з’явитися [В літературі сю дату приймав з давніших Карамзін ([История], IV, с. 70), з новіших Шараневич ([Die Hypatios-Chronik], с. 39); Зубрицький датував 1264 р. ([История], с. 201 – 202), а Дашкевич часом між осінню 1263 і осінню 1264 р. ([Княжение Даниила], с. 10).].

Літописець каже, що коли Войшелк став княжити на Литві, він віддався під протекцію Василька, а Данило тоді захорував смертельно й умер. Як ми бачили, Войшелк почав княжити в р. 1264, отже, се terminus non ante Quem [термін, не раніший, ніж] для Данилової смерті. З другого боку, записаний в польських літописях під р. 1266 нещасливий напад Шварна на Польщу стався вже значно по Даниловій смерті, як побачимо нижче. Тому можна вагатися між р. 1264 і 1265. Більше правдоподібності для 1264 p., a то от чому.

По перше – Данило захорував десь коло того часу, як Войшелк почав княжити: він мусив шукати протекції Романовичів зараз, а Данила вже тоді, мабуть, не було на світі, або був в останній агонії.

По друге – комета, записана в нашій літописі, очевидно, та сама, що записана під р. 1264 в інших літописях (Monum[enta] Germ[aniae] [historica], Scr[iptores], XIX, с. 529 – ann[ales] Wratislavienses; Pez, Scr[iptores] rer[um] austr[iacarum], I, с. 464 – Chr[onicon] Claustroneuburg[ensis], Monum[enta] P[oloniae] h[istorica], II, с. 808), – вона була видна в серпні й вересні 1264 р. (від 28 VII до 2/Х). Літопись каже про неї, що вона з’явилася «въ та же лѣта». Се означає у літописця, як знаємо, одночасність приблизну. Перед тим він оповідав про боротьбу Войшелка за поміччю Василька і Шварна з противними партіями в Литві – те, що в І Новгородській [літописі] стоїть під 1265 p., і дійсно до 1264 – 1265 pp. належить: війни Войшелка в Литві, міркуючи, що сталося ще перед тим, не могли розпочатися скорше як при кінці 1264 р.

Очевидно, тут літописець забіг трохи наперед і, вертаючися назад з переходом «въ та же лѣта» (не «въ то же лѣто»), згадує про комету. З того б виходило, що комета появилася більше-менше одночасно з союзом Войшелка і руських князів і – смертю Данила, але, мабуть, трохи по ній. Отже, смерть Данила можна класти най правдоподібніше на літо 1264 p.

Тепер вернімось до польської дати 1266 р. для смерті Данила. Сей рік – рік побіди поляків над Шварном. По всякій правдоподібності сі два факти – смерть Данила й Шварна – були зв’язані з собою в архетипі, то значить первісна звістка звучала більше-менше в тім роді: «по смерті Данила напав син його Шварно на Польщу» (Шварно міг представлятися наступником Данила, й його похід тому зв’язувався з смертю Данила). Потім сі дві події мусили розлучитися в дві осібні записки. В річнику Францисканськім вони бодай ідуть в сім порядку: смерть Данила, потім похід Шварна. В річнику Траски й Малопольськім похід Шварна хибно датований р. 1265, і, таким чином, смерть Данила опинилася по поході.

В один рік з кометою – 1264 р. – умерла Олена, жінка Василька. «Тогда же» був «мятежь въ Татарѣхъ» – літописець, очевидно, розуміє тут якийсь з епізодів боротьби Берке з Гулагу, що тяглася в pp. 1262 – 1266 (Hammer, Geschichte der Goldenen Horde, с. 166 і д.).

Іпат., с. 571 – 572 (1268). Війни з Польщею.

Орієнтує в сих подіях дата побіди поляків над Шварном – 19 червня 1266 p. (Monum[enta] Pol[oniae] h[istorica], II, с. 808; III, с. 48, 206, 363; тільки в річнику Траски й Малопольськім, як уже згадано, сю подію уміщено під p. 1265 [Чи не вплинув туди р. 1205, наслідком того, що сю побіду над Шварном злучено тут з побідою над Романом 1205 p.?], а в річнику Краківськім – 1267 – II, с. 839; III, с. 171). Тепер, ідучи від сеї дати назад, попробуємо розібратися в описаних літописцем подіях.

Насамперед, terminus non ante quam – се кінець 1264 p., коли Шварно став помічником Войшелка в Литві: літописець виразно каже, що війна з Польщею почалася вже за його панування в Литві. Потім маємо тут: набіг Литви в околиці Скаришева, дещо згодом (бо Болеслав підчас набігу був дуже хорий і, тільки виздоровівши, взявся до сеї справи) Болеслав (краківський, Соромливий) післав своє посольство до Шварна, закидаючи йому участь в тім литовськім нападі, і виповів війну.

Тим почалася війна: маємо напад ляхів в околиці Холма, «по семь же» – пустошення Шварна і його союзників в околицях Любліна. «Пришедшимъ же имъ домовь и по семъ» – на тім же тижні – ляхи воюють околиці Червня. Потім Болеслав присилає пробоща, закликаючи руських князів на з’їзд. Підчас дороги на з’їзд руські князі довідуються, що поляки воюють коло Белза, і проганяють поляків. Наздогін Василько посилає Шварна й Володимира, й тут поляки, 17 червня 1266 p., побивають русинів.

Переглядаючи сей ряд подій, бачимо, що обосторонні набіги, які випередили побіду над Шварном, ішли по собі дуже скоро, отже, ся погранична війна міститься в першій половині 1266 р. зовсім безпечно; певний час мусив минути тільки між нападом поляків в околиці Холма і руським походом в околиці Любліна, бо руські князі збирали сили, не йшли на борзі, – та ще перед заповідженим зі сторони Болеслава з’їздом. Супроти того польський похід під Холм можемо класти на початках 1266 р., пустошення околиць Любліна і напад під Червень – на весну. Значніший час минув між сею війною й литовським нападом під Скаришів, отже, сей напад треба класти на р. 1265.

«По семъ же» – по побіді над Руссю – «умириша ся Ляхове с Русью». Стилізація не вказує, аби минув по тій побіді значніший час, отже, могло се статися ще в 1266 р. Щоправда, пізніше (с. 574) ми стрічаємо згадку про згоду з поляками, ніби уложену вже по смерті Василька, але тут (с. 572) виразно сказано, що ся згода уложена була ще за життя Василька й Шварна. Дальше 1267 р. її в усякім разі нема по що відсувати.

Іпат., с. 573 (1268). Абдикація й смерть Войшелка. Смерть Шварна.

І Новгородська літопись (с. 284), описуючи діяльність Войшелка по смерті батька, каже, що Войшелк кинув монастир на 3 роки («обѣща ся Богу на 3 лѣта како прияти ризы своя»): очевидно, що ся Войшелкова обітниця піддана йому ex post [тут: додана пізніше] і його діяльність на в[еликому] князівстві мала тривати три роки, отже, десь до р. 1267. Сьому відповідає й те, що літописець про абдикацію Войшелка і його смерть (судячи по оповіданні, між його абдикацією й смертю не минуло багато часу) говорить безпосередньо по війні Шварна з Польщею й згоді їх – «по семъ же». Войшелка вбито по Великодніх святах, отже, се можна класти навіть і на р. 1267, а перед тим – на pp. 1266 – 1267 – абдикацію його.

Дуже протягати сих подій не можна з огляду на те, що Шварно, наступивши по Войшелку на литовськім князівстві: «княживъ лѣть не много», умер ще майже разом з Васильком (може, перед ним, тільки незадовго), як нижче дає розуміти літопись («Въ то же время престави ся… Василько… а Левъ нача княжити въ Галича и въ Холмѣ, по братѣ по своемь Шварнѣ» – с. 574). Смерть Шварна треба супроти того класти не пізніше 1269 p., a що він «по Войшелкѣ» княжив «лѣтъ не много», але завсігди, видко, більше як рік, тож для абдикації й смерті Войшелка можна вагатися хіба о рік – то значить, між 1266 – 1267 і 1267 – 1268 pp. для абдикації й 1267 і 1268 р. – для смерті Войшелка. Мені одначе більш правдоподібними здаються раніші роки – 1266 – 1267 – для абдикації і 1267 – для смерті.

Іпат., с. 574 (1270). Князювання Тройдена в Литві.

«По семь же» – по смерті Шварна – «нача княжити въ Литвѣ Тройденъ». Дальші слова літописця: «живъ же лѣть 12 и тако престави ся» треба, очевидно, розуміти як число літ його князювання (жив від часу, коли стався в[еликим] князем). Коли Тройден став в[еликим] князем десь в р. 1270 – 1271 (можлива якась перерва по смерті Шварна, але можливі і р. 1269 – 1270), то значило б се, що він умер десь в р. 1281 – 1282 (або й 1280 – 1281). Літописець нижче кілька разів згадує про нього, додаючи «Тройденови еще княжащу въ Литовьской землѣ» (Іпат., с. 575 і 579); остання згадка про нього – в подіях 1278 p., і потім не говориться нічого ані про нього, ані про литовських династів взагалі.

Іпат., с. 574 (1271 – 1272). Смерть Василька.

Літописець, оповівши про смерть Шварна й князювання Тройдена, каже, що «въ то же время» умер і Василько. Далі, кажучи, що по Васильку наступив Володимир, додає: «…а Левъ нача княжити въ Галичѣ и въ Холмѣ по братѣ по своемь по Шварнѣ». Се все, очевидно, вказує на близьку одночасність смерті Шварна й Василька, хоч виглядає так, що перше умер Шварно, а потім Василько, бо, оповівши смерть Шварна попереду і навіть забігши наперед з Тройденом, літописець нігде не натякає, що він вертається потім в часи перед смертю Шварна, – щоб оповісти про смерть Василька.

Terminus non post quem [термін, не пізніше, ніж] для смерті Василька – се весна 1271 р.: в грамоті, виданій угорським королем Стефаном в липні 1271 p., він вичисляє сучасних галицько-волинських князів: «Leonem generum nostrum Ruthenorum ducem, Mitizlaum fratrem eiusdem et Wazulem filium Wazule duces Ruthenorum» ( Theiner, Monumenta Hungariae, I, с. 303). Нема сумніву, що сей «Wazule f[ilius] Wazule» означає Володимира Васильевича, і Василька тоді на світі не було (інакше, певно, його б названо на першім місці, як старшого між галицько-волинськими князями).

З другого боку, волинський літописець каже, що Володимир Васильковий «княжив по отци 20 лѣтъ» (с. 604). Умер Володимир в грудні 1288 p., тож, значить, Василько мав умерти в р. 1269. Нема причин відкидати свідоцтва літописця, так добре обзнайомленого з усім, що належало до його героя – Володимира, тим більше що ніщо такій даті смерті Василька не противиться. Супроти того його смерть мусимо класти на р. 1269 [В літературі Шараневич ([Die Hypatios-Chronik], с. 87) і Андріяшів приймали іпатську дату – 1271, Іванов трапив на р. 1269, але припадково (помилкою): прийнявши роком смерті Володимира 1289 і відтягнувши повних 20 літ.].

Примітки

…смерть Данила можна класти найправдоподібніше на літо 1264 р. – інше датування: 1265 р. (Баумгартен Н. Вторая ветвь князей галицких. Потомство Романа Мстиславича // Летопись историко-родословного общества в Москве. – М., 1909. – Вып. 1. – С. 13).

…1264 р. – умерла Олена, жінка Василька – спроба точнішого датування: після 2 жовтня 1264 p. (DąbrowskiD. Rodowόd Romanowiczόw. – S. 98).

…для абдикації й смерті Войшелка можна вагатися хіба о рік – то значить, між 1266 – 1267і 1267 – 1268 для абдикації’й 1267і 1268pp. – для смерті Войшелка. Мені одначе більш правдоподібними здаються раніші роки – 1266 – 1267 для абдикації і 1267 – для смерті – інше датування: для зречення – 1267 р., для смерті – 1268 р. (Літопис руський. – С. 427).

Коли Тройден став в[еликим] князем десь в р. 1270 – 1271 (можлива якась перерва по смерті Шварна, але можливі і р. 1269 – 1270), то значило б се, що він умер десь в р. 1281 – 1282 (або й 1280 – 1281) – спроба точнішого датування: сходження на князівський трон – близько 1270 p., смерть – близько 1282 р. (Літопис руський. – С. 427).

…Василько мав умерти в р. 1269 – інше датування: 1270 р. (Пресняков А.Е. Лекции по истории русской истории. – М., 1939. – С. 424).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 364 – 368.