17.08.1907 р. До М. Грушевського

Ага! Прийшла статя стаття Лозинського про Гарібальді. Що робити з нею: де, в котрім місці дати її?

Високоповажаний Пане Професор!

Книжка до Львова вислана і також розіслано місцевим передплатникам. Друкарні заплачено 256 р[уб]. 80 коп.

Був тут Єфремов. Звернув решту побраного авансу (по відтрусенню гонорара в сумі 56 р[уб]. 86 коп.), 41 р[уб]. 14 [коп]., і разом зложив передплату на ЛНВістник ЛНВісник. Жалувався, розуміється, на ЛНВістник ЛНВісник, який мимо того, що приобіцяв бути всеукраїнським журналом, таким не є, бо не допускає в рівній мірі ріжних різних гадок, як напр., його статі статті і т. д. Я, розуміється, йому відповів, як треба. На тім справа поки що покінчена, але видно було по нім, що він не доконче радий, що порвав з ЛНВістником ЛНВісником.

Матушевський взяв решту гонорара і авансу на 7 р[уб]. 50 коп. Клопіт з тим Матушевським; хоч П. Професор йому, «змученому» писали, аби «відпочив», а він таки не захотів спочити, а написав статю статтю, яку завтра має принести. Не знаю, про що написав, бо перед тим говорив, що нема про що писати, тому певно статя стаття не особлива – написав, очевидно, аби була. Що мені з нею робити? Дати, мабуть, не буде де, а придержати, то знов потім вийде комедія, як при сій книжці.

Змордували мене в останніх часах мої найблизші найближчі співробітники. Переконуюся, що вони недалеко відбігли від тутешних тутешніх. Народ страшно в претенсіях претензіях. Скрипчук з Сидоряком тільки про те говорять, що вони поробили з себе жертви, кривда їм діється, а без них, мовляв, діло жадним способом не пішло б. Щодо «Історії» П. Проф., то просто-таки говорять, що на цілім сьвіті світі тільки вони потраплять дати собі раду з рукопису, якого всякий инший інший зецер чи коректор не втне.

Скрипчук таки збирається виїхати на 15 с[ього] м[ісяця] (ст. ст.), а Сидоряк знова знову говорить, що «Історії» не можна посунути, бо VI тома ніхто не годен складати. Значить виходило б, що треба переписувати, причім треба плати, на їх думку, бодай чи не по 5 руб. від аркуша, бо таки ніхто не прочитає. Казав я Сидоряку самому написати, як він хоче, до П. Проф., як з «Історією» треба поступати, бо я жадних жалоб ані бажань не можу приймати, а тим менше доносити їх П. Професору.

Щодо Сидоряка, то стало приходить до друкарні коло 3[-ої] години, значить, годину пізнійше пізніше, як повинен. Я кілька рази заходив нібито по ділу в друкарню й ствердив се, крім того, що довідався иншими іншими доречами. Я ще йому нічого не казав, але що з тим робити? Рукописи справляю сам і богато багато инших інших річей речей роблю сам бо мушу. Скрипчук заслонюється тим тепер, що він тільки до «Історії» а вже ласку робить, що помагає вести рахунки. Нових помічників я буду тепер брати, як Котика, на умовах робити, що треба буде. Поки що найкоректнійше найкоректніше з них веде себе Котик, але і його такі балачки готові попсувати, та я його маю в руках.

Рецензія Фр[анка] на Алчевську, як і можна було сподіватися, викликала не дуже-то користні корисні уваги завдяки тій історії з портретом; трактують се як щось дуже несеріозного несерйозного, а навіть сьмішного смішного. Кілька сильно неприємних уваг на сю тему зробила мені між иншими іншими Леся Українка, яка свої погляди, мабуть, дальше ширить. Щастє Щастя, що завтра виїзджає виїжджає з Київа Києва.

«Русск[ую] мисль» (VII кн[ижку]) і блянкети пришлю; якось я забув прислати їх П. Професору.

Пишуть П. Проф. про долучений взірець на оголошення, але його не прислано, чи, може, де пропав.

В касі маю ще 156 руб. Крім того ще є в книгарни книгарні гроші за книжки В[идавничої] сп[ілки]. З адресами буду робити, як П. Проф. велять. А як Скрипчук зажадає грошей на дорогу і авансу – чи дати йому? Гадаю, що ні.

Прийшло 2 прим. І т[ому] «Історії» і по одному II і III тома. Все було б сяк-так, і книжки поволі йдуть, але в конторі загалом панує якийсь дуже пригноблений настрій.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 113 – 114 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Прийшла статя стаття Лозинського про Гарібальді. – Йдеться про зміст VIII-IX книжки ЛНВ. Див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 р.

…а написав статю статтю, яку завтра має принести. – Йдеться про огляд Ф.Матушевського «З російського життя», опублікований у VIII-IX книжці ЛНВ. Див. коментар до листа І.Джидждори від 9 серпня (27 липня) 1907 р.

Рецензія Фр[анка] на Алчевську… – Див.: Франко Ів. Новини нашої літератури. Поезії Христі Алчевської. Туга за сонцем. Типография И.Д.Сытина. Москва, 1907 г. // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 115. Див. коментар до листа І.Джиджори від 27 (14) липня 1907 р.

Кілька сильно неприємних уваг на сю тему зробила мені між иншими іншими Леся Українка, яка свої погляди, мабуть, дальше ширить. – За листом Лесі Українки до сестри Ольги від відомо, що 13 серпня (31 липня) письменниця була на зборах київської «Просвіти». Найвірогідніше, саме там і відбулася її розмова з І.Джиджорою.

Щастє Щастя, що завтра виїзджає виїжджає з Київа Києва. – 25 липня (ст. ст.) 1907 р. Леся Українка вінчалася з Климентом Квіткою. 8 серпня (ст. ст.) подружжя вирушило в Крим, де К.Квітка отримав посаду в суді судді.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 120 – 121.