21.08.1907 р. До І. Джиджори

Довірочно

Дорогий товаришу!

Залучаю лист офіціально, який покажете Скрипчукови Скрипчукові (йому осібно не пишу). На всякі його нарікання маєте виткнути йому, що зробив прикрий завід, сам зголосившися – на два роки – і тепер кидаючи. Більше нікого на мешканнє мешкання до контори, мабуть, не треба брати. До авансів Скрипчуку немає ніяких підстав, і якби що давали, то дайте в формі позички особисто від себе.

З Сидоряком супроти тих деморалізаційних його говорень належить поступати гречно, але твердо: сказати, що жертв ні від кого не хочемо, і коли йому не в лад, то нехай зголосить завчасу мині мені свій виїзд, а я під час свого приїзду залагожу справу. Виткніть йому теж, що не додержує урядових годин. Думаю, що се зробить на нього вплив. А як ні, то справді можемо обійтись без нього. Щодо мого письма скажіть, що видко в петербурзьких друкарнях зецери ліпші, коли читають мої скрипти, а і в друкарні «Ради» дають собі раду, і що в друк[арні] Шевченка не бракує зецерів, коли без грімас гримас моє письмо читають. Все те одначе гречно, хоч і рішучо. Зрештою прочитайте мій лист до нього, що посилаю в залученню.

До грошевих кар на зецерів прошу не доводити, і зроблені грошеві кари ех post кажіть їм вирівняти, немов нагороду за поправленнє поправлення. Бо з тих кар користає тільки адміністрація друкарні, а по нашій стороні лишається прикрість.

Мині Мені дуже неприємно, що Ви пишете, що самі поправляєте скрипти. Належить в отсі роботи вправити Котика. Ми повинні самі робити якнайменьше якнайменше, аби мати час і на наукову роботу, і на загальний нагляд. Чи спровадили Тарасенка чи кого там?

На грімаси гримаси Лесі й ин. не треба вважати. Вона має анімозію до Франка й чіпається.

Матушевському я пишу, що статя стаття може йти як огляд, і в такім разі огляду на сю книжку не потрібно.

Франко тепер тут. Дуже з ним тяжко. Як я виїхав зі Львова, то робив все, що хотів, але не для ЛНВ, а тепер тут відпочиває; «Середніх віків» дальше не має, зробить, як вернеться до Львова. І я думаю, що встигне. Отже, коли не маєте запасу на цілий аркуш, то порядок буде:

«Шум»

Садовський

«Роковини»

Винниченко (скільки дано? в друку?)

Кошовий

Лиманський (скільки дасть? в друку?)

«Студії»

Вірші на 1 стор[ону] (Будяка?)

Порш

«Єрусалим» (не забудьте, що казав постягати куці рядки).

Як ще «Середніх віків» стане хоч на 15 сторін, то дати їх по «Студіях», а вірши на 1 стор[ону] дати після Порша. Про переписуваннє «Історії» не може бути мови.

Цілую Вас!

М.Г[рушевський]

Ви не зовсім розумієте відносини наші до Сидоряка. Він дістає від нас доплату до того, що дістає в друкарні, аж до висоти 80 руб. В наших інтересах, аби він заробляв від друкарні якнайбільше – бо тоді меньше менше доплачуємо. Отже, як він каже «я трачу», то се властиво ми [Далі слово прочитати неможливо через втрату фрагмента аркуша. – Упоряд.].

*) Тому, що ломаннє ламання високо платиться друкарнею, то в нашім інтересі, щоб ломив той, хто стоїть на нашій місячній платні: Сидоряк, Постой або той другий помічник, якого я кажу взяти.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 3 – 4 зв.). Ліворуч вгорі над листом невідомою рукою текст: «М.Грушевський до Ів. Джиджори».

Це відповідь на лист І.Джиджори від 17 (4) серпня 1907 р.

Вона має анімозію до Франка й чіпається. – Дослідники взаємин Івана Франка та Лесі Українки не відзначають особистих несимпатій між двома діячами української культури. Дискусія між ними у формі публіцистичного діалогу, що виплеснулася 1897 р. на сторінки журналу «Житє Життя і слово», носила політичний характер і не стала приводом до особистих непорозумінь чи конфліктів, Детально див.: Горинь В. Іван Франко і Леся Українка: Відомий епізод «непорозуміння між своїми». – Львів, 1998.

Слід знати, що після конфлікту 1903 року з І. Трушем Леся Українка перервала усі зносини з галичанами, в тому числі з М. Павликом та І. Франком. Мабуть, Грушевський мав на увазі якісь розмови, не відбиті на письмі.

Матушевському я пишу, що статя стаття може йти як огляд. – В той же день, 21 (8) серпня 1907 p., М.Грушевський дійсно відправив листа до Боярки Ф.Матушевському, в якому запитував про зміст статті і пропонував дати її як огляд українського життя, а огляд російського життя перенести на дальшу книжку (лист зберігається у приватній збірці С.Білоконя). Через цензурні проблеми з оглядом В.Піснячевського «На думські теми» було прийнято рішення пустити подану Ф.Матушевським хроніку «З російського життя» (Кн. VIII-IX. – С. 425 – 437). Див. коментар до листів І.Джиджори від 9 серпня (27 липня) 1907 р. та 17 (4) серпня 1907 р.

… «Середніх віків» дальше не має, зробить, як вернеться до Львова. – Йдеться про продовження праці І.Франка про поезію Данте «Середні віки і їх поет. IV. Божественна комедія»; опубліковано: ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII – IX. – С. 332 – 343. У своїх листах до Івана Франка М.Грушевський у серпні 1907 р. неодноразово нагадував про необхідність надіслати до Києва свої праці до VIII-IX книжки (Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. – Т. І / Ред. Л.Винар; упоряд. Г.Бурлака. – С. 99). 3 серпня (н. ст.) 1907 р. Франко відповів, що сідає «за Данта та за «Вел[икий] шум» (Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 2006. – Т. III / Ред. Л.Винар; упоряд. Г.Бурлака, Н. Лисенко. – С. 309).

…то порядок буде… – Йдеться про зміст ЛНВ (1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX), який постійно обговорюється у листах за серпень 1907 р. Книжка вийшла 17 вересня 1907 р. (ДАК, ф. 287, оп. 1, спр. 58, арк. 130), хоча «Рада» вже 16 вересня 1907 р. повідомила про її вихід (Рада. – 1907. – 16 вересня. – № 209. – С. 1). В остаточному варіанті зміст книжки був розширений з внесенням незначних змін до запропонованого порядку і виглядав так:

І.Франко. – С. 169 – 190.

Ол. Маритчак. «Я прозрів у дивну хвилю…». – С. 190.

М. Садовський. Мої театральні згадки (Продовження). – С. 191 – 206.

М.Грушевський. Богданові роковини. – С. 207 – 212.

Олесь О. Моїй матері. – С. 212.

В.Винниченко. Великий молох: П’єса на три розділи (Закінчення). – С. 213 – 263.

Ю.Будяк. «Прокляттє «Прокляття й стогін обнялись…». – С. 264.

М.Грушевський. Студії з економічної історії України. (Продовження). – С. 265 – 282.

Василь Мова (Лиманський). Старе гніздо й молоді птахи: Драматичні образи. – С. 283 – 314.

В.Ко-ий [Кошовий]. Національно-територіальні межі України і території иньших інших областей Росії (Продовження). – С. 315 – 331.

І.Франко. Середні віки і їх поет. IV. Божественна комедія. – С. 332 – 343.

М.Порш. До питання про автономію. – С. 344 – 359.

М.Приймак. «Тебе немає. Самому сумно…». – С. 359.

М.Лозинський. Герой з’єдиненя з’єднання Італії (В соті роковини уродин Джюзеппе Гарібальді). – С. 360 – 366.

Маріям Гаррі. Здобуттє Здобуття Єрусалима: Роман (Закінчення). – С. 367 – 380.

І.Франко. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка. – С. 381 – 384.

М.Грушевський. На українські теми. Грім – та не з тучі… – С. 385 – 391.

М.Лозинський. З австрійської України. – С. 392 – 413.

В.Піснячевський. На думські теми. – С. 414 – 424.

Ф.Матушевський. З російського життя. – С. 425 – 437.

Закордонний [М.Лозинський]. За границею. – С. 438 – 443.

Книжки, надіслані до редакції. – С. 443–444.

Бібліографія. – С. 445 – 452 (у цьому розділі опубліковано два огляди-рецензії І.Джиджори: на Т. 78 ЗНТШ за 1907 р. та на публіцистичні праці М.Грушевського, що вийшли 1907 р. у Петербурзі окремими брошурами).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 121 – 123.