1241 – 1252 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 526 – 529 (1241 – 1245). Походи Ростислава на Галичину. Шлюб Ростислава з королівною. Смерть Михайла Всеволодича.

Опорною точкою служить нам похід татар з Угорщини, що мав місце весною 1242 р. Коло неї групуються події так: Ростислав з болоховцями і галицькими боярами іде під Бакоту; печатник Курило виступив против нього, і Ростислав вернувся «за Днѣпръ». Данило зараз пішов на болоховців і знищив їх землю. Ростислав, «собравъ вой», іде новим походом на Галичину і засідає Галич, а в Перемишль висилає Константина рязанського.

Данило з Васильком «скоро» ідуть на Галич, і Ростислав тікає; тут приходить вість, що татари рушили з Угорщини, й вона змушує Данила кинути нагінку за Ростиславом. Данило висилає на Перемишль дворського, сам їде на Пониззя, а звідти до Холма, і в Холм приходить до нього вість, що Батий «воротилъ ся єсть изь Угоръ» (очевидно – на Галицьку Русь) і післав своє військо – ухопити Данила. Отже, се було десь при кінці весни 1242 р. (не маючи докладніших відомостей і хронологічних дат про похід Бату з Угорщини, ближче не можемо означити сього моменту).

Супроти того всього похід Ростислава на Галич і Данила на Ростислава треба класти на весну 1242 p. Похід Ростислава на Бакоту і Данила на болоховців мусив мати місце не пізніше як осінню-зимою 1241 р. (Ростислав звідти вернув за Дніпро, отже, новим походом не міг вибратися дуже скоро). Ростислав стрівся з татарами і втік на Угорщину також не дальше як при кінці весни 1242 р.

Час шлюбу Ростислава з королівною можна означити тільки з досить далеким приближениям: Михайло наложив головою у Бату в 1246 р., в вересні. Перед тим він їздив на Угорщину, прочувши про весілля сина, але що йому там Бела й Ростислав «чести не створиста», тож він вернувся в Чернігів і потім поїхав в Орду. Супроти того шлюб Ростислава треба б класти на pp. 1243 – 1244; супроти дальших вказівок правдоподібніший рік 1243.

Дату смерті Михайла – 1246 20/ІХ дає Суздальська літопись, його житіє (давніша версія у Макарія «История рус[ской] церкви», V, с. 421), натомість, дає 1245 р. (під сим же роком уміщено його житіє в І Новгор[одській літописі]). Уважаю певнішою дату Суздальської літописі, а властиво те, що тут смерть Михайла поставлена під одним роком з смертю Ярослава, котра дійсно сталася 1246 p., як видко з оповідання Карпіні (Recueil des voyages, IV, с. 761); докладне оповідання про смерть Михайла (с. 621), яке маємо у сього подорожника, теж завдячуємо, очевидно, тій обставині, що Михайла забито під час побуту Карпіні в Орді.

Іпат., с. 529 – 531 (1245 – 1248). Походи Романовичів на Люблін. Похід Ростислава на Перемишль. Литовські напади.

Terminus non ante [термін, не раніший, ніж] служить нам похід татар з Угорщини й татарське воювання «до Володавы» – весна 1242 p., terminus non post [не пізніше] – 1245 p. (Ярославська битва). В оповіданні про війну Романовичів в околиці Любліна літописець не каже про те, що вони опанували саме місто: вони тільки змушують люблінців бути нейтральними; можливо, що вони аж пізніше опанували його, але можливо, що наша літопись тільки в більш м’ягкій формі сю анексію представила. Польські хроніки датують її 1243 або 1244 p. (Monumenta Poloniae hist[orica], II, с. 804; III, с. 307).

Супроти сього всього походи Романовичів на Люблін треба класти коло р. 1243. На той же рік, себто – евентуально й на початок дальшого, до 1/III – очевидно, кладе літописець похід Ростислава на Перемишль і («в то же літо») набіг Литви в околиці Пересопниці. Притім сей похід Ростислава стався вже по його шлюбі.

«Потомъ же минувшимъ лѣтомъ» стався набіг Литви в околиці Мельниці. Сказати напевно, коли се сталося – ще перед Ярославською битвою (тоді треба б се класти десь на 1245 p.), чи пізніше, трудно, бо літописець тут збирає історії литовських набігів з різних часів. Тому й ближчу дату не будемо старатися означити. Оповівши про сей напад, літописець пригадує, як були побиті ятвяги «преже войны черниговьское», себто кампанії зимою 1234 – 1235 pp., «сідящу (Данилу) в Галича»; Данило тоді в Галичі засів, по нашому рахунку, при кінці 1233 p., значить, той набіг ятвягів стався в 1234 р.

Іпат., с. 531 – 535 (1249). Битва під Ярославом.

«Потомъ же» починає своє оповідання літописець: сі слова належать або до набігу Литви в околиці Пересопниці (означеного словами «въ то же лѣто»), або до набігу їх в околиці Мельниці (означеного словами «минувшимъ лѣтомъ»), отже, се означення не дає нам опори. На щастя, не потребуємо тим дуже журитися, бо можемо вивести дату ex post [тут: із контексту]: з подорожі Данила в Орду, що сталася восени 1245 р. [Уперве використав сю підставу і вивів дату 1245 р. для Ярославської битви Дашкевич ([Княжение Даниила], с. 57). Перед тим приймали іпатську дату – 1249 (Зубрицкий, [История], III, с. 145; Шараневич, [Die Hypatios-Chronik], с. 40), і з того виходили різні баламутства і в дальшій хронології; Зубрицький, напр., подоріж Данила в Орду датує 1250 роком.

З старших письменників ширше застановлявся над датою Ярославської битви Катона (Historia critica regum Hungariae, VI, 1782, с. 82 і далі) і виводив першу пол[овину] 1246 p., огляду на те, що Бела в своїй грамоті про сю битву (Fejér [Codcx diplomatics], IV, З, с. 197 – 198) називає Данила королем, а Данилову коронацію Катона клав на р. 1246.] Супроти того для Ярославської битви можна би вагатися тільки між 1244 і 1245 р.

Але що літописець від оповідання про Ярославську битву переходить зараз до подорожі в Орду, без всяких переходових фраз, се вказувало б на самий короткий час між битвою й подорожею [Такий перехід мали ми в оповіданні про походи Романовичів в околиці Любліна, але там був екскурс: про смерть Михайла, і по нім було трудно нав’язати хронологічний порядок.]; сьому відповідають і хронологічні дати: битва сталася в серпні, Данило поїхав десь в жовтні. Все се промовляє за 1245 р.

Битва сталася «на канунъ в. мучеників Фрола и Лавра», значить 17 серпня. Битву випередили: похід Ростислава «в Лядьскую землю» за помоччю; облога (недовга) Ярослава; Данило й Василько посилають наперед під Ярослав Андрія; все се одначе не забрало багато часу, як видко з оповідання літописця, такщо похід Ростислава з Угорщини не потребуємо класти скорше як на літо 1245 р. (липень?).

Іпат., с. 535 – 537 (1250). Подорож Данила в Орду.

Дуже докладну хронологію подорожі Данила в Орду дає комбінація літописного оповідання з записками Плано-Карпіні: приїхавши на початку 1246 р. (в січні), він не застав Данила, бо той був ще в Орді (Recueil des Voyages, IV, с. 736). По словам же літописця, Данило по дорозі в Орду приїхав у Київ «на праздникъ святаго Дмитрия», себто 26 жовтня. Таким чином, поїхав він з дому, мабуть, в середині жовтня.

Подоріж сю випередило посольство «Могучія», як його зве літопись (Маучі, Карпіні його зве Mauci) [Див.: Історія України-Руси, ІІ, с. 370.], до Данила, коли він з Васильком були в Дороговську, по Ярославській уже битві очевидно, значить десь у вересні менше-більше. У Бату Данило пробув, по словам літописця, 25 днів. В середині десь марта 1246 p. стрів його Карпіні над Доном, коли Данило вертався вже (Recueil, с. 770) [Див.: Історія України-Руси, III, с. 549.]. Плано-Карпіні їхав від Києва до Бату рівно два місяці; Данило міг би зробити сю подоріж дещо скорше, але з поданих дат того не видко; побут його у Бату треба класти десь на грудень-січень 1245 – 1246 pp.

Іпат., с. 537 (1250). Похід на ятвягів. Переговори з королем і шлюб Льва.

«Toe же зимы» як Данило подорожував в Орду, Конрад закликав Василька в похід на ятвягів, се значить зима 1245 – 1246 pp., скорше початок 1246 р. Зауважу, що ся записка – вставка, що розбиває оповідання про поворот Данила з Орди («Бысть же вѣдомо странамъ приходь его» – себто Данила, тим часом як літописець говорив про Василька).

«Въ то же лѣто», себто 1246 p., угорський король, прочувши про поворот Данила з Орди, нав’язує з ним зносини (значить, найраніше – літом 1246 p.). Данило не хоче сам вести з ним переговори, але поручає своєму номінату на митрополита Курилу їхати через Угорщину до Царгорода, аби мати нагоду переговорити з королем. Курило по дорозі бачиться з королем і вертає до Данила, аби переказати йому королівські поручения про союз і шлюб Льва.

Данило з Львом і Курилом їдуть на Угорщину, укладають союз і женять Льва. Се останнє мусило мати місце вже, мабуть, в 1247 р., бо Данило не хапався тепер з сею угодою, а й подоріж Курила (м[а]б[уть], осінь-зима 1246 р.) мусила теж зайняти дещо часу. З другого боку, угорський король, інтересуючися союзом з Данилом, певно, не протягав уже з шлюбом Льва. Тому відкладати його на 1248 р. нема причини [Зубрицький і Шараневич датували його р. 1250 – наслідком хибної дати Ярославської битви. Зубрицький навіть смерть Конрада датував 1251 р. ([История], с. 159).].

Іпат., с. 537 – 540 (1251). Похід Романовичів на ятвягів.

«Въ та же лѣта» вмер Конрад мазовецький; дійсно, він умер в 1247 р., в другій половині, мабуть, 31 серпня (див.: Balzer, Genealogia Piastów, с. 268). «Потом же» умер його син Болеслав; дати його смерті докладної не маємо, але з документів виходить, що се сталося, мабуть, між мартом і груднем 1248 р. (Balzer, Op. c[it.], с. 287).

«Въ та же лѣта сѣде Сомовитъ» – сей перехід вказував би, на мій погляд, що дальша історія не сталася безпосередньо по тім, як Земовит дістав спадщину по браті. Похід на ятвягів треба класти на кінець 1248 року або на сам початок 1249: дальше відсувати не можна, бо з литовською усобицею ятвяги стали потрібні Данилові як союзники на Мендовга (Іпат., с. 541) [Дату 1248 для походу на ятвягів справедливо вивів уже Дашкевич ([Княжение Даниила], с. 115).].

Іпат., с. 540 (1252). Данило ходив у поміч королеві угорському.

«Въ та же лѣта» – починає своє оповідання літописець. Такий перехід уживає він часом, коли перериває хронологічний порядок, і тут дійсно уже ятвязький похід вийшов з хронологічного порядку: літописець оповів про нього, зв’язавши з династичними перемінами на Мазовші (смерть Конрада, потім смерть Болеслава), для прагматизму, бо сей ятвязький похід стояв у зв язку з тими відносинами до Романовичів, в які став новий мазовецький князь Земовит. Оповівши про нього, літописець вертається до справи ранішої – походу на Угорщину.

Сей останній можемо датувати досить докладно: коли Данило прибув до Бели, «бѣ царь обьдержа Ведень, землю Ракушьску (Австрийську) и Штирьску.» Се пояснення вказує на час не пізніший першої половини 1249 p., бо в другій половині сього року Відень був уже в руках Ґертруди й її чоловіка Германа баденського (Huber, Geschichte Oesterreichs, I, 523); з другого боку, не було се скорше 1247 p., коли (на початку року) цісар опанував Австрію; але якби се був р. 1247, літописець оповів би про се зараз по переговорах про шлюб Льва. Для Данилового походу на Угорщину, отже, можна думати тільки про р. 1248 або початок 1249. Супроти литовських подій, котрі слідом оповідає літописець, 1248 рік правдоподібніший [Дашкевич приймав 1249 р. ([Княжение Даниила], с. 48), Шараневич – 1250 [p.] ([Die Hypatios-Chronik], с. 56 – 57).].

Примітки

…похід Ростислава на Галич і Данила на Ростислава треба класти на весну 1242 р. – інше датування: початок 1242 р. (Там само. – С. 400).

…шлюб Ростислава треба б класти на pp. 1243 – 1244; супроти дальших вказівок правдоподібніший рік 1243 – інше датування: початок 1244 р. (Там само. – С. 400).

…походи Романовичів на Люблін треба класти коло р. 1243 – інше датування: зима 1243 – 1244 pp. (Там само. – С. 401).

На той же рік, себто – евентуально й на початок дальшого, до 1/ІІІ – очевидно, кладе літописець похід Ростислава на Перемишль – інше датування: початок 1244 р. (Там само. – С. 401).

…набіг Литви в околиці Мельниці. Сказати напевно, коли се сталося – ще перед Ярославською битвою (тоді треба б се класти десь на 1245 p.), чи пізніше, трудно, бо літописець тут збирає історії литовських набігів з різних часів – спроба датування: 1245 р. або пізніше (Там само. – С. 401).

…Данило… побут його у Бату треба класти десь на грудень-січень 1245 – 1246 pp. – інше датування: січень 1246 р. (Там само. – С. 406).

…женять Льва. Се останнє мусило мати місце вже, мабуть, в 1247 р. – інші датування: 1246 р. (Пашуто В.П. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – М., 1950. – С. 237 – 238; WłodarskiВ. Polska і Ruś. – S. 68 – 70); друга половина 1246–перша половина 1247 pp. (Dąbrowski D. Rodowόd Romanowiczόw książat halicko-wołyńskich. – S. 110 – 111); 1251 – 1252 pp. (Sroka S. Piastόwna śląska Maria krόlowa Węgier // Sroka S. Z dziejόw stosunkόw polsko-węgierskich w pόźnym średniowieczu. – Krakow, 1995. – S. 33).

Для Данилового походу на Угорщину, отже, можна думати тільки про р. 1248 або початок 1249… 1248 рік правдоподібніший – спроба точнішого датування: літо 1248 р. (Літопис руський. – С. 409).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 352 – 356.