Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

27.07.1907 р. До М. Грушевського

Київ Київ, 14/VІІ.907

Варіанти тексту

Високоповажаний Пане Професор!

Рахунок нині післано послано Вп. П. Професору. З того тільки поки що зроблено прихід добре, розхід тільки по книжці. З ЛНВістником ЛНВісником все благополучно; нізвідки нічого йому не грозить. Як я вже писав, тепер вже зачинається деякий рух між передплатниками, і є надія, що на осінь ще більше нових прийде; так можна принаймні ворожити з сього руху і з того, що кажуть тутешні люде люди.

«Історії» IV тома зложено вже 11-ий аркуш і складається дальший. Нині прийшло з Львова 200 руб. Я заплачу решту за VI кн[ижку], і ще лишиться (у мене тепер в касі 295 руб.). Чи платити за папір, чи самі П. Проф. заплатять, як приїдуть? До річи речі, про гроші. Виноградова дуже просить авансу; каже, що зі Львова її писали, що її вірші будуть друковані. Чи дати її? її, видно, дуже тепер треба, через те в разі згоди прошу мені написати про се в найблизшім найближчім листі.

В «Вістнику» «Віснику», як на біду, абсолютно нема порожних порожніх місць на вірші, так що прийдеться в відповідних місцях призначити 3 окремі сторони на вірші, чи як П. Проф. скажуть? Манжура піде по «Студіях», Граб – по «Новинах», а Капельгородський і Черкасенко (більше не можна) де? П. Проф. ще вспіють відповісти. У Франковій статі статті в «Новинах» вступ, на мою думку, непотрібний: при чім тут мова про портрет авторки і висновки з сього приводу? Адже вже раз була історія з приводу портрета.

Про Чикаленка я зараз написав П. Проф., як тільки помітив якесь невдоволеннє невдоволення; він же тільки рідко приїзджав приїжджав. Ніякої шкоди з того не вийшло, бо як же би міг до того допускати, аби він так і оставався. Я, розуміється, вдаючи, що навіть не годуюся, про що річ, все говорив, що П. Проф. мене все запитують, де Євген Харлампович, де йому можна писати і т. д. А щодо завалення П. Проф. роботою, то він і сам знає, а я до того додав бодай більш чи не півсотні ріжних різних егзаменів, а врешті натякнув, що при його переїздах хто зна, чи так безпечно писати, листи переловлюють і т. д.

Се я тому, бо завважав, що він дуже любить про се говорити, як то листи до нього і від нього перехапують. От він зовсім добрий і писав вже до П. Проф., як казав, а нині вдруге написав листа та ще і зарекомендував, щоб не перехоплено, «бо, мовляв, його письмо знають». Й зо мною теж дуже добрий і перепрошував, що моїх статей не поміщено, а за ним звинявся і Павловський. В справі друкарні він все тепер тільки і говорить, що «як Михайло Сергієвич рішить, так і буде, в нього і на те голова».

Так от, я з ним завсіди дбаю удержати якнайкращі відносини. Як знову Леонтовичеви Леонтовичеві, не маючи чого ліпшого казати, все раджу, аби він кандидував. Тут одно те, що йому не є неприємним, а друге те, що в самій річи речі богато багато конкретного не можна мені поки що йому пропонувати. П. Проф. не відповіли мені нічого на його пропозіцію пропозицію щодо матеріяльної матеріальної помочи помочі, а щодо літературної, то я теж дуже обережно говорю від часу.

Як сказав, що тепер поза иншою іншою роботою критики жодної не може дати, а хиба хіба свої «рефлексії та обсервації на суспільні теми». Бо треба знати, що він тепер усякі політичні, суспільні і т. д. квестії розв’язує «гроссбауером», а говорячи хоч би з Чи[кален]ком про загальну деморалізацію «масс», вияснює се «нищеннєм нищенням рядом літ старих богів, поки нових нема». Тому я не настаю на його статі статті, щоби він чого доброго не поставив «Вістника» «Вісника» «на панську ногу», а волю дожидати, що П. Проф. на се скажуть.

Справа мого арештовання арештування, а властиво нападу на мене, була зроблена на власну руку поліцією, а властиво відомим тут загально організатором погромів приставом Пирожковим. «Вістник» «Вісник» тут ні при чім. Се зробило між тутешними тутешніми українцями сензацію сенсацію, бо ще ніхто з них «не удостоївся» бути тим способом арештованим. Бородай постановив був ні меньше менше ні більше тільки з сього приводу викликати міжнародний конфлікт, а власне при помочи помочі своїх, як він каже, приятелів – англійського і американського консулів, скликати нараду всіх консулів в справі протеста генерального проти сього. Та я, щоб не допустити до загальноєвропейської війни, ледво ледве його вгамував, говорячи, що я вже подав жалобу через свого конзуля консула. Я в самій річи речі всіми силами старався не допустити, з огляду на «Вістник» «Вісник», до розголосу.

Щойно був тут Піснячевський, питав за свою статю статтю і дещо оповідав про думські справи, казав, що добре, що П. Проф. не попали на сам час розпуска Думи, бо тоді вже не було часу, а друге, могли бути деякі неприємности неприємності, бо посли селяни в своїх розмовах з иншими іншими політиками подавали П. Проф. за свого лідера, на якого вони тільки й чекають з ріжними різними справами.

Котик робить коректу з «Вістника» «Вісника», а Скрипчук з «Історії» і 3[-тю] з «Вістника» «Вісника», а я ревізію. Якийсь зсильний засланець просить посилати йому даром книжки, що з ним робити?

Ага, був тут Лисенко; він як «комітетовий» стоїть цілковито по стороні П. Проф., хоч, розуміється, користи користі з сього мало.

Управляющий друкарні якимсь способом зачув, що в нас має бути друкарня, я казав заперечувати, аби він не робив нам збитків.

З глибоким поваж[аннєм] поваж[анням]

І. Джиджора


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 79 – 81 зв.).

Манжура піде по «Студіях»… – Йдеться про публікацію: Манджура І. З недрукованих поезій. Уривок // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 61. Опубліковано після праці М.Грушевського «Студії з економічної історії України» (С. 43 – 60).

…Граб-по «Новинах»… – Йдеться про публікацію: З переспівів Павла Граба [Грабовського]. Із поезій Ганни Амброзіус // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 123. Опубліковано після огляду: Франко Ів., Шерстюк Г. Новини нашої літератури (С. 115 – 122).

…а Капельгородський і Черкасенко (більше не можна) де? – Згадані вірші опубліковані після статті Ф.Матушевського «Українська громада в другій державній думі»: Капельгородський П. Пісня женців (Там само. – С. 100); Черкасенко С. Немає сил (Там само).

У Франковій статі статті в «Новинах» вступ, на мою думку, непотрібний: причім тут мова про портрет авторки і висновки з сього приводу? – Йдеться про початок огляду Івана Франка «Новини нашої літератури. Поезії Христі Алчевської. Туга за сонцем. Типография И.Д.Сытина. Москва, 1907 г.», який звучить у редакції: «Авторка не названа в титулі, тілько тільки аж у присвяті книжки Х.Д.Алчевській, де й підписана авторкою Христя Алчевська. Перед тою присвятою портрет авторки-гарної дівчини в народнім строю, і від усеї збірки пахне молодістю, дівочою грацією та несвідомою кокетерією. Авторка якось так природно, мимовільно рисує перед нами свою вдачу, трохи тужливу, трохи мелянхолійну меланхолійну, та в основі більше веселу й артистичну» (Там само. – С. 115).

От він зовсім добрий, і писав вже до П. Проф., як казав, а нині вдруге написав листа… – У корпусі листів Є.Чикаленка до М.Грушевського збереглося лише 2 листи за липень 1907 p.: від 14 липня (ст. ст.) (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 822, арк. 75 – 76 зв.) та 23 липня (ст. ст.) (Там само, арк. 70 – 70 зв., 72 – 72 зв., 71 – 71 зв.). Ймовірно, перший згаданий лист або не був написаний, або не зберігся, а другий написаний в один день з І.Джиджорою, 14 липня (ст. ст.) 1907 р.

Й зо мною теж дуже добрий і перепрошував, що моїх статей не поміщено, а за ним звинявся і Павловський. – Див. коментар до листа І.Джиджори від 18 (5) липня 1907 р.

Щойно був тут Піснячевський, питав за свою статю статтю… – Йдеться про статтю «На думські теми», заборонену цензурою до друку у VII книжці ЛНВ, опубліковану лише у книжці VIII–IX. Див. коментар до листа від 25 (12) липня 1907 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 95 – 96.