1208 – 1213 рр.

Михайло Грушевський

Іпат., с. 486 – 487 (1208 – 1209). Галичани проганяють Данилову матір. Король угорський приводить її назад.

«Минувшю же времени», – каже літописець, по вересневих подіях 1211 p., вигнано Данилову матір. Вона виїхала в Белз, але король, почувши (мабуть – діставши посольство від неї), «зимѣ бывши» пішов на Галич і арештував противних її бояр.

Котрого року се була зима? Ми маємо тут щонайменше два роки до розпорядження: 1211 – 1212 і 1212 – 1213. Ніщо не перешкоджає взяти ближчий: значить, бояри вигнали б Данилову матір слідом за посадженням його в Галичі. Се вповні можливо, бо Данило їм потрібний був тільки, аби позбутися Ігоревичів [Див.: Історія Укр[аїни]-Руси, III, с. 131 – 132.]. Але се дата тільки гіпотетична.

Іпат., с. 487 – 488 (1209 – 1210). Данилова мати з Данилом тікають на Угорщину. Володислав «вокняжився» в Галичі. Олександр відібрав Белз від Володимира.

Датування сих справ залежить від дати смерті королеви угорської Гертруди, забитої підчас сього походу. Є тут вагання між р. 1213 і 1214 [Див.: Історія України-Руси, III, с. 534.], але дата 1213 p., супроти згідних звісток німецьких джерел [Continuatio Cosmae – Monum[enta] Germ[aniae] hist[orica], Scr[iptores], IX, с. 170, annales Mellicenses – Ib[id.], с. 507 (nop.: Ibid., continuatio Garstensis, с. 595), ann[ales] Gotwicenses – Ib[id.], с. 603, cont[inuatio] Admuntensis, Ib[id.], с. 592, cont[inuatio] praedicatorum vindobonensium, Ib[id.], с. 726, ann[ales] s. Rudberti salisburgensis, с. 780.], може уважатися певною.

Ближче означення дає хроніка домініканців віденських, а то 4 kalendas Octobris, себто 28 вересня [Дату 1213 p. приймав вже Карамзін ([История], III, пр. 176), і потім сеї дати трималися й інші, хто писав про галицькі події сих часів.]. Тому похід угорського короля і вокняжіння Володислава мусимо датувати початком осені р. 1213. Перед тим – значить р. 1212 – бояри кличуть на Данила Мстислава пересопницького в Галич, Данилова мати з Данилом тікає в Угорщину, а Мстислав засідає в Галичі: між сим фактом і походом короля мусило минути трохи більше часу, бо король «спѣашеть рать велику».

Після того, як Данилова матір утекла з Галича, відібрав Олександр Белз від Василька (бо мати посилає з Галича Василька в Белз, і він уже потім переїздить в Камінець), отже, Белз відібрано десь саме коло часу Андрієвого походу, в р. 1213. Пізніше, коли вияснилося, що від Угорщини не буде помочі, але завади, можливо – ще в тім же – 1213 році, Данилова мати поїхала з Угорщини до Лешка і відти до Василька в Камінець – отже, се буде 1213 або початок 1214 р.

Іпат., с. 488 – 489 (1211). Мстислав і Лешко пробують вигнати Володислава з Галича. Спішська умова. Коломан у Галичі. Романовичі дістають Володимир.

Вихідною точкою служить дата посадження Коломана в Галичі в Воскресен[ській] (і Ніконов[ській]) л[ітописі] – 1214 p.: «Король угорьскій посади сына своего въ Галичи, а єпископа и попы изгна изъ церкви, а свои попы приведе латыньскія на службу». Дата ся варта повного довір’я: її потверджують угорські документи в справі коронації Коломана, що була наслідком Спішської умови; з них бачимо, що між сею умовою й смертю папи Інокентія III († 1216) минуло досить часу: кор[оль] Андрій просив від папи дозволу на коронацію Коломана, потім, діставши відповідь на се, знову просив корони; серед сих переговорів Коломана обложено в Галичі, й Андрій ходив йому в поміч [Theiner, Monumenta Hungariae, І, ч. 1, Codex Arpadianus, VI, ч. 237, див. ширше: Історія України-Руси, III, с. 133 – 134.]. Полагодивши галицькі справи, вибрався він в хрестоносний похід 1217 р.

З сього видко, що між Спішською умовою й 1216 р. проминуло досить часу, і се вповні відповідає даті 1214 р. Ми б мали й зовсім докладне потвердження її, якби були певні, що перший лист кор[оля] Андрія до папи дійсно належить до 1214 р. (XVII рік папства), як його датує Тейнер; але в тексті нема дати, і не знати, чи дату – XVII рік Тейнер опер на папських регістрах, чи викомбінував тільки з підручників угорської історії.

У всякім разі, отже, дата 1214 р. для посадження Коломана в Галичі певна. Сим роком можемо датувати і з’їзд Андрія з Лешком в Спіші. Перед тим, на р[р.] 1213 – 1214 мусимо покласти війну Лешка і Мстислава з Володиславом і надання Романовичам Тихомля і Перемиля. Володимир Романовичі, очевидно, дістали також в зв’язку з Спішською умовою, могло се статися ще 1214 p., але могло наступити й пізніше трохи – 1215, напр. [Див.: Історія України-Руси, III, с. 537 – 538.].

Іпат., с. 489 (1212). Кор[оль] Андрій відбирає Перемишль від Лешка. Лешко закликає Мстислава, і той осідає в Галичі.

В кількох рядках літописець звів тут до купи події з кількох років, при тім для галицької історії дуже важні [Див. про них: Історія України-Руси, III, с. 135 і далі.]. Починає він се оповідання стереотиповим: «въ та же лѣта времени минувши», а й далі не дає ніяких хронологічних вказівок, тож мусимо оглянутися за іншими джерелами.

Насамперед щодо розриву між кор[олем] Андрієм і Лешком, то ми чуємо про нього уже в згаданім листі короля до папи Інокентія про Коломанову корону, не датованім, але писанім, очевидно, 1215 або 1216 р. [Codex Arpadianus, VI, ч. 227.] Дальше як на 1216 р. відібрання Перемишля відсувати не можна тому, що, вибираючися в хрестоносний похід (1217 p.), Андрій, певно, не розірвав відносин з Лешком саме в переддень сього походу.

З другого боку, не скорше як 1216 р. Лешко звернувся до Мстислава: в 1215 р. Мстислав, покинувши Новгород, робив собі різні плани і, як оповідає Воскресен[ська] л[ітопись], і хотів «просити Галич» від угорського короля; якби підчас сеї неприсутності своєї з Новгорода він був би дістав запросини від Лешка, то не мав би чого вертатися в Новгород (він вернувся туди на початку 1216 р.) [Гадка декотрих дослідників, що Мстислав в сім часі – 1215 р. опанував був Галич, виключена з огляду на короткий час неприсутності Мстислава з Новгорода; див. ширший розбір сеї справи в: Історія України-Руси, III, с. 540. Тут зазначу тільки, що 1219 роком датував перший похід Мстислава на Галич уже Карамзін ([История], III, пр. 90 – вигнання його він клав на р. 1220, другий похід на 1220, а третій на 1220 або 1221 p.), Зубрицький уже вагався між 1218 і 1219 ([История], III, 67), тим часом як інші, почавши від Соловйова, – між ними Шараневич, Дроба і автор спеціальної розвідки – д. Бузескул, – приймали дату 1215 р. Дашкевич тримається правильної дати – 1219 р.].

З значною правдоподібністю можна думати, що якраз славна кампанія його з Ярославом Всеволодичем (весна 1216 р.) піддала Лешкові гадку всадити Мстислава на угрів. З другого боку, коротку иодоріж Мстислава на Україну (І Новг[ородська літопись], с. 204) в початках 1217 p. можна уважати наслідком Лешкового запрошення, отже, 1216 рік для нього дуже правдоподібний.

Від’їзд Мстислава з Новгорода з замірами «здобувати Галич» І Новг[ородська літопись] записує під 1218 р., на початках. Се дата зовсім непідозріла. Потім під 1219 р. маємо в ній записку (повторену і в Воскресен[ській] л[ітописі]) про похід Мстислава на Галич; тут одначе маємо таку трудність, що Мстислав при тім бере в неволю угорського королевича, а се в дійсності сталося не в перший, а в третій похід Мстислава на Галич.

Супроти того можуть насуватися непевності, чи й дата 1219 р. належить до першого походу? Але сі непевності усуваються: по-перше, ми маємо для дальших походів Мстислава в Суздаль[ській], і Воскресен[ській] л[ітописі] дати 1220 і 1221 p., а в них непримітне приспішення, ані в І Новгородській – спізнення. По-друге, літописець-новгородець скорше міг би проминути пізніші походи Мстислава, ніж перший, слідом по виході Мстислава з Новгорода.

Можна б хіба припустити, що похід відбувся в 1218 р., а до літописця чутки дійшли пізніше, і він записав сю подію під 1219 p., але й се не дуже правдоподібно з огляду на Воскресенську літоп[ись] [З огляду на серію самостійних звісток Воскрес[енської] л[ітописі] і дальші записки про другий і третій походи Мстислава, а особливо на записку під 1219 р. про вигнання Мстислава з Галича (її нема ні в І Новгородській], ні в Суздаль[ській] л[ітописі]), насувається здогад, що в Воскресенській була під р. 1219 інакша записка, але пізніший редактор переробив її, використавши записку з Новгородської л[ітописі].

Але се припущення можливе тільки в тім разі, коли дата 1219 р. вірна, бо однакові помилки в двох джерелах незалежно від себе трудно припустити.]. Тут одначе Воскресен[ська] л[ітопись] виставляє нас на тяжку пробу – своєю запискою під тим же 1219 р. про вигнання Мстислава з Галича.

Іпат., с. 489 – 491 (1213). Данило жениться з Анною Мстиславною й відбирає від поляків Берестя. Угри виганяють Мстислава з Галича.

Як в попередній серії звісток галицький літописець зібгав події кількох років у коротеньку згадку, так тут він широко описує події кількох, щонайбільше – кільканадцяти місяців, роблячи враження довгого часу своїми кількома «времени минувшю» [Про події сі див.: Історія України-Руси, III, с. 137 – 139.]. Вагання може бути о рік, в зв’язку з тим, чи приймемо ми дату Воскресен[ської] л[ітописі] для вигнання Мстислава з Галича. В ній читаємо під 1219 р. – «тояже зимы Угри выгнаша Мстислава Мстиславича изъ Галича, а королевичь сѣде въ Галичѣ».

Мстислава вигнано з Галича в жовтні, як то видко з Галицької літоп[исі], тож вираз «зимы» Воскр[есенської] л[ітописі] ще можливий, хоч частіше «зима» в літописях значить грудень-січень. Питання – чи вигнано Мстислава того ж самого року, в котрім він сів у Галичі, чи на другий рік?

Для розв’язання сього питання пригляньмося оповіданню Галицької літописі з хронологічного погляду. Припустім, що Мстислав сів у Галичі на самім початку року. «Въ та же лѣта времени минувшю» Данило оженився з його донькою і знову «времени минувшю» звернувся до Мстислава, представляючи йому свій намір відібрати від Лешка волинські волості.

Потім Данило пішов і відібрав їх від Лешка, а той, «вѣcнѣ же бывши», відповів нападом на Побужжя. Лешко входить в переговори з кор[олем] Андрієм, і наслідком їх розпочинається угорсько-польська кампанія, що кінчиться (в жовтні) уступленням Данила з Галичини. Як бачимо, подій буде дуже напхано в тих кількох місяцях, але знову нема нічого неможливого, що вони таки відбулися в сім році, як виходить з Воскресенської л[ітописі].

В Тверській компіляції ми, правда, маємо вигнання Мстислава під р. 1220, але на початку його, з тою ж заміткою «зимѣ», так що редактор міг сам на підставі сього означення перенести сю записку під дальший рік (так само записка про другий похід Мстислава на Галич, що стоїть в Воскр[есенській] л[ітописі] в кінці 1220 р. з заміткою: «тоя же зимы», в Твер[ській] перенесена під 1221 p.).

Отже, кінець кінцем ніщо не дає нам права відкинути і тут хронологію Воскресенської літоп[исі], котра стільки разів уже видержала чесно нашу критику. Отже, приймаємо і тут її хронологію: Мстислав засідає в Галичі на поч[атку] 1219 p., дуже скоро потому Данило жениться з його донькою (зносини між ними могли бути ще скорше); десь в марті, напр., міг Данило вибратися на поляків, і Лешко відповів йому по тому нападом [Шараневич ([Die Hypatios-Chronik], с. 44 і 46), Дроба ([Droba, Stosunki], с. 410) відповідно до свого датування Мстиславового походу на Галич, для сих подій приймають р. 1216.]. Зістається ціле літо для переговорів Лешка з Андрієм, а що похід на Галич був досить наглий, потверджує й те, що Мстислава він застав неприготованим, поза Галичиною («Мьстиславъ бо бѣ со всими князьями рускыми и черниговьскыми»).

Примітки

…на p.[p.] 1213 – 1214 мусимо покласти війну Лешка і Мстислава з Володиславом і надання Романовичам Тихомля і Перемиля – спроба точнішого датування: весна 1214 р. (Там само. – С. 374).

…Мстислав… дістав запросини від Лешка… отже 1216 рік для нього дуже правдоподібний – інше датування: початок літа 1217 р. (Там само. – С. 374).

Мстислав засідає в Галичі на поч[атку] 1219 p., дуже скоро потому Данило жениться з його донькою – інше датування: 1217 p. (Włodarski В. Polska і Ruś. 1194 – 1340. – Warszawa, 1965. – S. 68 – 70; Літопис руський. – С. 375; Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1995. – Т. І. – О 195; Dąbrowski D. Rodowόd Romanowiczόw książat halicko-wołyńskich. – Poznań; Warszawa, 2002. – S. 68).

…десь в марті, напр., міг Данило вибратися на поляків, і Лешко відповів йому по тому нападом – інше датування: кінець зими 1217 – 1218 pp., весна 1218 р. (Літопис руський. – С. 375).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 336 – 340.