Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Русская история с древнейших времен
до Смутного времени

Михайло Грушевський

Сборник статей, изданный под редакцией В.Н.Сторожева, вып. I (Библиотека для самообразования), XIII, Москва, 1898, 16°, с. ХХІІ+2+657

Ся книжка являється результатом тої ж організації для помочі самоосвіті, що й обговорені вище хрестоматії по середній історії. Перший том сеї публікації присвячений «начальному периоду русской истории», себто як поясняє передмова – історії Київської держави, до відокремлення поодиноких земель. Редактор кладе натиск на повну осібність сього київського устрою й культури від суздальсько-московської, признаючи, що Суздальсько-Московська держава зовсім не була новою, дальшою фазою Київської: Русь Дніпровська і Русь Північно-Східна – два зовсім відмінні історичні явища; історію їх творять неоднаково дві осібні часті руської народності.

Такий погляд автора треба признати значним поступом супроти традиційного, проти котрого приходилося й мені виступати в своїх оглядах; поправити треба тільки, що творять ті дві історії дві осібні народності, а не часті одної: та сама народність не потрібувала б da capo [цілком] переробляти свою історичну роботу, як висловляється зацитований редактором автор (с. XVIII); по-друге – не треба забувати, що великоросійська народність проробила свою еволюцію не зовсім самостійно, а багато діставши готового з політичної й культурної еволюції Київської держави.

Редактору треба б, з огляду на традиційне баламутство, ближче і докладніше пояснити відносини між т. зв. київським і суздальсько-володимирським періодом, відносини, що mutatis mutandis [взявши до уваги існуючі відмінності] можна прирівняти, напр[иклад], до відносин варварських держав Галії до Римської, а не до періодів в історії тої самої держави.

Книга полишає зовсім на боці історію зверхню і, відсилаючи читачів по неї до підручника д[обродія] Єлпатьєвського, займається виключно т. зв. внутрішньою історією, а головно державною й суспільно-політичною еволюцією. Вона поділяється на дві половини: перша подає головніші теорії щодо основ суспільної організації й державної еволюції Русі (розділи 1 і 2, с. 1–314), вона затитулована (не зовсім докладно): Начальный период истории России; друга, надписана: «Южная Русь XI–XII вв.», (с. 315–658, розділи 3–5), присвячена політичному й суспільному устрою та культурному життю Київської держави; тут, окрім виїмків з публікованих давніше праць, маємо дві старанно і солідно написані статті – одна про холопів, самого редактора, д[обродія] Сторожева, друга – про економічний побут «Руської правди» д[обродія] Покровського.

Надіючися, що сей підручник невдовзі дочекається нового видання, я висловлю кілька уваг щодо його укладу – аби з них редактор міг при новім виданні скористати.

І так, на мій погляд, насамперед перша половина – огляд теорій, – безперечно, зайняла нерозмірно багато місця, на некористь інших питань; виїмки зроблені занадто великі, середнього читача вони попросту можуть знудити своїм повторюванням того самого на кілька способів; для такого підручника се завелика розкіш і її міг би вповні заступити зроблений на два аркуші компілятивний огляд або й котрий готовий, н[а]пр[иклад], Бестужева-Рюміна, доповнений пізнішими теоріями. Уривок з Чичеріна тут не на місці, бо належить до Суздальсько-Московської держави.

Розділ III – суспільно-політичний устрій Київської Русі – випав досить добре, але бракує йому: а) вказівки на неоднаковий розвій віча й дружини в різних землях, бо в XII в. не можна говорити інакше як про землі, а не про одну Київську державу; б) огляду дружинної верстви, її складу й суспільного становища. Розділ IV, присвячений праву, вийшов знову нерозмірно великий для такого підручника (с. 421–534); думаю, що редактор-правник сам не помітив, як виходить тут диспропорція. Оглядів провінціональної адміністрації, фінансів, військової організації не маємо зовсім.

Подана тут в оригіналі й перекладі «Руська правда» з Троїцького кодексу – річ добра, але без неї теж можна б було обійтися, тим більше, що далеко докладніше коментоване, приступне видання має читач у «Хрестоматії» Буданова; взагалі подані редактором виїмки з пам’яток мають припадковий характер, і їх або не треба було зовсім давати, або дати більш систематичну вибірку, не поминаючи й головної пам’ятки – літописі.

П’ятий розділ, присвячений культурі, дає дуже мало для культури: опущено зовсім огляд штуки й артистичного промислу, та побуту у властивім значінні того слова. Так само дуже мало дано для економічного побуту: статті д[обродія] Покровського на се, розуміється, не вистає, випадало б дати огляди промислів, торгівлі, тим більше що є й готові такі огляди в літературі. Нарешті, хоч редактор і багато старання показав при редакції, одначе випадало б іще дещо в поданих статтях зазначити знаком запитання в нотках, – напр[иклад], теорію про прихід слов’ян з карпатських країв, що фігурує в різних місцях як аксіома, звістки, зачерпнені з Якимівської літописі (н[а]пр[иклад], на с. 354).

Повторяю, сі примітки я зробив в надії, що вони придадуться самому редакторові при новім виданні. Робота його в усякім разі заслугує всякої похвали й признання; він глянув на свою задачу вповні серйозно і вложив багато праці. Книга і в теперішнім своїм виді служить корисним підручником, особливо для студентів, в поміч до курсів руської історії й історії руського права, тим більше, що по ціні книжка досить приступна, елегантсько видана, в добрій оправі вона коштує тілько 3 руб. 75 коп. Дуже поручаємо її як підмогу при студіюванні давньої українсько-руської історії.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. 37. – Кн. 5. – С. 8 – 10 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 243, арк. 51–51 зв., 50–50 зв. Без закінчення, до слів: «…і її міг би вповні… «

Сторожев Василь Миколайович (1866-1924) – російський історик, археограф, архівіст.

…до підручника д[обродія] Єлпатьєвського… – йдеться про «Учебник русской истории» (13-е вид., Санкт-Петербург, 1912) відомого російського педагога Костянтина Васильовича Єлпатьєвського.

…д[обродія] Покровського – Покровський Михайло Миколайович (1868 – 1932) – історик-марксист, радянський державний, громадський та партійний діяч.

…Чичеріна… – Чичерін Борис Миколайович (1828–1904) – російський правознавець, філософ та історик.

…у «Хрестоматії» Буданова… – йдеться про працю Михайла Флегонтовича Владимирського-Буданова «Хрестоматия по истории русского права» (три випуски, І вид. Ярославль, 1872–1875; четв. вид., 1-й вип. Київ, 1889; третє вид., 2-й і 3-й вип. Київ, 1887 і 1889).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 138 – 139.