19.07.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Ми тут непокоїмося тим, що з Львова ще не вернула ані одна коректа ЛНВістника ЛНВісника, хоч майже ціла книжка туди вже давно післана послана. Нині досилаю решту. Прошу написати, як і що буде з VII книжкою; передовсім ходить о дефінітивний порядок статей і віршів, аби при кінци кінці не треба було зміняти.

Я позволю собі запропонувати більшу скількість кількість оголошень ріжних різних журналів, ніж було їх в попередній книжці; треба буде дати знова знову оповістку «України», «Перевала», який в останньому н[оме]рі дав нашу оповістку. Так само запропонував нам обміну обмін оголошеннями і виданнями журнал «Новая книга», який виходить у Петербурзі і прислав сюди книжку. Я думаю, що на першу пропозицію можна пристати, бо чому ми не маємо позволити собі на більшу скількість кількість оповісток ріжних різних журналів (а можна ще й з иншими іншими ввійти в зносини) і тим самим пореклямувати порекламувати більше і наш журнал? Тут і так неустанно товчуть ріжні різні «прихильники», що ми надто надриваємося змістом, а замало реклямуємо рекламуємо себе, не поміщаючи оповісток, не говорячи вже про платні, в ріжних різних тутешних тутешніх журналах.

Доношу Вп. П. Професору про одну досить інтересну річ і прошу о вказівки в тій справі. Я відповідно до поручення Вп. П. Професора підтримую дуже приятельські зносини з Леонтовичем. В зв’язку з справою закладення друкарні говорю про роботу Вп. П. Професора «для української справи й науки», про великі задачі й значіннє значення ЛНВістника ЛНВісника, запрошуючи Леонтовича заразом до співробітництва, вказуючи на те, що ми заздалегідь надіялись на його поміч, як се видно хоч би з перших оповісток, де він поміщений між близшими ближчими співробітниками.

Він загалом дуже прихильно відноситься до «Вістника» «Вісника», і ті запрошення, оскільки я завважав, дуже взяли його «за серце». Чоловік очевидно хоче як-небудь вийти з становища тільки поміщика і яку-небудь ролю роль відіграти, хоч би як громадський та літературний діяч. Він і звинявся, що досі нічого для «Вістника» «Вісника» не зробив, бо «міркуючи по тім, як з ним деякі гурти поступили («Гром[адська] думка»), він думав, що він людина для громадської справи непридатна, і через те взяв на себе иншу іншу роботу (будує собі дім) – але тепер він бачить, що правдиво великі люде люди таки добачають в його скромній особі деякі користи користі для народньої народної справи (себто Вп. Проф. просять його в співробітники), він буде старатись, він дуже вдячний за ласкаву увагу і т. д.».

От, як кажу, вчера вчора серед такої розмови знова знову про «Вістник» «Вісник», його доволі трудне положеннє положення і т. д. він сказав, що «заки з друкарнею діло наладиться, то прецінь ЛНВістнику ЛНВіснику з матеріяльного матеріального боку можна зараз прийти в поміч. Ви тільки скажіть».

Я, очевидно не знаючи в першій хвилі, що з тим фантом зробити, і не знаючи думки Вп. П. Професора в сій справі, якось так незначно бесіду розводнив так, що конкретного нічого ані так, ані инакше інакше не сказав. Що Вп. П. Професор скажуть на таку пропозицію? Чи не можна б, очевидно не беручи жадних зобов’язань щодо ведення журнала і не допускаючи до жадного впливу Леонтовича на веденнє ведення, скористати? Пропозіцію Пропозицію сю він так зробив, що не можна було вносити, аби він хотів за те мати який-небудь голос. Прошу написати, як бути. Як кажу, тут поки що ані на міліметр я не заангажувався, аби треба було від чого-небудь відпекуватися.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів. Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф 1235, on. 1, спр. 447, арк. 71 – 72 зв.).

… «міркуючи по тім, як з ним деякі гурти поступили («Гром[адська] думка»)… – Ці жалі В.Леонтович, видавець «Громадської думки», свого часу висловлював у листі до П.Стебницького. Див.: Леонтович В. М. Зібрання творів: У 4 т. – К., 2006. – Т. 4. – С. 376 – 378; лист від 14 травня 1906 p.

…то прецінь ЛНВістнику ЛНВіснику з матеріяльного матеріального боку можна зараз прийти в поміч. – Отримавши цю звістку, М.Грушевський занотував у щоденнику: «Від Джиджори – про готовість готовність Леонтовича на субсидію. Відпишу, що се чув, але не дуже поохочую» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 154; запис від 11 липня 1907 p.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 89 – 91.