9.07.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Посилаю перший аркуш відбитки і один примірник «Про мову». Щодо сього останнього, то прошу звернути увагу на поганий друк взагалі, а особливо на титуловій картці. Я вже робив представлення управляющому, а Сидоряк ходив до самого Барського. Вони оба справді полаяли машиніста (котрому зрештою ще в часі друку звертано на се увагу) – але властиво справа на тім нічого не виграла. Я через те заквестіонував цілий наклад аж до децизії Вп. П. професора: чи приймати так як є, чи казати на їх кошт наново передрукувати?

Така сама історія і з «Шумом», а відбитка, яку я посилаю, виїмково добра. Тут, мабуть, ходить машиністу о зарібок заробок на фарбі.

Нині фірма Пирожкова прислала для Вп. П. Професора за книжки 64 руб. 52 коп. За які саме книжки – написано на купоні – котрого я тут же долучую. Що робити з тими грішми – чи посилати їх до Львова, чи лишити тут, і куди їх записати?

Книжок з Петербурга ще на двірци двірці нема; як будуть, то зроблю з ним[и], як доручено. Фейлетони до «Ради» про «Вістник» «Вісник» Дорошенко надальше задержав собі – так що я не буду писати.

Прошу теж написати, чи маю давати статю статтю Порша до складання, чи поки що ні, а в такім разі просив би прислати хоч частину бібліографії, бо не буде що давати до складання.

З глибоким поважаннєм поважанням

Іван Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 55 – 56).

…відбитки «В[еликого] шуму»… – Йдеться про повість І.Франка, продовження якої готувалося до друку у VII книжці ЛНВ (Т. 39), вийшло у книжці VIII-IX (C. 169 – 190).

Я вже робив представлення управляющему, а Сидоряк ходив до самого Барського. – Детально ці непорозуміння з друкарнею описує у своєму листі від 10 липня (27) червня 1907 р. Ю.Сидоряк:

«[…] не знаю, чи він має який зиск з фарби, наколи менше з’ужиє чи що, бо не можу зрозуміти, чому наумисно навмисно псує – чи, може, хоче, щоб єще особно йому платили. При «Шумі» я пішов на скаргу аж до Барського – він візвав його і сказав, що так не можна пускати. «Се совершенно сіро», – сказав Барський, а машиніст на те, що се єсть добре і що инакше інакше «нельзя». Се сказав до властителя при мені і управителю – бачу, що на дальше я нічо нічого щодо друку не вдію» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 741, с. 48).

Після перенесення «Літературно-наукового вістника вісника» до Києва на початку 1907 р. в «Друкарні Петра Барського» (за бланком: «Петр Барский в Киеве. Главная контора. Типография, литография. Фабрика конторских книг. Словолития. Фирма существует с 1723 года») друкувалися книжки ЛНВ, що було зазначено у свідоцтві про видання журналу (Там само, ф. 295, оп. 1, спр. 20, арк. 1 – 2), видання Українсько-руської видавничої спілки, «Історія України-Руси» та інші праці М.Грушевського.

Друкарня містилася за адресою: Хрещатик, 40 (будинок не зберігся). На той час власником друкарні був Костянтин Петрович Григорович-Барський. Після самогубства улюбленого старшого сина Олександра його батько, Петро Олександрович Григорович-Барський (1822 – 1907), «впал в помешательство», відійшов від справ і їх успадкував молодший син Костянтин. Окрім друкарні, йому належав також найбільший паперовий магазин у Києві.

Фейлєтони Фейлетони до «Ради» про «Вістник» «Вісник» Дорошенко надальше задержав собі. – Упродовж лютого-серпня 1907 р. Д.Дорошенко опублікував серію оглядів «Літературно-наукового вістника вісника» (Книжка І–VII) під загальною рубрикою «З українських журналів» (Рада. – 1907. – 6 лютого. – № 30. – С. 2 – 3; 30 березня. – № 75. – С. 2 – 3; 27 квітня. – № 97. – С. 2 – 3; 9 червня. – № 131. – С. 2 – 3; 21 серпня. – № 189. – С. 2 – 3).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. .