9.08.1907 р. До М. Грушевського

Дорогий Пане Професор!

Я дуже вдячний П. Професору за присланнє прислання мені листа Сидоряка, дякуючи чому я буду міг бодай дещо відповісти на закиди, там пороблені. Все тут сказане зводиться до того, що ми робимо шкоду ЛНВістникови ЛНВісникові (а також «Історії») через несправлюваннє несправлювання рукописів і недбалі перші коректи, з чого також виходить спізненнє спізнення роботи, а Сидоряк, значить, ні в чім не винен.

Правди в тім всім є тут стільки, що першого рукопису Матушевського в самій річи речі через забутє забуття не справлено, і 3-тя коректа вийшла велика ще й тому, що першу робив Котик в початках своєї конторської карієри кар’єри. Та притім цитатів з «Ради» і в 3-тій коректі не справлювано – значить, тут вона була невелика. Що ж до справлювання рукописів взагалі, то се з боку Сидоряка, легко говорячи, видумка, буцімто ціле справлюваннє справлювання обмежується на счеркненню «ъ», що, як він остроумно виразився, є «патиком на драбині».

Рукопис «Старе гніздо» справляю я сам і можу запевнити, що не обмежуюсь на викененні викиненні самого «ъ», а на доказ пішлю пошлю рукопис, як тільки буде зроблена з того коректа. Також стою при тім, що перша коректа так з ЛНВ, як з «Історії» робиться в конторі добре з зазначеннєм зазначенням чужих букв, а на доказ сього знова знову посилаю коректу з 11 [-го] арк[уша], де в першій коректі дуже докладно були підчеркнені чужі букви, які, дякуючи недоглядови недоглядові Сидоряка, П. Проф. були змушені вдруге підчеркувати.

Зате Сидоряк, коли йому звертається на те увагу, не тільки ніколи таких корект не хоче показати управителеви управителеві, але навіть не хоче назвати зецера, який се складав. Прикладом, як роблять зецери коректу, може послужити моя рецензія на «Записки», де вона вийшла по коректі гірша, ніж була попереду. Я се зараз Сидоряку показував, а він ще й кривиться, коли з тим йти до управителя: се йому псує приятельські відносини до зецерів.

Всі ті добрі ради, які він дає, – нічого нового, я сам се добре знаю, і певно, коли що недобре діється, то не затаю сього перед П. Проф., хоч би я сам завинив, а вже ніяк не став би я покривати своїх помічників на шкоду «Вістника» «Вісника». Все те ставить мене в глупе положеннє положення, бо відтепер я рішучо не можу наглядати над друкарнею і Сидоряком і писати про се П. Проф., бо виходило б, що я знова знову з злости злості стараюсь його очернити очорнити, а П. Проф. мали б добре понятє поняття про всіх нас.

Проте прошу, щоб П. Проф. самі давали вказівки Сидоряку і жадали від нього пояснень, а контори я певно вже припильную. Проти справедливих замітів я, розуміється, нічого не можу мати, але ложні закиди і складаннє складання своєї вини на других мусить мене озлоблювати. Щодо справлювання правопису в скриптах тутешніх авторів, то, поминувши виїмковий випадок з Матушевським, контора придержується розпорядження П. Професора.

З почерканою цензурою статею статтею Матушевського я зробив так, що перечитав її ще раз з автором, і гострі слова й речення, без яких можна було обійтися, вичеркнено, а більші уступи (се було все подано свого часу в «Раді») полишено, подавши докладну зсилку на дотичний №, де се було надруковано. До сього хиба хіба вже не вчепляться.

Нині одночасно з листом прийшов 12[-й] аркуш від П. Проф. і завтра піде на машину, хоч не знаю, чи вспіємо видрукувати і завтра таки П. Проф. післати послати.

Рецензій на ріжні різні українські другорядні видання нам не забракне; Залізняк, Гехтер і т. д. досить охоче до сього беруться, і я вже післав послав П. Проф. кілька таких. На видання П. Проф. я дам сам до VIII кн[ижки] – в сій не було вже місця.

«Середніх віків» мусілося тільки урвати, а вірша під ними я не давав тому, бо вірші по віршах давати видавалося мені незручним. Матушевський говорив мені, що хроніки «З українського життя» не дасть, бо нема про що писати, борше можна дати «З росийського російського життя». Я просив його, аби він про те написав П. Проф. Чи зробив він се – не знаю.

Передплатників маємо разом з обмінами і даровими без тих, що нічого не дали, 735, з чого 322 заплатило цілу передплату.

Сегодня Сьогодні послано П. Проф. рахунки, і поледва чи Скрипчук не писав, щоби йому дозволено скорше виїхати, він дуже скучає і невдоволений. Я гадаю, що перед приїздом сюди П. Проф. не можна позволити йому на виїзд.

Не винен я, що Виноградова дала такий рукопис, посилаю те, що мені дають, хоч я упереджав П. Проф. про вартість тої річи речі, наскільки вона мені була знана.

Нарешті рушив VI том, сьогодня сьогодні післано послано 12-ий видрукуваний аркуш.

Жаль, що більш яких-небудь інтереснійших інтересніших звісток не маю; ніде я останніми часами не був, та зрештою нічого такого не сталося ніде, бо нікого тепер нема тут.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Р. S. Посилаю лист до П. Проф., де просять о пораду, як запізнатися з історіє[ю] України. Хиба Хіба, думаю, порадити йому, аби купив «Історію» й читав, може, попереду «Очерк».

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 101 – 103 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Я дуже вдячний П. Професору за присланнє прислання мені листа Сидоряка… – Йдеться про лист Ю.Сидоряка від 19 липня (ст. ст.) 1907 р., в якому він насамперед докладно інформував про проблеми, що виникли при складанні та друці IV та VI томів «Історії України-Руси».

Але поряд з тим він скаржиться на контору ЛНВ, яка подавала до складання недобре вичитані коректи, що значно сповільнювало друкарський набір. Тому Юрій звертався до професора з проханням дати розпорядження, «щоб рукописи письменників росийських російських могли бути перед складом докладно поправлені, бо се потім відбивається на самих нас в коректах». Особливо наголошував на якості першої коректи, яка повинна в конторі читатися найдокладніше, просив закликати всіх, хто бере участь у підготовці ЛНВ до видання, до сумлінного виконання своїх обов’язків. Звичайно, що ця частина закидів стосувалася працівників контори ЛНВ і, зокрема, І.Джиджори. Знаючи про непорозуміння, які часто виникали між І.Джиджорою та Ю.Сидоряком, та не бажаючи переказувати всі закиди і скарги останнього, М.Грушевський переслав його листа до Києва. Лист Ю.Сидоряка зберігається: Там само, спр. 41, с. 50 – 53.

…що першого рукопису Матушевського… – Йдеться про огляд Ф.Матушевського «З українського життя», вміщений у VII книжці ЛНВ.

… «Старе гніздо»… - Див.: Мова (Лиманський) Василь. Старе гніздо й молоді птахи. Драматичні образи // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 283 – 314.

Прикладом, як роблять зецери коректу, може послужити моя рецензія на «Записки»…- Йдеться про рецензію Ів. Джиджори на «Записки Наукового Товариства імени імені Шевченка» (1907. – Т. LXXII.. – Кн. III), опубліковану в VII книжці ЛНВ.

На видання П. Проф. я дам сам до VIII кн[ижки]… – У VIII–IX книжці ЛНВ І.Джиджора подав рецензію на праці М.Грушевського, видані 1907 р. окремими брошурами петербурзьким книговидавничим товариством «Общественная польза»: «Вопрос об украинских кафедрах и нужды украинской науки»; «Движение политической и общественной мысли в XIX столетии»; «Единство или распадение России»; «Из польско-украинских отношений Галиции»; «Национальный вопрос и автономия»; «Украинский вопрос» (С. 451 – 452). У VII книжці відомості про ці видання подано в рубриці «Книжки, надіслані до редакції» (С. 163 – 164).

Матушевський говорив мені, що хроніки «З українського життя» не дасть… – З цього приводу 25 липня (ст. ст.) 1907 р. Ф.Матушевський писав до М.Грушевського:

«Одібрав я від Вас картку, В[исоко]п[оважаний] Михайле Сергієвичу, в якій Ви пишете про огляд до нової книжки журналу. Заходився я потроху підготовляти матеріял матеріал, та бачу, що огляду українського життя не спроможуся написати, бо хоча й є матеріял матеріал, а тілько тільки ж я так страшенно виснажився щоденною газетярською роботою, що я його до путя пуття тепер не напишу. Легче Легше міні мені буде на сей раз дати коротенький огляд російського життя» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, с. 54 – 55).

Отримавши цього листа, Грушевський негайно відправляє відповідь, де називає огляд російського життя до VIII–IX книжки «роскош» і пропонує Федору Павловичу перепочити (лист М.Грушевського від 31 липня (ст. ст.) 1907 р. зберігається у приватній збірці С.Білоконя). Лист прийшов до Боярки, коли Ф.Матушевський вже закінчив огляд «З російського життя» і передав його І.Джиджорі, про що і повідомив Грушевському, додаючи: «Захожуватися зараз коло другого огляду в мене немає снаги» (Там само, с. 56 – 57; лист від 6 серпня (ст. ст.) 1907 p.).

Поміж цим листовним узгодженням між автором і редактором М.Грушевський 2 серпня (ст. ст.) 1907 р. отримав повідомлення від І.Джиджори про заборону цензурою статті В.Піснячевського, і тут хроніка Ф.Матушевського «З російського життя» стала у пригоді. З цією інформацією М.Грушевський посилає декілька листів Федору Павловичу, зокрема пропонує додати до зданого огляду інформацію про розпуск II Думи, про що йшлося в забороненій статті В.Піснячевського (листи М.Грушевського до Ф.Матушевського від 6 серпня та 9 серпня (ст. ст.) 1907 р. зберігаються у приватній збірці С.Білоконя).

Про це доповнення професор пише і до І.Джиджори в листі від 10 серпня 1907 р. Врешті, у VIII–IX книжці ЛНВ було опубліковано огляд «З російського життя (Акт 3 червня в світлі инших інших актів. В таборі переможців. В таборі переможених. Історичні документи)» Ф.Матушевського (ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 425 – 437). Перед ним йшла «визволена» на той час із цензури стаття В.Піснячевського «На думські теми» (ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 414 – 424).

…чи Скрипчук не писав, щоби йому дозволено скорше виїхати, він дуже скучає і невдоволений. – Це повідомлення В.Скрипчук подав у листі до М.Грушевського від 26 липня (ст. ст.) 1907 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 751, с. 9 – 10). Своє прохання він обгрунтовував ослабленим здоров’ям та бажанням записатися в університет. У наступному листі від 16 (6) серпня він сповіщав, що 31 (18) серпня 1907 р. виїжджає до Львова (Там само, с. 11 – 12).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 110 – 112.