4.08.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Щодо поганої коректи 11[-го] аркуша IV тома, то наші коректори зовсім не винні; я зараз же порівняв коректу П. Професора з першою коректою Скрипчука, і показало[ся], що всі непідхожі букви були ним підчеркнені. Тільки ж зецер зовсім зігнорував. Я ходив з тим до управляючого і показував йому, як зецери роблять коректи. Він теж нібито вдався в сю справу, прикликав дотичного зецера і т. д. На доказ пішлю пошлю П. Професору першу коректу. Я не винен тому, що таку коректу післано послано П. Професору, бо, не роблячи коректи, не знаю, що там посилається. Я сказав Скрипчуку, аби він перед кожною посилкою ще раз переглянув, чи коректа зроблена, а також ще раз попросив Сидоряка, аби він звертав на зецерів більшу увагу.

Сидоряк досить грубо помилявся щодо видатности видатності письма Піснячевського, якого статя стаття замісь замість 9 – 10 ст[орін], як він казав, дасть мало не аркуш. Через те не знаю, чи можна буде дати всі оголошення, які треба б було дати.

Гайденвурцель впоминається за гроші за папір, бо каже що йому треба, і просив написати про се до П. Професора. Як же, чи платити йому, чи ні, а так само чи дати друкарні тих 100 руб., які мені осталися з львівських грошей. Управляющий говорить, що П. Проф. писали йому про 300 руб., тільки ж я нічого про се не знав, скільки саме йому дати, і дав 200 р[уб]. Так я прошу дати мені в тих справах вказівки.

Приїздив тут на один день Євген Харлампович, як я вже писав з Богуславським вони умовлялися над способами вербування передплати. Треба знати, що той Богуславський (зелізничий залізничий урядник в Катеринославі) назбирав передплати для «Ради» на 900 руб., а й нам притягнув 4 нових передплатників. Я просив його і надальше робити се.

«Вістник» «Вісник» спізниться, не було медіявалю для дальшого складання останніх статей і бібліографії. Останні статі статті будуть послані П. Проф в понеділок, а тим часом я скажу робити коректу другу і т. д., так що потім, коли вернеться коректа від П. Проф. (П. Проф. тільки може переглянуть щодо змісту) – то по увз[г]лядненню евентуальних поправок П. Проф. зараз видрукується, так що перед кінцем місяця сподіюсь сподіваюсь напевне випустити книжку, коби лишень коректа довго не забавила.

Вийшло непорозуміннє непорозуміння; я постановив щоденно в «Раді» давати партіями оповістки про книжки, які має контора, а тут показується, що П. Проф. від себе того рода оголошення післали послали в контору «Ради» Через те мені приходиться свої оповістки брати назад, а їх був трохи инакше інакше уклав, як П. Професор.

Чув я, що Єфремов невдоволений на «Вістника» «Вісника» за відкиненнє відкинення статі статті, та він співчутя не находить у Чикаленка, бо сей теж з ним не в ладах.

В нас в конторі спокійно. Надруковано 10-ий аркуш IV тома. Налягаю на «Історію» і сподіваюся її тепер значно підігнати.

«Перевал» завтра пішлю пошлю, сегодня сьогодні йду до Ол[ександра] Сергієвича на кілька годин, бо тут в Київі Києві часами страшно вже скучно.

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 93 – 94 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Чув я, що Єфремов невдоволений на «Вістника» «Вісника» за відкиненнє відкинення статі статті… – Надрукувавши два «Відгуки з життя і письменства» у IV та V книжці ЛНВ, С.Єфремов надіслав черговий, у якому висловив різкі критичні зауваження щодо редакторської політики ЛНВ. Без відома М.Грушевського статтю не наважилися друкувати і відправили її до Львова.

«Прийшла стаття Єфремова contra «Вістника» «Вісника», виглядає на зачіпку до розриву», – записав вчений у щоденнику (Там само, спр. 25, арк. 152 (запис за 2 липня 1907 р.).

Редактор і автор обмінялися листами з цього приводу. М.Грушевський пропонував «упустити» першу частину статті з критикою ЛНВ і «галичан», а розвинути другу (Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 1997. – Т.1 / Ред. Л.Винар; упоряд. Г.Бурлака. – С. 168). Автор у розлогому листі не погодився «викинути» першу половину «Відгуків» і забрав свою статтю, завершивши тим свою багатолітню співпрацю з ЛНВ:

«Думаю, що мені остається тільки одно, щоб не плодити надалі непорозуміннів непорозумінь – подякувати редакції за дотеперішній притулок і надалі зректися взятих на себе щодо «Вістника» «Вісника» обов’язків» (Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 2006. – Т. 3 / Ред. Л.Винар; упоряд. Г.Бурлака, Н.Лисенко. – С. 235 – 236).

Після невдалої спроби розмістити свою статтю в «Раді» С.Єфремов таки виплеснув своє роздратування на «Вістник» «Вісник» і М.Грушевського у статті «Украинская жизнь и литература в 1907 г.» (Киевские вести. – 1908. – № 1).

На ці закиди М.Грушевський відповів статтею «На українські теми. Ще одна повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (ЛНВ. – 1908. – Т. 41. – Кн. І. – С. 188 – 193). Детально див.: Гирич І. М.Грушевський і С.Єфремов на тлі українського суспільно-політичного життя кінця XIX – початку XX ст. // Український історик. – 1996. – Ч. 1 – 4. – С. 142 – 187.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 105 – 106.