Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Русские летописи. І-ІІІ

Михайло Грушевський

І. Летописец патр[иарха] Никифора. II. Летописец Переяславля Суздальского. III. Хроника русская (летописец вкратце) проф. И.Даниловича. По рукописи, принадлежащей Н.И.Никифорову. С предисловием Сергея Белокурова. М-ва, 1898, ст. LII+89+1 (відбитка з "Чтений Москов[ского] общества истории и древностей")

Під сим трохи надмірним титулом подано з збірника, як по письму міркує д. Белокуров – з кінця XV або початку XVI в., що належав колись Мінському монастирю св. Духу (описано його докладно на с. XXI–LII), три статті, вичислені в титулі книжки. То, що автор назвав «Літописцем патр[іарха] Никифора», за титулом, поданим у збірнику, є, властиво, компіляція з Никифора, Амартола і Найдавнішої літописі, що уривається на Авраамі. З «Переяславської літописі» є тут теж кілька фрагментів, що уриваються на Олегу. Обидва фрагменти ніякої особливої ваги не мають, і досить би було видати з них хіба варіанти.

Більш інтересу має те, що д[обродій] Белокуров називає по традиції Руською хронікою – се варіант, неповний (бо деяких карток бракує в збірнику) і в дечім коротший, компіляції, виданої Даниловичем з кодексу Супрасльського монастиря разом з «Літописцем в[еликих] кн[язів] литовських» під назвою «Kronika ruska».

З огляду, що видання Даниловича давно вже стало великою бібліографічною рідкістю, видання д[обродія] Белокурова, що доповнив прогалини буквальним передруком з видання Даниловича і позначав варіанти, корисне тим, що може заступити старе видання сеї літописі; шкода тільки, що extravagantia Супрасльського кодексу автор позначав не в тексті, а в додатках. В примітках д[обродій] Белокуров порівнює звістки сеї компіляції з іншими, а в передмові (с. 18–19) висловляє гадки щодо генези сеї літописі, але робить се незалежно від питання про генезу «Літописця в[еликих] кн[язів] литовських», від котрого її не можна відлучити, і з літературою сього питання, очевидно, незнайомий зовсім, а хоч на с. IX згадує про мій погляд на відносини «Літописця в[еликих] кн[язів] литовських» до записі 1428 p., але, видно, знав про нього з других рук тільки.

Видано сі літописні статті дуже старанно, аж занадто: як пізні копії, вони не заслугували таких палеографічних тонкостей, які перевів в сім виданні д[обродій] Белокуров.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. 33. – Кн. 1. – С. 5 (Бібліографія).

Данилович Ігнатій Миколайович (1787-1843) – дослідник литовського права, археограф.

Нікіфоров Микола Порфирійович (1835-1901) – бібліофіл-колекціонер. З 1888 р. – член Нижегородської вченої архівної комісії. З 1897 р. – член Товариства історії та старожитностей Російських при Московському університеті.

Белокуров Сергій Олексійович (1862-1918) – церковний історик та археограф.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 132.