1215 – 1226 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 491 (1215). Литовське посольство до Данила. Данило насилає Литву на поляків.

«Данилу же приѣхавшю въ Володимерь, въ то же время божиимъ повелениемь прислаша князи литовьскии…» – отже, безпосередньо по приході Данила з війни, значить при кінці 1219 р. або найдальше на початку 1220 р. [Так датував уже Зубрицький ([История], ІІІ, 76 – 77), натомість, Дроба ([Droba, Stosunki], с. 419) приймав уже p. 1217.] Як скоро по тому Данило всадив на поляків (себто на Лешка) Литву, літопись не каже; се мало місце або перед третім походом Мстислава на Галич (під час самого походу Лешко мав, очевидно, вільні руки), отже, десь в pp. 1220, або хіба по поході.

Дійсно, під 1220 р. ми маємо замітку в чеськім продовженні Косьми (Monum[enta] Germ[aniae] hist[orica], Scr[iptores], IX, с. 170) і, мабуть, відти в літописі т.зв. Красінських (Monumenta Poloniae [historica], III, с. 132) про побіду над поляками прусів і Русі, але се ще не рішає справи [З сею звісткою зв’язує «литовське воєваннє» Галицької літописі Лятковський (Latkowski, [Mendog], с. 317), Дроба ([Droba, Stosunki], с. 417) його клав на р. 1219.]. До датування сього факту ми ще мусимо вернутися.

Іпат., с. 492 (1217 – 1219). (Другий похід Мстислава на Галич). Похід Філі на Волинь. Третій похід Мстислава на Галич.

Другий похід Мстислава на Галич в Галицькій літописі пропущено зовсім, ми знаємо про нього тільки з Воскресен[ської] л[ітописі] й інших збірників – Твер[ського], Нікон[івського]. Воскресен[ська] літопись датує його, як згадано, 1220 p., зимою – отже, се кінець 1220–початок 1221 pp., і потім під 1221 р. маємо в ній новий – третій похід Мстислава на Галич, але записка про сей останній буквально повторена з Суздальської літописі, де вона також датована 1221 р. Против сеї хронології нічого не можна сказати.

Дату 1221 р. потверджують і угорські джерела о стільки, що по ним вже 1222 р. прийшло до згоди між Мстиславом і кор[олем] Андрієм: уложено умову, на підставі котрої Коломана пущено, а Мстислав обіцяв видати доньку за меншого королевича Андрія й дати йому Галичину: з 25/І. 1223 р. маємо вже лист папи, писаний у відповідь на лист кор[оля] Андрія, а в тім листі Андрій, доносячи папі про свою умову з Мстиславом, шукав увільнення від даної йому присяги [Theiner, Monumenta Ungariae, І, ч. 65. Про сі події див.: Історія України-Руси, III, с. 139 – 140.] – отже, тоді мусив уже Мстислав сповнити свої приречення – випустити Коломана.

Прийнявши дату 1221 р. для третього походу Мстислава на Галич як вповні певну, ми не можемо нічого сказати і про дату зими 1220 – 1221 pp. для другого походу Мстислава на Галич. Відповіддю на сей похід був, очевидно, похід Філі на Волинь, що, правдоподібно, мав на меті стероризувати Данила й відвести його від дальшого союзу з Мстиславом: в сім напрямі хотів вплинути на Данила Лешко, разом з походом Філі приступивши на волинські границі, а посередничати мав між ним Конрад мазовецький. Серед сеї ситуації наспів Мстислав з половцями і змусив Філю перейти до дефензиви. Битва Мстислава з Філею сталася «на кануна святой Богородици» – мабуть, Успенія (найпопулярніше з свят Богородиці), в такім разі похід Філі ми мусили б покласти десь на липень, а Мстиславову кампанію на серпень: Галич взято слідом по битві.

Іпат., с. 494 (1221 – 1223). Данило помирився з Лешком і спустошив Белзьку землю. Волинські єпископи.

Як я вже сказав, Галицька літопись пропустила зовсім згоду Мстислава з уграми й справу шлюбу Мстиславни, що була її змістом, вона порушує пізніше («Мьстиславъ же по coвѣтѣ льстивыхъ бояръ» і т. ін. – Іпат., с. 499), нічим не натякаючи, що вона була зв’язана з тією умовою. Натомість, говорить вона про згоду Данила з Лешком, з нагоди спустошення Белзької землі, що служить головною темою сього відділу (вступною фразою «Въ тоже время отступилъ бѣ Александръ…» вона нагадує сказане вище – Іпат., с. 492: Олександру же отступивши) от Данила – факт сей належить до р. 1221).

Ся угода з Лешком, очевидно, стояла в зв’язку з угодою Мстислава з уграми; з значною правдоподібністю ми могли б класти її на р. 1222 або коло того: вона сталася, як каже літописець, «по побѣдѣ Мьстиславли (очев[идно] 1221 р.) и по литовьскомъ воеваньи на Ляхы». «Литовське воєваннє» – мабуть, те, про яке говорилося на с. 492 і котре ми по контексту клали на р. 1220 або пізніше. Якби можна було покластися на стилістичний порядок подій в сім місці, то мусили б ми прийняти, що «воєваннє» мало місце по Метиславовім поході, отже, 1221 р. або, може, навіть 1222 p., але на сей порядок покладатися не можна.

Наслідком згоди Мстислава з уграми, а Данила з Лешком Олександр белзький, союзник Філі й Лешка, зістався ізольованим, і Данило пімстився над своїм несловним свояком, страшно спустошивши Белзьку землю. Сей факт супроти вищесказаного ми могли б класти на р. 1222 або 1223. Але тут мусимо розглянутися ще в одній обставині.

Відділ про битву на Калці починається словами: «въ то же лѣто приде неслыханная рать…» До чого належать сі слова «въ то же лѣто»? Перед тим маємо оповідання про волинських єпископів, що виглядає на якусь вставку: «Въ лѣта же Данила и Василька Романовичю бѣаху володимьрьскыи пискупѣ…» Найпростіше думати, що се пізніша вставка, і в такім разі слова «въ то же лѣто» належать до спустошення Белзької землі, тоді б мали ми для нього 1223 p.

Але насувається сумнів: що за причина сеї вставки? Змістом вона не зв’язана ні з попереднім, ні з дальшим, отже, зв’язана хіба хронологічно? Але каталог володимирських єпископів і хронологічно не може бути зв’язаний, бо обіймає кількадесять літ. Одиноке, що можна припустити – що хронологічний зв’язок має з сим оповіданням поставлення єп[ископа] Івана на холмську катедру.

Каталог володимирських єпископів в такім разі міг би бути вступом, до речі оповідженим, а властива звістка – се, що Данило, перенісши катедру з Угровська до Холма (деградація Асафа, що сталася безпосередньо перед сим перенесенням, – се знову вставка для пояснення), поставив туди єпископом Івана. Сей факт в такім разі – коли припустити хронологічний зв’язок – мав би належати до pp. 1222 – 1223, і при такім розумінні сей цілий відділ не потребує вже бути пізнішою вставкою, а може належати до первісного тексту. Тоді слова «въ то же літо» можуть вказувати на рік поставлення єп[ископа] Івана, себто датувати його 1223 р.

Зі сторони текстуальної се все дуже буде добре, тільки питання – чи можливо воно зі сторони речевої, себто – чи можливо, щоб уже 1223 р. катедра була перенесена з Угровська до Холма?

Справа ся мусить обертатися коло питання про початок Холма, бо про нього Галицька літопись не дає виразної звістки, а тільки неясні й суперечні натяки. З порівняння вказівок Іпат. (с. 516, 517 і 531) виходило б, як то звичайно й приймають, що Холм Данило заснував десь в 1230-х pp. (коло р. 1237) [Див.: Історія України-Руси, т. III, с. 18 і 484.]; літописець говорить про се кілька разів, зовсім категорично, і попросту виключає можливість здогаду, що Холм був перед тим.

Значить, перенесення єпископської катедри до Холма в 1223 р. неможливе. Супроти того не маємо іншого виходу, як прийняти, що історія єпископів – се пізніша вставка, зроблена без ніякого зв’язку з текстом, отже, похід Романовичів на Белзьку землю стався в рік битви на Калці [І тут на добру дату – 1223 р. – трапив уже Зубрицький ([История], III, 87), хоч і зовсім припадково, бо битву на Калці датував роком 1224.].

Іпат., с. 495 (1224). Битва на Калці

Датується зовсім безпечно 31/V 1223 р. (хронологізатор дав 1224, значить знав літописні збірники новгородської версії).

Іпат., с. 497 – 501 (1225 – 1226). Війна Мстислава з Данилом. Королевич Андрій дістає Перемишль. Угорський похід на Галич.

В сих подіях орієнтуємося двома датами: 1223 p., битви на Калці (31/V), й угорського походу на Галич – 1227 р.: сю дату дають нам німецькі джерела [Monumenta Germaniae [historical, Scr[iptores], t. IX, с. 627, 636 – див.: Історія України-Руси, т. IІІ, с. 542.]. Між сими роками маємо умістити: Мстислав за намовою Олександра йде на Данила, але Данило, взявши від Лешка поміч, примушує Мстислава вернутися в Галич, а Данило воює Галицьку й Белзьку землю.

Мстислав стягає нові сили для походу на Данила, але на з’їзді князів виясняється Олександрова неправда, й Мстислав мириться з Данилом; з’їзд князів у Перемилі, де вони «утвердиша миръ». «Потомъ же» – оповідається нова інтрига Жирослава на Мстислава (легковірність Мстислава, що попадає в різні трудні ситуацій й помилки через різні інтриги й намовлення, служить провідною й гадкою, й зв’язком сих кількох епізодів), що кінчиться вигнанням Жирослава.

Потім («Мы же на преднее возвратихом ся» додано через відступлення: риторичну характеристику Жирослава, події ж мусили наступати по собі: по інтризі Жирослава – похід угорський, наслідком інтриги боярина Семюнка Чормного) королевич Андрій, що дістав перед тим (на означення часу літопись не дає ніяких вказівок) від Мстислава Перемишль, утікши на Угорщину, наводить на Мстислава свого батька: сей похід діється «бывши же зим’к»; значить, кінець 1226 або ще скорше – початок 1227 p., бо королеве військо приходить під Галич (похід іде на Перемишль і Звенигород) «Днестру наводнившю ся», правдоподібно – се вже весення вода. При повороті короля з Галичини доганяє угорське військо Жирослав з кн[язем] Ізяславом, до котрого він був утік. Потім останній епізод з інтригами: бояри намовляють Мстислава помиритися з королевичем Андрієм, таки видати за нього доньку й віддати йому цілу Галичину. Мстислав іде з Галичини в Торчеськ.

Події сі [Про них див.: Історія України-Руси, т. III, с. 141 – 143.], очевидно, можна датувати тільки приблизно: коло р. 1224 похід Мстислава, коло р. 1225 його заходи до нової боротьби й помирення з Данилом, 1226 р. – конспірація Жирослава [Тут таким чином іпатський хронологізатор перший раз припадково трапляє на добру дату.], кінець 1226 і початок 1227 р. – утеча Андрія й угорський похід на Галичину. Про дату абдикації Мстислава поговоримо нижче, в зв’язку з пізнішими фактами.

Примітки

похід Філі ми мусили б покласти десь на липень – інше датування: зима 1220 – 1221 pp. (Там само. – С. 377).

…Мстиславову кампанію на серпень – інше датування: весна 1221 р. (Там само. – С. 377 – 378).

…угода з Лешком… ми могли б класти її на р. 1222 або коло того – інше датування: 1221 р. (Там само. – С. 378).

…спустошення Белзької землі, тоді б мали ми для нього 1223 р. – інше датування: початок літа 1222–початок 1223 pp. (Там само. – С. 379).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 340 – 343.