12.08.1907 р. До М. Грушевського

Дорогий Пане Професор!

Нині послано П. Професору дальший аркуш коректи з IV тома «Історії», а до нас прийшли «Студії». Винниченка складено вже 2-ий розділ. Разом з коректою посилаємо статю статтю Сумцова, прислану для ЛНВістника ЛНВісника, не знаю тільки, куди її примістити можна буде. То все-таки цікаво, що така стара кавалерія вступає в співробітники ЛНВістника ЛНВісника. Може би, ще кого притягнути, хоч користи користі небагато буде, та бодай в оповістках «Вістника» «Вісника» можна буде зібрати більшу скількість кількість імен співробітників. Все-таки декорація.

В конторі все по-старому, все йде своїм порядком, тільки Скрипчук надто вже бере «форшуси»; з його пенсиї пенсії за серпень лишається йому побрати тільки 10 руб., а не давати йому годі, бо не має нічого.

Сегодня Сьогодні приїхав до Київа Києва Чикаленко, а завтра знова знову їде на село. Писав до нього Єфремов, що за відкиненнє відкинення йому статі статті більш ані стрічки не напише для «Вістника» «Вісника», а тим часом згадану статю статтю хотів би помістити в «Раді». Чи додержить він своєї постанови, то ще не знати, бо писати йому нема де, хиба хіба притулиться в «Україні», де він, як на лихо, за собою мости попалив.

Дуже льояльно лояльно поступив Чикаленко, написавши до Пана Професора, чи можна сю статю статтю в «Раді» містити, чи ні. Загалом він тепер з великою реверенцією для П. Професора. Сегодня Сьогодні в редакції «Ради» якось ми зговорилися про Франка з приводу власне згаданої статі статті Єфремова, і Чикаленко дуже нападався загалом на Франка, називаючи його людиною без усякого характеру. При тім Чикаленко сказав, що се ще одна з великих заслуг П. Професора, що взяли таку будь-що-будь велику літературну силу в свої руки і ужили її як треба, з чого вийшла користь і для нашої літератури, і для Франка, який хто знає, як був би скінчив і чи був би став тим, чим він тепер є.

Може, се для П. Проф. не новина – сей погляд Чикаленка, але мені все було приємно почути таке ясне і докладне сформулованнє сформулювання сеї справи тут власне, де здається про нього, Франка, мали усталений погляд инший інший і [т]рактували його окрему самостійну силу. Може, як кажу, П. Проф. про сей погляд вже знають, та я нотую се, так сказати, з хронікарського обов’язку.

Що ж до поміщення статі статті Єфремова, то я її не читав і через те не знаю, чи вона дуже зачіпає «Вістника» «Вісника». Якщо не дуже, то поміщеннє поміщення її можна зробити залежним від того, як там у Львові стоять діла, і від того, чи і наскільки належало б присмирити Єфремова.

Коли вже в попередньому листі написав я непотрібно про того поміщика, то тепер вже для повноти хиба хіба мушу додати, що називається він Волик і має свій маєток в Херсонській губернії.

Гехтер таки добився поміщення своєї статі статті, хоч, щоправда, з доданою редакцийною редакційною приміткою. Тепер він стає знова знову сталим співробітником «Ради» і буде вести відділ з польських газет і заграничний. Коли приглянутися, як він проворно сюди втиснувся і зачав грати визначну ролю роль в газеті, «перешварцовуючи» сюди свої погляди, навіть не згодні з поглядами редакції, то по неволі згодишся з антісемітами антисемітами, які вказують на те, як так жиди всюди вміють проникнути. До того ж Гехтер ще потрафив зачарувати Чикаленка.

Неприємну штуку зробила мені редакція, давши мою статю статтю в фейлетон, хоч вона туди абсолютно не годиться. Та вже пропало.

Прошу вибачити, що листи виходять страшно нецікаві. Та що ж, коли тепер така тут всюди <мертавячина>, що просто нічого не діється, так і нічого інтересного нема.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів. Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 107 – 108 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

…посилаємо статю статтю Сумцова. - Статей М.Сумцова у 1907 р. в ЛНВ опубліковано не було. Не друкувалися його праці цього року і у ЗНТШ. Встановити, про яку статтю йдеться, не вдалося.

Писав до нього Єфремов… – Даний лист написаний з приводу чергового огляду «Відгуки з життя і письменства», підготовленого для ЛНВ, але відхиленого М.Грушевським за критику редакційної політики журналу. Див. коментар до листа І.Джиджори від 4 серпня (22 липня) 1907 р.

У згаданому листі до Є.Чикаленка С.Єфремов зокрема писав:

«Діло в тім, що я одібрав од М[ихайла] С[ергієвича] свою статю статтю з пропозицією половину (про Франка) викинути, а половину (про Флоринського) переробити. Але я ні викидати, ні переробляти не хочу, а через те до «Вістника» «Вісника» більш не писатиму. Чи не схоче скористуватися з цієї статі статті «Рада»?» (ІР НБУВ, ф. 44, № 376; лист від 19 липня (ст. ст.) 1907 p.).

Євген Харлампович відразу відповів молодому колезі:

«Боюсь я, аби через оті «Відгуки» не попрощались Ви і з «Радою». Не можна, Сергію Олександровичу, із-за дрібниць прощатись з ділом, якому ми всі служимо і думали служить все життя. Не переходьте Ви на тих гетманів гетьманів Сьогобічної, Тогобічної України, Галичини і Буковини, що держаться прінціпу принципу: «як не по-моєму, то я й хатку розвалю!» (Гирич І. М.Грушевський і С.Єфремов на тлі українського суспільно-політичного життя кінця XIX – початку XX ст. // Український історик. – 1996. – Ч. 1 – 4. – С. 157; лист від 23 липня (ст. ст.) 1907 p.; зберігається: ІР НБУВ, ф. 317, № 1454).

Збереглася і «розгнівана» відповідь Єфремова Чикаленку. Лист недатований, чернетка, очевидно, не був відправлений. У ньому автор обгрунтовує свою позицію, різко висловлюючи свої жалі щодо М.Грушевського, ЛНВ, галицької політики (Там само, № 121).

Дуже льояльно лояльно поступив Чикаленко. – У згаданому листі від 23 липня (ст. ст.) 1907 р. Є.Чикаленко повідомив про отриманий від С.Єфремова лист з пропозиціями щодо публікації «Відгуків» в «Раді» і зауважив, що без згоди М.Грушевського друкувати їх не буде (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 822, арк. 70 – 70 зв.). Пізніше, 17 серпня (ст. ст.) 1907 p., він продовжував цю тему:

«Єфремова не бачив, бо він був в Київі Києві тоді, як я був в Херсонщині. Статью Статтю він мені не лишив; може, лист мій його засоромив, бо, кажуть, він поводився в редакції «Ради» лагідненько і обіцяв писати. Очевидно, він не буде настоювати, аби ми помістили його статью статтю, одкинуту «Вістником» «Вісником»« (Там само, арк. 106).

… він Волик… – Див. коментар до листа І.Джиджори від 10 серпня (28 липня) 1907 р.

Гехтер таки добився поміщення своєї статі статті. – Цю інформацію І.Джиджора подав напередодні виходу статті М.Гехтера: Рузин М. Національне питання і політичні партії. VI. Національне питання і українська народня народна партія (Кінець) // Рада. – 1907. – 31 липня. – № 173. – С. 1. Стаття вийшла з редакційною приміткою: «Не поділяючи всіх думок автора цієї статі статті, редакція друкує її, сподіваючись, що вона викличе обмін думок, які освітять справу зо всіх боків».

Неприємну штуку зробила мені редакція, давши мою статю статтю в фейлетон… – Згадану статтю І.Джиджори з нагоди 250-их роковин смерті Богдана Хмельницького під назвою «В 250 літні роковини» опубліковано: Там само. – 28 липня. – № 171. – С. 2.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 114 – 115.