8.08.1907 р. До М. Грушевського
Київ | 26/VІІ.907 |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний Пане Професор!
Не писав я П. Професору через два дни дні через те, що нічого такого інтересного нема. По-друге, якось так випало, що не було відповідної хвилі. Незвичайно прикро, що ЛНВістник ЛНВісник спізниться, крім попередних попередніх причин була ще й та, що через два дни дні Погребной (зецер) не приходив до друкарні, заслаб чи впився, а він якраз мав робити коректу з останніх частин книжки, бо він складав се.
Піснячевський в цензурі. Він зайняв тільки місця, що ніде було помістити більше рецензій, крім «Записок». Сегодня Сьогодні послана остання коректа і 11[-й] аркуш «Історії», який вже другий день друкується. Машина погана, і погано вийшли були перші відбитки, через те треба було підліплювати і т. д. Я боюся, чи зовсім вірно складено текст на стороні 11 арк[уша] з дописками. Того, що післано послано П. Проф. для перерібки, на статю статтю ЛНВістника ЛНВісника, здається, вистарчить вистачить, зрештою там кінчиться розділ. Якби ще треба було, то прошу написати в найблизшім найближчім листі.
Я гадаю, що для прискорення «Історії» справді конечно треба більше заангажувати Сидоряка до складання, а ломаннє ламання дати Постоєви Постоєві, хоч Сидоряку не конче се подобається, як бачу; йому здається, що буцімто він через те спадає з «управляющого» до ролі простого зецера, і він вдає з себе знеохоченого, утомленого і т. д., а між тим все випитується, як справа стоїть з друкарнею, бо, мовляв, в тій він дальше не може видержати. Раджу з ним, як можу, і мимо сього, гадаю, можна і треба його запрягти до «Історії».
Щодо комплєтів комплектів «Історії», то дуже незручно мені ждати до приїзду П. Професора. Ось вчера вчора я, сподіючися сподіваючися, що прийдуть книжки, продав цілий комплєт комплект, якого, розуміється, в нас нема, значить, взяв гроші, обіцюючи обіцяючи незабавом прислати почтою поштою. Я гадаю пожичити позичити (а не взяти) на час в книгарні потрібний комплєт комплект, який потім звернеться книгарні. Продано без всякого опусту разом з «Сборником» і «Про мову».
В касі у мене зараз 585 руб. з копійками. З більших виплат було; Сидоряку на рах[унок] ЛНВ 50 р[уб]. і друкарни друкарні 100 руб. за VI том «Історії». З друкарнею по виході книжки зроблю, як П. Проф. казали, і постараюся їх завстидати, тільки ж мені здається, що ми в тім випадку уподобимося «Новому времени», яке хотіло покарати Францію одноразовим зворотом всіх довгів боргів.
В конторі все йде сяк-так, рахунки робляться, і коректа не залягала ще дотепер. Лихо мені тільки з помічниками, що вони чи то з нудьги, чи що охляли так, що аж хорують і боюсь, аби Скрипчук перед часом не втік з Київа Києва. Все просить авансів, і я вже дав йому (мусів) аж 15 руб. за серпень.
З кружком «Дзвона» я, розуміється, піддержую добрі зносини, хоч вже всі тепер говорять, що з нього нічого не буде, одно те, що несеріозні несерйозні люде люди взялися за діло, як от Личко, котрого Чикаленко називає нікчемним (в тутешнім значінню значенні) чоловіком, а друге те, що з матеріяльного матеріального боку їм все ще таки не вдається забезпечити себе.
Зате дуже зачинає коло нас ласитися кружок «Слова». Порш з Петлюрою зачинають мені робити візити, хвалять ЛНВістник ЛНВісник, а найпаче за статі статті П. Професора з «Економії» і дивуються, чому Матушевський не вчиться на «Темах з укр[аїнського] житя життя», як повинно робитися інтересні огляди. Видно, на всякий можливий випадок теж хотять мати пристановище. Я, розуміється, і з ними держу себе приязно – здається.
Загалом же тепер, чим більше зближається термін приїзду П. Професора, тим більше і частійше частіше чую довкола себе питання: «А коли приїде П. Професор і т. д.». Більшість має, розуміється, якісь інтереси, інтересики, просьби о пораду – і сі найдокучливійші найдокучливіші, а дехто просто, як по нім видно, хоче так собі поговорити, подивитись чи що. Словом, гарячі часи будуть П. Проф. мали зараз по приїзді, бо, як кажу, дуже богато багато інтересів і інтересантів. Між останніми є і Марко Грушевський, який кілька раз сюди заходив і розвиває преріжні прерізні пляни плани з національним фронтом і т. п. і теж жде з тим на П. Професора. Не знаю, чи П. Проф. що з того відомо.
Кандидатів до контори добре б було випробувати, але як його зробити? В Київі Києві вони не перебувають, треба, значить, їх спроваджувати на півмісяця – дуже незручно, бо за кілька днів нічого виміркувати не можна, а тим часом на другого півмісяця приходилось би виписувати заздалегідь другого. Та й поки є Скрипчук – теж недобре давати когось третього; хоч би роботи трохи більше було – бо знов некористно некорисно зразу призвичаювати їх до малої скількости кількості годин роботи. Та, може, се дасться якось уладити.
А Котика, міркуючи по дотеперішнім його поведенню поведенні, я радив би таки лишити при конторі. Що головне – то те, що він слухняний і розуміє досить дісціпліну дисципліну (про котру я зразу ж менш-більш йому говорив). Тільки щоб не жив він в конторі – се безпечнійше безпечніше. Я гадаю, що можна було б за якийсь час трошки йому підвисшити підвищити платню – він бере 20 руб. в місяць.
Ревізію з «Вістника» «Вісника» всю, а часами й коректу, я роблю.
Копію статута (оригінал, як я писав, забрав Шульгин, щоб післати послати адміністрації) Н[аукового] тов[ариства] я посилаю. Прошу написати, про що се я маю зладити реферат?
Про ревізію я, видно, хибно думав, та зараз про ню неї написати нема як, бо вже минуло споро часу, хиба хіба, може, що-небудь конзулят консулат скаже мені в справі моєї скарги, а тоді, може, якось дасться нав’язати замітки в «Раді».
Ага! В «Раді», хоч там сидить Залізняк з Квасницьким, не можна ніякого підозрілого впливу завважати; Залізняка навіть лають за галицьку мову, за котрою (а властиво за деякими словами) він стоїть і все приходить до мене жалуватися на такі гоненія. Якби таки на нім або Квасницькім показався який чужий вплив (а оба вони тепер приятелі) – то можна собі дати раду; Зал[ізня]к не конче міцно сидить на співробітницькім стільчику, бо знов Мат[ушевськ]ий, який все-таки має деякий вплив на Чикаленка, невдоволений веденєм веденням відділу Зал[ізня]ка («З газет і жур[налів]») і кілька разів говорив, що там богато багато «єрунди». Секретар Корольов дуже мягка м’яка людина й працьовита до того, а хоч він і сидить в «Просвіті», то теж поки що нічого не можна у нього завважати. Я з ним буваю досить часто.
І ще одно. Може, від редакції треба буде дати яку оповістку, що дальша книжка вийде за дві в побільшенім об’ємі? В такім разі прошу зробити дописку на коректі.
З глибоким поважаннєм поважанням
Ів. Джиджора
Примітки
Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 97 – 100 зв.).
Місце написання встановлено за змістом.
Незвичайно прикро, що ЛНВістник ЛНВісник спізниться… – VII книжка ЛНВ вийшла 4 серпня (ст. ст.) 1907 р. (ДАК, ф. 287, оп. 1, спр. 58, арк. 129).
Піснячевський в цензурі – Йдеться про статтю: В.Піснячевського «На думські теми» (ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 414 – 424). Див. також коментар до листа І.Джиджори від 15 (2) серпня 1907 р.
Він зайняв тільки місця, що ніде було помістити більше рецензій, крім «Записок». – На той час І.Джиджора не знав, що цензура заборонить друкувати статтю В.Піснячевського, тому обмежив бібліографію згаданою рецензією: Джиджора Ів. Записки Наукового Товариства імени імені Шевченка: наукова часопись, присьвячена присвячена передовсім історії, фільольогії філології й етнографії, виходить у Львові що два місяці під редакцією Михайла Грушевського. Рік 16. Т. 72. 1907, кн. III, ст. 242 // Там само. – Кн. VII. – С. 156 – 158. Після «вироку» цензури щодо статті В.Піснячевського І.Джиджорі довелося розширити бібліографічний відділ та внести додаткові оголошення до VII книжки. Про це він повідомляв у листі від 15 (2) серпня 1907 р.
…а найпаче за статі статті П. Професора з «Економії»… – Йдеться про працю М.Грушевського «Студії з економічної історії України», яка друкувалася в ЛНВ у 1907 р. (Т. 38 – 40. – Кн. V. – С. 225 – 237; Кн. VI. – С. 414 – 428; Кн. VII. – С. 43 – 61; Кн. 8-9. – С. 265 – 283; Кн. X. – С. 24 – 38). Розлога стаття М.Грушевського про розвиток економічної політики на українських землях у XV-XVI ст., що друкувалася в ЛНВ, була скороченою редакцією окремих параграфів VI тому «Історії України-Руси», що вийшов друком того ж року.
Копію статута… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 29 (16) липня 1907 р.
Світлана Панькова, Володимир Пришляк
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 108 – 110.