18.07.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Великі неприємности неприємності я маю з ЛНВістником ЛНВісником, а найбільше з боку авторів, яких бажань ніяк не можна погодити з розмірами книжок і з термінами їх виходу; Винниченко лається, що ціла драма не буде поміщена в VII кн[ижці], Матушевський теж гнівається, що обі статі статті не підуть в сю книжку, а навіть було загрозив, що стрічки більше не дасть для ЛНВістника ЛНВісника.

Розуміється, всіх претензій заспокоїти не можна. Я, розуміється, старався їх всякими способами задобрити, хоч прошу бути певним – нічого не сказав такого, щоб переходило мою компетенцію або прийнаймні натякало, що я тут який-будь розпорядчик або повновластник повновласник редакції. Я просив їх, аби вони з усім звертались до Вп. П. Професора. Чи зробили вони так (між иншими іншими і Порш) – не знаю. Та найприкрійше найприкріше очевидно для мене те, що я не зміг відповісти вимогам Вп. Професора і викликую невдоволеннє невдоволення.

Про давнійші давніші річи речі я вже писав, а тепер в останньому листі Вп. П. Професор згадують про невідповідне розміщеннє розміщення віршів. Я, власне кажучи, не знаю, в чім похибив, але листи Вп. Проф. дуже уважно читаю і головно дав такі вірші, які Вп. Проф. призначили. Коли ж ввійшли сюди ще й инші інші і не так точно, як було треба, то причиною сьому було нічого більше, як тільки уриваннє уривання статей, де треба було лічитися з змістом, і, розуміється, стаття не всюди уривалася там, де з огляду на місце було б потрібне. Дякуючи тому і вірші були відновлено до величини місця поміщені.

Щодо сеї книжки, то вже майже весь матеріял матеріал післаний посланий, а решту небавом дішлю, то прошу вже заздалегідь позначити, де яка статя стаття уривається і який вірш де приходить. Так само з непотрібно зложеними статями статтями. Я мав два порядки і, не знаючи, котрий з них буде остаточно прийнятий, давав матеріял матеріал в друкарню, який був в мене під рукою, і входив в котрий-небудь з тих порядків, бо хотів, щоб книжка не спізнилася.

Вони, не маючи там в друкарні наразі роботи, відразу забралися до складання, так що я не міг вже скористати з наказів Вп. П. Проф. в пізнійших пізніших листах і деякі статі статті в рукописях відложити, бо вони вже або в цілости цілості, або в більшій частині були вискладані. Ну і се також випало зле, бо письмо непотрібно заангажовано.

Заки Вп. Проф. будуть могли тут краще уладитися, я буду робити, що зможу, держатись строго вказівок, а поки що сам шукаю, а властиво випитую, чи не знайшлась би яка тямуща людина для редакції і контори на управителя. Наразі нема нікого такого, якщо буде, то я донесу Вп. П. Професору.

Великий клопіт маю з друкарнею. Все, а головно «Історія», йде помалу, а склад і зецерська коректа так в «Історії», як і в «Вістнику» «Віснику» просто горендальний. Особливо від якогось часу завелись великі пропуски в складі. І я не можу собі дати ради, бо Сидоряк якби навмисне подавно противиться і все складає на нас, замісь замість на зецерів, мовляв, рукописи «Історії» і «Вістника» «Вісника» такі погані, що жаден зецер не хоче складати або домагається більшої платні. Він твердить, що навіть у Львові за такі рукописи платиться надвичайні додатки і т. д.

Словом, як я завважив, то він зовсім стоїть за інтересами зецерів, і я боюсь, чи він так буцімто незамітно не росповідає розповідає таких історій за рукописи між зецерами, бо попередно попередньо коректа теж не була дуже добра, але таких скандальних пропусків, як, напр., в IV томі, не бувало.

Так само не зважає на мої уваги, щоб нездалих зецерів нагнати. Ось недавно тому знов один з них був помішав письмо бодай чи не на піваркуша (в VI кн[ижці]). Я казав, щоб він зладив рахунок за коректу сього, а я се при загальнім рахунку буду старався потрутити друкарні. Він, розуміється, мене не послухав. Я тільки лишень неустанними сварками добився, що в останніх часах трохи «Історія» посунулась наперед.

Як знають Вп. П. Професор, драма В[инничен]ка в цензурі і там її не поскубли, хиба хіба поодинокі слова, як «барбоси» тощо. Чи, може, післати послати рукопис до перегляду? Чи посилати свою рецензію в рукописи Вп. Проф., чи ні?

В попередній книжці цензура почеркала статю статтю Я[ковле]ва, а коли я написав, що Ко[шово]го, то се помилка була. При тім счеркуванню я держусь такої тактики, що дрібні речення або слова, а навіть якісь такі факти, що їх можна затямити, викидую, коли їх зачеркнено, але більші уступи з загальнішою фразеольогією фразеологією, в котрих цензор добачає тільки якогось там «духа», то зовсім ігнорую. І воно виходить добре, я вже впевнився. Цензура каже, що проти «Вістника» «Вісника» нічого не має, тільки часом в віршах трапляється «такий, знаєте, дух». Він певно, може, мав на думці вірш Карманського, який, одначе, був теж йому разом з «Студентом» посиланий. На цензурі я зробив малу ощадність. Посилаючи драму, я за прочитаннє прочитання її і за VI кн[ижку] замість 20 руб. дав тільки разом 15, теж нічого.

Книжки Вп. П. Проф., як я доносив, прийшли (і та мала пачка), і вже розіслано їх по книгарням, так само брошуру «Про мову». «К[иевская] стар[ина]» взяла усього тільки 100 пр[им.] на коміс[ію], 25% опусту, а готівкою не хотіла. Не знаю, чи з Ідзіковського буде яка користь, бо він, як мені говорено, дуже лихий за «Польско-укр[аинские] отнош[ения]».

Я тепер заходжусь коло рецензій або, коли вдасться, статей з приводу збірника і «Про мову». Дуже дякую за присланнє прислання мені рецензії Геча, вона тепер мені придасться. Тільки аби поки що хоч в «Раді» помістили, бо треба знати, що, як я завважав, Чи[кален]ко холодний, а може, навіть потрохи гнівається на Вп. П. Проф., мабуть, за те, що Вп. П. Проф. йому нічого не писали. Його тепер нема, але можна йому написати через редакцію «Ради», а він коло 15[-го] буде. Той холод дався відчути і мені. Мені під час його кількадневого кількаденного побуту тепер в Київі Києві редакція забракувала 3 статі статті – навіть не читаючи їх, через те я боюсь, чи стануть вони мені містити що-небудь иншого іншого.

Атаками «Киевлянина» і К° тутешні українці як слід сконстерновані; «біда буде», – кажуть. Крім «Ради» ще відповідали на ті напади «Киевск[ие] вести» статею статтею Єфр[емо]ва «Киевлянинская гречка» – нічого такого мудрого, хоч мудрійшого мудрішого від незручної статі статті М.Левицького в «Раді». Але що ж, я не міг сього справити, бо, як кажу, тепер холодно до нас відносяться.

В конторі тепер кінчається перевод на асигнатки і в сім тижні буде скінчений. Робить се Скрипчук, бо Котик не вміє. Через таке примітивне попереднє веденнє ведення богато багато дечого не записаного, так що може вийти дефіцит, що ми з Кревецьким будем мусіли покрити. Як скінчаться рахунки – пішлю пошлю докладний балянс баланс. Подаю на осібний картці інвентар книжок.

В справі друкарні більш нічого не чути, і я нічого відповідно до вказівок не роблю в тій справі. На рахунок VI кн[ижки] заплачено друкарні 150 р[уб]. Ургенси післано послано довжникам. Я в бібліотеку ходжу, але вона тільки через 3 дни дні отворена. Ол[ександр] Сергієвич десь зник, і листів не можу йому віддати.

З глибоким поваж[аннєм] поваж[анням]

І.Джиджора

Є ще в конторі книжок ЛНВістника ЛНВісника:

І – 200

II – 297

III – 328

IV – 368

V – 436

VI – 478

Книжки Вп. П. Проф.:

«За укр[аинский] маслак» – 470

«Украинство в Рос[сии]» – 173

«Справа укр[аїнських] кат[едр]» – 731

«Очерк истории» – 58

Кільки прийшло з друкарні «Про катедри кафедри» – Дмитро не знає, він зсилається посилається на Вп. П. Проф.

Передплатники:

Усіх передпл[атників] – 722, без тих 15-ти, які нічого не заплатили і яким післано послано тільки книжку.

Цілу передплату заплатило – 300

2 руб. -»« – 40

3 – »«-»« - 152

Обмін 10

безплатно 10 [Між тими даровими є такі, котрим вже потім, як я був, П. Проф. казали після Скрипчука даром посилати. Між ними є, напр., Виноградова. Дальше я знайшов такого передплатника в адресовій книжці, який не був ніде вписаний.]

заплатять пізнійше пізніше 9

Решта поплатили 3,25 р[уб]. – 4,5 р[уб].

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф, 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 57 – 59 зв., 70 – 70 зв., 60 – 60 зв.).

Винниченко лається, що ціла драма не буде поміщена в VII кн[ижці]… – Йдеться про п’єсу на три розділи В.Винниченка «Великий молох», яка була опублікована у двох подачах (ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 1 – 24; Кн. VIII-IX. – С. 213 – 263.

Матушевський теж гнівається, що обі статі статті не підуть в сю книжку… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 7 липня (24 червня) 1907 р.

…мовляв, рукописи «Історії» і «Вістника» «Вісника» такі погані, що жаден зецер не хоче складати або домагається більшої платні – Щодо почерку М.Грушевського багаторічний завідувач видавничих справ вченого у Києві Ю.Тищенко (Сірий) згадував:

«Найтяжче виходило з працями самого професора Грушевського. Він писав так нерозбірливо, що треба було великого навику, щоб читати його письмо. Часто доводилось бігти на виклик до друкарні лише для того, щоб прочитати складачеві незрозумілі слова» (Тищенко (Сірий) Ю. У Києві біля «Літературно-наукового вісника» // Його ж. З моїх зустрічей: Спогади / Упоряд. О.Сидоренко, Н.Сидоренко. Передм. М.Шудрі. – К., 1997. – С. 33).

Ці слова стосувалися працівників друкарні П.Барського, які не мали досвіду складати українською. Саме тому для підготовки до друку «Історії України-Руси» М.Грушевського до Києва був направлений досвідчений складач зі Львова Ю.Сидоряк, якому доводилося постійно виправляти помилки за київськими складачами.

Чи посилати свою рецензію в рукописи Вп. Проф., чи ні? – Йдеться про рецензію І.Джиджори на «Записки Наукового товариства ім. Шевченка» (Т. 72), що була надрукована у липневій (VII) книжці ЛНВ (С. 156 – 158).

…статю статтю Я[ковле]ва… – Йдеться про закінчення публікації статті Андрія Яковлева «Як витрачаються в Росії народні гроші?» (ЛНВ. – 1907. – Т. 38. – Кн. VI. – С. 478 – 487). Початок друкувався у V книжці ЛНВ за 1907 p. (C. 290 – 297).

… дуже лихий за «Польско-укр[аинские] отнош[ения]». – Йдеться про публіцистичну працю М.Грушевського «Из польско-украинских отношений Галиции. Несколько иллюстраций к вопросу: автономия областная или национально-территориальная». Вперше стаття друкувалася в газеті «Киевские отклики» (1905. – № № 141, 148, 161, 189, 201, 207). Паралельно друкувалася в «Киевской старине», того ж року вийшла у Києві окремою брошурою. 1907 р. увійшла до збірника «Освобождение России и украинский вопрос» (СПб., 1907), тоді ж вийшло друге видання окремої брошури.

Я тепер заходжусь коло рецензій або, коли вдасться, статей з приводу збірника і «Про мову». – У 39 томі ЛНВ (Кн. VIII-IX. – С. 451 – 452) було вміщено рецензію І.Джиджори на праці М.Грушевського, що увійшли до збірки «Освобождение России и украинский вопрос» (СПб., 1907) та паралельно видавалися окремими брошурами: «Из польско-украинских отношений Галиции. Несколько иллюстраций к вопросу: автономия областная или национально-территориальная», «Вопрос об украинских кафедрах и нужды украинской науки», «Украинский вопрос», «Национальный вопрос и автономия», «Движение политической и общественной мысли в XIX столетии», «Единство или распадение России?». Пізніше в «Раді» І.Джиджора опублікував статтю «Українська справа на тлі сучасного визвольного руху» з приводу виходу збірки М.Грушевського «Освобождение России и украинский вопрос» (Рада. – 1907. – 16 вересня. – № 209. – С. 2 – 3).

Чи[кален]ко холодний, а може, навіть потрохи гнівається на Вп. П. Проф., мабуть, за те, що Вп. П. Проф. йому нічого не писали. – Ця звістка зачепила М.Грушевського, і він записав у щоденнику:

«Ввечері нарешті аж два листи від Джидж[ори], з виправданнями з того, чого не закидав, але чого не писав – про те не каже. М[іж] и[ньшим] – що Чик[аленко] щось холодний і гнівний на мене, бо не пишу. Біда, страшно народ став гнівний; денервованнє денервування з причини нашої неможливої ситуації проявляється от у такій гризні всередині. «Самі себе їмо і тим ситі буваємо» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк 154; запис від 9 липня 1907 р.).

Мені під час його кількадневого кількаденного побуту тепер в Київі Києві редакція забракувала 3 статі статті… – Після цієї скарги учня М.Грушевський звернувся за поясненнями до видавця «Ради», Є.Чикаленка, який 23 липня (ст. ст.) 1907 р. відповідав:

«Іван Миколаєвич, очевидно, чистокровний українець. Діло ось як було. Поки І[ван] М[иколаєвич] писав на галицькі теми, то статьи його були зовсім відповідні, а коли він взявся писати на російськи теми, то одну статью статтю забраковано з моєю санкцією, а другу забракував М[ефодій] І[ванович] без мене, а більше І[ван] М[иколаєвич] нічого не давав, як се виявилося на «очной ставке» його з Меф[одієм] Івановичем» (Там само, спр. 822, арк. 70 зв., 72).

Врешті І.Джиджора порозумівся з редакцією «Ради», бо вже 17 серпня (ст. ст.) 1907 р. Є.Чикаленко писав М.Грушевському:

«З Джиджорою нічого особливого не сталось, я йому казав, що відписав Вам на його скаргу на «Раду». Посміялись трохи з «чистокровности», та й уже, здається, відносини межи нами добрі» (Там само, арк. 106 зв.).

Крім «Ради»… – Кожна стаття Т.Флоринського в «Киевлянине», спрямована проти українства та його провідника М.Грушевського, знаходила відгук у «Раді». Див.: З газет та журналів // Рада. – 13 червня. – № 133. – С. 1 – 2; Пилипович М. Історія повторюється // Там само. – 15 червня. – № 135. – С. 1; 3 газет та журналів // Там само. – 19 червня. – № 138. – С. 1 – 2; 20 червня. – № 139. – С. 1 – 2; 23 червня. – № 142. – С. 2; Пилипович М. Може таки Бог не попустить! // Там само. – 27 червня. – № 145. – С.1.

…ще відповідали на ті напади и Киевск[ие] вести» статею статтею Єфр[емо]ва «Киевлянинская гречка»… – Див.: Єфремов С. О киевлянинской «гречке» // Киевские вести. – 1907. – 19 июня. – № 8. – С. 1 – 2. Наступного дня в «Раді» було подано огляд цієї публікації С.Єфремова (З газет та журналів // Рада. – 1907. – 20 червня. – № 139. – С. 1).

«За укр[аинский] маслак»… - Див.: Грушевський М. За український маслак (В справі Холмщини). – К.: Друкарня П.Барського, 1907.

«Украинство в Рос[сии]»… - Див.: Грушевский М. Украинство в России, его запросы и нужды (Глава из «Очерка истории украинского народа»). – СПб.: «Общественная польза», 1906.

«Справа укр[аинських] кат[едр]»… – Див.: Грушевський М. Справа українських катедр кафедр і наші наукові потреби. – К.: Друкарня П.Барського, 1907.

«Очерк истории»… – Див.: Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – 2 изд., доп. – СПб.: «Общественная польза», 1906.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. .