14.08.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

В редакції є такі рецензії, крім рецензії П. Проф. на Чикаленка і Франкової: 1) Панейка на Копачове «Думанє» «Думання»; 2) Залізняка на Ачадова «Взгляды соц[иалистических] партий на общественное самоуправление»; 3) Треймана на Сумцова «Леонардо да Вінчі»; 4) Ярошевського на Черкасенка «Старе гніздо».

Про агентуру я нічого не писав, бо ще не було про що. Поки що я зробив в тій [справі] те, що міг, а власне замовив місце на оповістку в «Ратаю», про що я вже писав. Щодо бюр оповісток, то мені наразі відоме тільки одно «Люкс», про яке П. Проф. знають, мабуть. Воно спеціяльно спеціально займається оголошення[ми] часописів і журналів й приймає передплату. Хиба Хіба ввійти з ними в переговори.

Про Шап[ов]алова я тільки й те знаю, що від П. Професора, а хто він такий, де живе, і що за чоловік, і чи має охоту стати у нас конторщиком – то про те я поки що не міг ні від кого дізнатись, бо тут його не знають, а прийнаймні кого я про него нього випитував. Може ще найду таку людину, котра мені дасть які-небудь інформації, а бодай скаже, де він тепер перебуває. Чи, може, він що писав до П. Професора? В усякім разі, він не є тим, кого пропонував Синицький. Сей називається Богацький, а Синицький, який подає його за свого товариша і приятеля, навіть не знає його імени імені і цілу рекомендацію зводить до того, що се «дуже порядочний чоловік». Я гадаю, що Богацького нема що брати під увагу, хоч би для того, що він «приятелем» Синицького, а через него нього і ще може чиїм приятелем бути.

Та взагалі з панами бувшими офіцерами не знаю, чи поладнаємо, але, може, про Шаповалова я довідаюсь щось певнійшого певнішого. Остається наразі Тарасенко, якого можна буде спровадити. Тим часом Скрипчук конечно хоче виїздити якнайскорше і неустанно мені нудить, аби я писав про се П. Професору. Я, розуміється, кажу, що мені просто ніяково про се писати, та й для него нього се не дуже гарно виходить.

Матушевський не ходив до цензури, раз через те, що коли П. Професор про се написали, то вже було запізно, а друге, що хоч би не було пізно, то вдаватись до нього з такою пропозицією, де він на чужому журналі «храбрує» і кривиться на «залежність» від цензури – як кажу, посилати його в цензуру незручно. Я зроблю так само, як і з статею статтею Кошового в VI [книжці]: значить, обійшовся поправками в «термінольогії» «термінології», а в инших інших місцях подав докладно ч. «Ради», звідки се взято. Так само, відповідно до вказівок П. Професора, зроблю з Піснячевським, вичеркнувши хиба хіба те, що цензор може докладно затямити, що він се перечеркнув. В статі статті Матушевського фактичних змін ніяких не зайшло.

Про нових піврічних передплатників я не писав, бо таких поки що нема. Всі, які тепер приступають, платять цілу передплату згори. Про дотичну зміну в оповістці щодо передплати на другий піврік – як се П. Проф. писали – тямлю, і зроблю її на окладці. Старі передплатники, які заплатили тільки 3 руб., поволі звертають, зате дуже мало з тих, що дали тільки 2 руб., присилає дальшу рату. На щастє щастя їх не дуже багато, щось коло 40. Та, мабуть, дехто з них відпаде-таки.

Книжку випускаємо післязавтра. Чи не ліпше було б «Богданові роковини» дати на першому місці, але тільки щоб не посилати вже П. Проф. коректи? Я би її сам коригував у всіх коректах.

При сій книжці усім довжникам пошлеться переводи. Оповісток ЛНВістника ЛНВісника лишилося дуже мало, і справді треба дати другий наклад.

На окладках дам оповістки «України» і «Новой книги», а про комплєти комплекти ЛНВ і «Записок» для браку місця викину, про се, зрештою, сказано в инших інших оголошеннях, а треба, аби ріжні різні журнали давали наші.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів. Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 115 – 116 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

…крім рецензії П. Проф. на Чикаленка… – Див.: Грушевський М. Є.Чикаленко. Розмова про мову. К., 1907 // ЛНВ. – 1907. – Т. 39. – Кн. VII. – С. 158.

…і Франкової… – Див.: Франко І. Іван Борусовський. Мефістофель в Гетовім Фавсті і Люцифер в Байроновім Каіні. Проба їх еволюції і характеристика. Тернопіль, 1907 (Звіт дирекциї дирекції ц. к. гімназії Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1906, стор. 1 – 48) // Там само.- С. 158 – 159.

…1) Панейка на Копачове «Думанє» «Думання»… – Йдеться про рецензію В.Панейка на видання: Копач Іван. Що таке людське думанє думання? Відбитка з «Учителя». – Львів, 1906. Рецензія опублікована: Там само. – Т. 40. – Кн. XII. – С. 548 – 551.

…2) Залізняка на Ачадова «Взгляды соц[иалистических] партий на общественное самоуправление «… – Див.: Залізняк М. Ачадов. Взгляды социалистических партий на общественное самоуправление. М., 1906. Библиотека «Самоуправление» № 1 // ЛНВ. – 1907. – Т. 40. – Кн. X. – С. 173 – 174.

…3) Треймана на Сумцова «Леонардо да Вінчі»… – Йдеться про рецензію Г.Треймана [Квасницького Г.] на видання: Леонардо з Винчи / Зложив М.Сумцов. З 20 малюнками. Харків., 1907. Опубліковано: Там само. – Т. 39. – Кн. VIII-IX. – С. 448.

…4) Ярошевського на Черкасенка «Старе гніздо». – Див.: Б.Я. [Богдан Ярошевський]. С.Черкасенко. В старім гнізді. Драматичний нарис у 4-х діях. Полтава, 1902 // Там само. – Т. XL. – Кн. Х. – С. 170 – 172.

Про Шап[ов]алова… – Йдеться про Микиту Шаповала.

… Скрипчук конечно хоче виїздити якнайскорше і неустанно мені нудить, аби я писав про се П. Професору. – Врешті, 16 (3) серпня 1907 р. Василь Скрипчук сам написав листа до М.Грушевського. У ньому він так обгрунтовував своє остаточне рішення:

«Змушений обставинами, осміляюся повідомити Пана Професора, що 31 н. с[т], а 18 ст. ст. (VIII) виїзджаю з Київа Києва, а заразом дякую за місце, яке я дотепер займав при ЛНВ. Між иньшими іншими причинами найважнійша найважніша ся, що перед записом на університеті мушу оглянутися за місцем у Львові, аби прожити і докінчити курсу на університеті. Тоді, в вересні, пора найвідповідніша чи то зайняти яку діурну, або лекцію. Опісля, себто в жовтни жовтні, було б запізно, бо до сього часу вже всякі посади будуть позанимані. По-друге, мушу вистаратися гроші на запис и взглядно десь заробити, а в Києві се немислима річ для мене. Я вправді думав, що буду, може, міг здавати колюквія, але весь майже час я занятий зайнятий в конторі. Се були б найважнійші найважніші причини, не говорячи о иньших інших моральних» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 751, с. 11 – 12).

Подальший зміст листа свідчить і про певні непорозуміння з керівником київської редакції ЛНВ І.Джиджорою, що також підштовхнуло Скрипчука залишити роботу в Києві. Для виконання його обов’язків, а згодом і обов’язків І.Джиджори восени 1907 р. М.Грушевський направляє до Києва Ю.Тищенка (Сірого) під ім’ям Павла Пилиповича Лаврова, який завідував конторою та книгарнею ЛНВ, а також всіма видавничими проектами історика до кінця 1913 р. Див.: Тищенко (Сірий) Ю. У Києві біля «Літературно-наукового вісника» // Його ж. З моїх зустрічей: Спогади / Упоряд. О.Сидоренко, Н.Сидоренко. Передм. М.Шудрі. – К., 1997. – С. 11 – 48; Тищенко Ю. Книгарні «Літературно-наукового вісника» на Наддніпрянщині в 1907 – 13 pp. // Науковий збірник (Українська Вільна Академія Наук у США). – Нью-Йорк, 1953. – С. 115 – 126.

Чи не ліпше було б «Богданові роковини» дати на першому місці. – Йдеться про зміст VIII–IX книжки. Див. коментар до листа М.Грушевського від 21 (8) серпня 1907 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 115 – 116.