Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

29.07.1907 р. До М. Грушевського

Київ Київ, 16/VІІ.907

Варіанти тексту

Високоповажаний Пане Професор!

З Леонтовичем я так менше-більше роблю, як П. Проф. пишуть. Щодо статі статті за прохачів, то, як я вже писав, її не можна тепер добитися, бо Леонтович чим иньшим іншим зайнятий і хиба хіба казав, що дасть пізнійше пізніше. Що ж до «рефлєксій» «рефлексій», то справа непевна.

В справу друкарні я, відповідно до вказівок П. Проф., не дуже запускаюся, але моя думка така, що її конечно, хоч би при найбільшій форсі, треба закласти. Чи «Рада» (така, як вона тепер є – бо очевидно може бути щось иншого іншого) нерозривно зв’язана з ЛНВістником ЛНВісником? В тім випадку будуть трудности трудності чималі.

З «Історією» вийшла в останніх двох днях немила пригода; а власне – крайна машина (на котрій тепер «Історія» стало друкується) попсувалася і вже два дни дні стоїть, і два дни дні стоїть в рамках 8-ий аркуш IV тома. Решта машин неустанно друкує виборчі лісти. Я щодня заходжу в друкарню з жаданнєм жаданням, аби друкували; нині я загрозив, що коли завтра не пустять, то зараз же телеграфую про се до П. Проф. Так мені запевнив управляючий, що завтра напевно піде. Решта складається; Запорожець вже є, а крім того, складає і сам Сидоряк.

Щодо сього останнього, то я якось не вирозумів добре, як П. Проф. кажуть в останньому листі поступати з ним. Може бути, що з попередніх моїх листів П. Проф. побрали переконання, що я з ним «жеруся» і тим знеохочую його чи що. Так воно не є. Я з ним завсіди чемно поводився, навіть досить часто давав йому «короткотермінові» позички, хоч не мав до сього жадних поручень, але в часі, коли «Історія» залягала, а він усе находив якісь ріжні різні оправдання, я кілька разів з ним сильно перемовився (очевидно не лайкою) і загалом сильно на нього натискав.

Словом, я не став дальше йому «надскакувати», як се роблено давнійше давніше, і се, мені бодай так здається, помогло трохи. І я думаю, що «надскакуючою» тактикою з ним тяжше тяжче справитися. Тепер П. Проф. радять знов перейти до давнійшого давнішого, чи як? Тільки ж я кажу, що я з ним все був чемний, але натискати на нього треба.

VI кн[ижки] надруковано досі 3 аркуші, але не стає нам для матеріялу матеріалу яких 4 – 6 стор[ін]. Прийдеться знова знову урвати «Середніх віків», бо чого иншого іншого не можна. На вірші призначено 3 сторони, бо порожних порожніх ніде нема; значить, піде Манжура по «Економії», Капельгородський і Черкасенко по «Укр[аїнській] громаді» (так я пляную планую, може, П. Проф. схотять як инакше інакше) і по «Новинах» Граб.

Разом з тим посилаю П. Проф. книжки, тільки я просив би, коли можна, потім сюди прислати їх назад, як також Тена «Происхожд[ение] совр[еменной] Фр[анции]», бо бібліотека редакції через те бідніє, а таких книжок не раз треба!

Олександру Сергієвичу книжки вже видано. Дуже набивав Павловський на збірник (петербур[зький]), буцімто купити його хотів, я знов буцімто продав його йому, поки що не взявши грошей, а якось ніяково, а дарувати, розуміється, не посьмів посмів, бо не маю жадного уповажнення уповноваження. Як зробити? Так само, який процент давати за ті книжки П. Проф. провінціяльним провінційним книгарням. От, напр., книгарня Маркевича замовила на 8 руб. тих книжок, так я післав послав наложн[им] платеж[ем], давши їм 25% – а пересилка їх коштом. Книжки я подав всім книгарням, котрим сказано було дати, та вони дістали їх і з Петербурга. Оглобліну продано 10 прим. «Про мову» (25%). Більше візьме казав, коли буде треба. А «Киев[ской] стар[ине]» дав усього по 100 прим. в комісію на 25%. За готівку не хотів Степаненко взяти. Книжки П. Проф. зачинають розходитися і в конторі. Ось нині я продав на 4 руб. кілька брошур, а також і «Очерк». Про «Украи[н]ский сборн[ик]» я пишу тепер довшу статю статтю, а заки що даю в «Раді» оповістки про сі книжки.

Коцюбинський взяв гонорар за І і IV кн[ижки] 18 руб. 81 коп. (18/V). Винниченко у нас в тутешній конторі взяв усього 95 руб.: з того 35 припадає за «Дим», а решта – аванс (27/IV – 40 руб.; 12/V – 20 руб.). Кошти передруку «Диму» виносять 15 руб. 50 коп., значить по надрукованню надрукуванні драми в найліпшім для него нього разі припаде йому ще 64 руб., а в найгіршім – 30 руб. А кошти передруку драми чиї? Наші чи його, і чия се буде власність?

Недавно дав я Матушевському авансом 20 руб. Тепер за ним є наших 39 руб., але в сій книжці він їх відробить. Йому я дав аванс ще й для того, бо він тепер записався в мальконтенти і ремствує не на нас, а загалом на українську літературу і грозить, що покине її і піде в росийську російську, бо одно те, що йому замало тут платять, а друге те, що, каже, по росийськи російськи лекше легше йому писати і через те заробіток лекший легший і красший кращий. Але здається, що се не так ще серіозне серйозне, але принаймні так він говорив раз в «Раді» при Чикаленку і мині мені.

Тепер у мене в касі є 160 руб., а треба буде заплатити, як я вже писав, за папір 175 руб., а з папером для VII [книжки] 325 руб., за брошуру «Про мову» 59 р[уб]. На те крім того, що в касі маємо, ще в книгарні «К[иевской] ст[арин]ы» коло 50р[уб].

В конторі все добре. Про Котика можу сказати, що як дотепер, то він дуже точно приходить сюди і сидить через цілий день, працьовитий, а головне, слухняний – що йому сказати, те й робить. Шкода тільки, що не визнається на рахунках, але коли б підовчився, то був би з нього лепський конторщик. Я уважаю, що краще для нас, аби він і надалі жив поза конторою, бо все-таки він живе за чужим пашпортом паспортом і під чужим іменем, а біда все-таки може трафитися.

Тепер ще одна справа. Садовський прислав знова знову дальшу частину «Споминів» – інтересні. Я їх читав з Чикаленком, бо він богато багато з того знає, що там пишеться, і через те він позачеркував деякі місця, яких, по його думці, не слід пускати. Се ті місця, які відносяться до Кропивницького, і Чи[кален]ко говорить, що тут грає роль особиста анімозія. Те саме він зробив і з попередньою частиною, та тільки тепер сказав, й тому я не звернув на се уваги П. Професора. Може, ще переглянути? А сю часть я посилаю до перегляду П. Проф.

Забув я теж в своїм часі донести, що недавно тому адміністрація через щось зажадала статутів Наукового товариства тутешнього, і ті статути, розуміється, послано. Поки що невідомо, чи з того вийде яка історія, чи просто так собі.

Чи се вже дефінітивно рішено, що дальші дві книжки ЛНВістника ЛНВісника мають вийти разом? Воно то якось не конче так добре – здається мені.

Скрипчук каже, що через місяць вертає в Галичину. Треба би в такім разі заздалегідь оглянутись за наступником. Може би, кого з тутешних тутешніх? Чи[кален]ко радить все-таки Тарасенка, а Синицький якогось знова знову бувшого офіцера, якому за «неблагонадеждность» дали одставку відставку.

Чи роблять П. Проф. які прогульки прогулянки куди подальше за Криворівню?

Ів.Джиджора


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 82 – 85 зв.).

Прийдеться знова знову урвати «Середніх віків»… – Йдеться про продовження студії І.Франка «Середні віки та їх поет», опублікованої у VII книжці ЛНВ за 1907 р.

…Манжура по «Економії»… по «Новинах» Граб. – Див. коментар до листа І.Джиджори від 27 (14) липня 1907 р.

Дуже набивав Павловський на збірник (петербурзький)… – Йдеться про збірку: Грушевський М. Освобождение России и украинский вопрос: Статьи и заметки.- СПб., 1907.

Про «Украи[н]ский сборн[ик]» я пишу тепер довшу статю статтю… – Див.: Джиджора І. Українська справа на тлі сучасного визвольного руху. Проф. Мих. Грушевський. Освобождение России и украинский вопрос. СПб., 1907 // Рада. – 1907. – 16 вересня. – № 209. – С. 2 – 3.

…за «Дим»… – Йдеться про твір В.Винниченка «Дим: різдвяна казка» (ЛНВ. – 1907. – Т. 37. – Кн. I. – С. 7 – 24).

Садовський прислав знова знову дальшу частину «Споминів»… – Йдеться про продовження «Моїх театральних згадок» М.Садовського. Опубліковано: Там само. – Т. 40. – Кн. XII. – С. 402 – 417. Початок опубліковано: Там само. – Т. 38. – Кн. VI. – С. 403 – 413.

…адміністрація через щось зажадала статутів Наукового товариства тутешнього… – Статут Українського наукового товариства у Києві, поданий на затвердження за підписами В.Антоновича, І.Лучицького, П.Житецького та В.Науменка, був зареєстрований Київським губернським «по делам об обществах Присутствием» 9 грудня 1906 p. (ЦДІАК України, ф. 442, оп. 636, спр. 647, ч. 2, арк. 12 – 15; ф. 1235, оп. 1, спр. 80, арк. 1; ф. 275, оп. 1, спр. 2193, арк. 22). Статут було опубліковано у Києві російською та українською мовами, окремі витяги з нього подано у виданні: Записки УНТ в Київі Києві. – 1908. – Кн. 1. – С. 156 – 159. Детально див.: Зайцева 3. Український науковий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець XIX – початок XX ст.). – К., 2006. – С. 201 – 219.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 96 – 99.