15.08.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Сталося велике лихо для книжки ЛНВістника ЛНВісника, яке, крім клопоту, певно накличе велику біду на мою голову. Нарешті цензор вернув статю статтю Піснячевського, але її не пустив цілком. То значить, просто написав на коректі «Эта статья не пройдет», що П. Професор можуть побачити на коректі, яку заразом посилаю. Я зараз же таки ходив до нього, до Опатовського, значить. І він просто сказав, що дивується, що ми хочемо такі статі статті серед теперішних обставинах поміщати. Йому самому прикро, що ми маємо такі неприємности неприємності, але тут нічого не поробиш; крім звісних «обязательных постановлений» останніми часами цензура одержала ще два телеграфічні циркулярі циркуляри, де наказано найбільш пильнувати і «робити вжиток» з таких річей речей, про які власне говориться в статі статті Піснячевського. Циркулярі Циркуляри ті він мені і показував.

Він позачеркував тільки зпочатку спочатку, а далі навіть того не робив, уважаючи цілу статю статтю за неможливу до поміщення. Сказав, що переробити її не можна, бо коли зробити з неї статю статтю, можливу до поміщення, то просто вийшла би несенітниця нісенітниця, а коли б її «легко» справити, то в найліпшім разі ждала б нас кара 300 р[уб]. і арешт книжки. До того знова знову нагадав мені про окремих «цензорів» при генерал-губернаторі.

Що мені було робити? Статя Стаття має 13 ст[орін], значить, пустити книжку без неї – лишається понад 10 арк[ушів] ще 3 стороні, доскладувати ще тих 13 сторін до повних 11 аркушів – треба вперед писати до П. Професора, а вже потім складати: значить, забрала б ся історія яких два тижні часу. А тут книжку треба було на гвалт випустити, бо і так спізнилися вже дуже. А тут ще наступає два дни дні сьвят свят.

Через те я на власну руку розпорядився так: книжку випускаю завтра (в п’ятницю) в 10 ½ аркуша. То значить, до тих 3[-х] сторін з книжками П. Проф., які лишались понад 10 арк[ушів], я дав вискладати рецензію П. Проф. на Чикаленка і Франка [на] Борусовського, що дали 2 сторони = разом 5, а до того ще помістив проспект «Історії» П. Проф. з брошури «Про мову» – разом 8. Оголошення на окладинці лишаються такі, про які я писав в попередньому листі. Рецензії згадані давав я через те, що раз, більше буде рецензій, а друге, міг я від біди хоч і без дозволу П. Проф. вже не посилати їх до Львова.

Я знаю, що П. Проф. будуть за се гніватися, але я нічого кращого не міг придумати, а стояв на тім, що книжку конче треба зараз-таки випустити, щоби ще в суботу надати 900 прим. до Львова. Воля П. Професора – тільки ж я, як кажу, не міг знайти нічого ліпшого. Се моє якесь спеціяльне спеціальне нещастє нещастя, що мені завсіди трапляються такі історії, де я при одинокім моїм бажанню робити тільки так, як П. Професор велять, змушений, або, може, мені так здається, робити на власну руку ріжні різні розпорядження. Я хиба хіба можу тільки повторити мою давнійшу давнішу просьбу – дати на моє місце когось иншого іншого.

Під «», як і Садовським, лишаються місця на вірші по 12 стрічок. Значить, можна підходячі вірші дати туди? Через ті сьвята свята то П. Проф., може, ще встигнуть докладно відповісти мені на се питаннє питання.

Доклад П. Проф. загальним зборам Н[аукового] тов[ариства] надрукований в 121[-му] н[оме]рі «Ради», котрий тут же пересилаю, чи, може, конечно-таки треба прислати рукопис, який лежить на дні архіва «Ради»? А може, тут розходиться не о сей власне доклад? Статут друкувався, але чи надрукований – невідомо, бо ніде його нема, і нема також Шульгина.

Збірник українських статей можна сьміло сміло випустити, говорив се мені Опатовський. Може, П. Проф. зараз пришлють до складання, він тепер дуже на часі.

Скрипчук бунтується і хоче виїздити найпізнійше найпізніше і в найгіршім разі, як каже, з кінцем серпня н. ст., а тепер задумує на кілька днів зробити собі кудись прогульку прогулянку, очевидно, кидаючи роботу. Я поки що ограничусь на тім, що не дам йому ані копійки більше поза те, що він взяв як платню за серпень.

Мені здавалося, що я писав про те, що книжки з жандармерії я дістав, але рукописів жадних, а між ними і археольогії археології.

Кланяюсь.

Ів. Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 109 – 110 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Нарешті цензор вернув статю статтю Піснячевського, але її не пустив цілком. – Отримавши листа, М.Грушевський занотував у щоденнику: «Джиджора пише, що цензура з’їла статю статтю Пісняч[евського], і ЛНВ спізниться» (Там само, спр. 25, арк. 156 зв.; запис від 5 серпня 1907 p.). І все ж згадана стаття була опублікована: Піснячевський В. На думські теми // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 414 – 424.

…крім звісних «обязательных постановлений»… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 4 липня (21 червня) 1907 р.

…книжку випускаю завтра (в п‘ятницю) в 10 ½ аркуша. – VII книжка ЛНВ (Т. 39) вийшла 4 серпня (ст. ст.) 1907 р. (ДАК, ф. 287, оп. 1, спр. 58, арк. 129).

… я дав вискладати рецензію П. Проф. на Чикаленка і Франка [на] Борусовського… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 14 (1) серпня 1907 р.

… ще помістив проспект «Історії» П. Проф. з брошури «Про мову»… -Йдеться про зміст І-VI томів «Історії України-Руси» М.Грушевського (ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 165 – 167 (без пагінації)), передрукований з видання: Грушевський М. Про українську мову й українську справу: Статті й замітки. – К., 1907.

Під «Шумом» як і Садовським… – Йдеться про зміст книжки VIII-IX. Див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 р.

Доклад П. Проф. загальним зборам Н[аукового] тов[ариства] надрукований в 121[-му] н[оме]рі «Ради»… – Див.: Грушевський М. Доклад зборам «Українського наукового товариства» в Київі Києві, в справі організації наукової роботи // Рада. – 1907. – 27 травня. – № 121. – С. 1. Опублікований реферат був пересланий М.Грушевським зі Львова і зачитаний на других зборах УНТ 25 травня 1907 р. У ньому визначалися завдання, основні напрями діяльності та організаційна структура Товариства. На цих же других зборах, 25 травня, дійсним членом УНТ обрали І.Джиджору. Протокол другого зібрання був зачитаний на третіх зборах УНТ 15 вересня 1907 р. Доповідь М.Грушевського на других зборах, подану в «Раді» (№ 121), автор включив до ширшої програмної статті, опублікованої під заголовком «Українське наукове товариство в Київі Києві й його наукове видавництво» (Записки УНТ. – 1908. – Кн. 1. – С. 3 – 15).

Збірник українських статей можна сьміло сміло випустити… – Йдеться про збірку М.Грушевського «З біжучої хвилі. Статі й замітки на теми дня 1905 – 6 p.» (K.: З друкарні С.В.Кульженка, 1907 (на обкладинці зазначено 1906 р.)). Збірка вийшла 1907 р. (передмову автора датовано серпнем 1907 р.), до неї увійшли статті, друковані у ЛНВ 1905 – 1906 pp. під спільною назвою «З біжучої хвилі».

…а між ними і археольогії археології – Йдеться про конспекти лекцій В.Антоновича. Див. коментар до листа М.Грушевського від 23 (10) серпня 1907 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 116 – 118.