[Рец.] Книга для чтения по истории средних веков
Михайло Грушевський
составленная кружком преподавателей под редакцией проф. П.Г.Виноградова, т. I, 1896, c.VII+466; т. II, 1897, с. IV+967; [т.] III, 1899, с. 587.
З ініціативи кількох московських професорів і учених зав’язалось кілька років тому в Москві товариство для улегшування самоосвіти дорогою підручників, популярних відчитів, програм для читання. Кілька підручників уже вийшло.
Під редакцією проф[есора] Виноградова вийшло три томи підручника по середній історії, зложених з написаних для нього самостійних і більш-менш компілятивних статей. З них більш інтересні для нас в І книжці три статті Мілюкова про розселення слов’ян, про слов янський побут і релігію (с. 67–117); в II кн[ижці] П.Лаврова про Кирила й Методія (с. 133–230) і М.Соколова про староболгарське письменство (с. 913–931); в III кн[ижці] «Ганза» В.Михайловського.
Німецька колонізація і новий сільський і міський устрій в Польщі, польський король Казимир Великий і Нешавські статути Казимира Ягайловича, їх місце й значіння в історії державного розвою в Польщі – всі три М.Любавського.
Проф[есор] Мілюков у своїх статтях дав корисні популярні огляди слов’янського побуту й життя; може, тільки занадто він понизив культурний стан слов’янства в другім і трохи залегко перейшов над питаннями слов’янської мітології в третім, занадто багато давши місця гадкам про загальну генезу релігійних поглядів і замало – фактам слов’янської мітології. Стаття про Кирила й Методія й староболгарське письменство писані спеціалістами і можуть дуже добре придатися до орієнтування в сих питаннях. Стаття Михайловського про зносини з Новгородом згадує лише кількома словами. Статті Любавського мають характер компіляцій на основі польської наукової літератури і з неї ж черпають освітлення (часом одностороннє) тих подій, про які йде мова.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. 37. – Кн. 5. – С. 7 (Бібліографія).
Автограф зберігається в: ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 242, арк. 21–21 зв. Без закінчення, до слів: «…Кирила й Методія». Без підпису.
Виноградов Павло Гаврилович (1854–1925) – російський історик-медієвіст. З 1889 р. – професор Московського університету кафедри загальної історії.
З ініціативи кількох московських професорів і учених зав’язалось кічька років тому в Москві товариство […] програм для читання – йдеться про Товариство поширення технічних знань та організовану при ньому комісію з організації домашнього читання, де в 1897–1898 pp. П.Виноградов був головою навчального відділу.
…П.Лаврова… – Лавров Петро Олексійович (1856–1929) – російський філолог-славіст.
…М.Соколова… – Соколов Матвій Іванович (1855–1906) – російський славіст.
…В.Михайловського… – Михайловський Віктор Михайлович (1846 – 1904) – педагог та етнограф; після закінчення історико-філологічного факультету Університету св. Володимира був викладачем історії в гімназіях та приват-доцентом Московського університету. Основні праці: «Сервет и Кальвин» (1893), «Джон Виклиф и Ян Гус» (1885), «Космополит на троне римских цезарей» (1885), «Славянские первоучители св. Кирилл и Мефодий» (1885), «Шаманство: Сравнительно-этнографические очерки» (1892), «Ганза» (1899).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 95.