2.08.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Чи сталася в «Студіях» помилка – не знаю, бо невідомо, яку помилку помітили П. Професор на 185 с[тороні]; ся сторона в 12[-ому] аркуші, а його ще в нас немає. Зрештою, «Студії» вже видрукувані.

Статю Статтю Матушевського «З українського житя життя» цензура немилосер[д]но посчеркувала, а притім так безглуздо і такі невинні річи речі, що просто не знати, що про се думати. Дотична коректа буде П. Проф. послана.

Через статю статтю Піснячевського «Вістник» «Вісник» значно спізниться; не ставало на нього письма і через те треба було перед тим друкувати. Завтра пішлються пошлються П. Професору дальші два аркуші коректи з «Історії» – по одному з обох томів, а мабуть, і один надрукований.

Книжок П. Проф. Ідзіковський взяв з кождої брошури по 25 прим.: разом 200 – в коміс[ію], а Оглоблін, як я вже писав, взяв 313616">Про мову» 10 прим. за готівку, скидка 20 %; Розов не взяв нічого. «Киев[ская] стар[ина]», як я вже здається писав, взяла усього по 100 прим. В нас йдуть книжки П. Проф. і «Науковий збірник», сей через книгарні; ось нині взяли 4 прим., які нам щойно вчера вчора прийшли. Питають теж за «Акордами», котрих в нас нема, хоч контора вже три рази писала, щоб прислали. Є богато багато таких людей, що купували б книжки безпосередно безпосередньо у нас, а купують в книгарни книгарні, бо там мають кредит. Книгарня ж («К[иевская] ст[арина]») веде діло якось дуже недбало.

Нині виплачено гонорар Яковлеву (13 р[уб]. 70 коп.), також Квасницький зажадав плати за 4 дні червня, і йому я мусів виплатити (5 р[уб]. 33 коп.).

Задуманого «Дзвона» дуже лають Порш – Петлюра; погнівалися, що до редакції не запрохано «одиноко, – як каже Петлюра, – до сього спосібного чоловіка, Порша».

«Рада» зовсім пустилася на пси і здуру зачала давати портрети навіть другорядних «зьвізд звізд сцени», як от Лініцької, виписуючи при тім досить нещасливі панегірики там, де би треба вилаяти. Користає з ріжних різних бенефісів. Нічого на те не можна порадити, бо такий напрям дав Чикаленко, який, пробуваючи недавно через кілька днів самотно в Київі Києві, попав в такий артистичний настрій. Нині знов має він приїхати на короткий час до Київа Києва, задля якихсь переговорів з Богуславським, що теж для сього приїхав сюди. Що за переговори, для яких Чи[кален]ка визвано телеграмою, поки що не знаю.

Може, П. Професор мають що замітити щодо ведення продажі книжок, то я просив би ті замітки зараз поробити, аби коли що робиться невідповідно – не продовжати сього.

З поважаннєм поважанням

Ів. Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 92 – 92 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Чи сталася в «Студіях» помилка… – Йдеться про продовження праці М.Грушевського «Студії з економічної історії України», опублікованої у VII книжці ЛНВ (Т. 39) за 1907 р. Початок подано у Т. 38, закінчення – Т. 40.

Статю Статтю Матушевського «З українського житя життя «цензура немилосер[д]но посчеркувала… – Отримавши цього листа І.Джиджори та обіцяну коректу огляду Ф.Матушевського, М.Грушевський писав до Федора Павловича:

«З контори писали мені, що цензура дуже сильно позчеркувала сей огляд, хоч я не можу собі представити, до чого б вони могли причепитись. Очевидно вони чепляються чіпляються до Вас. Я писав Джиджорі, аби попросив Вас піти до цензури і оборонити статю статтю, але можливо, що вони, спізнившися з книжкою, вже не будуть мати можности можливості правдуватись з цензурою. Властиво і не треба було того огляду посилати, якби не звістна звісна Вам погроза щодо Ваших статей, висловлена ще в маю Синицькому. Може б, користаючи з сих абсурдних придирок до огляду українського житя життя, Ви трохи б їм утерли носа, пішовши особисто, аби більше до Ваших статей не чеплялися чіплялися» (лист від 26 липня (ст. ст.) 1907 p.; зберігається у приватній збірці С.Білоконя).

Як свідчать наступні листи, Федір Павлович до цензора не ходив. Окрім офіційної цензури, стаття зазнала певних уточнень і зі сторони фактичного редактора, М.Грушевського, який у вищецитованому листі писав:

«В Вашім українським огляді я позволив собі дещо додати і розвинути в своїм пляні плані організації наукового товариства, тому що мій доклад був читаний без мене і я не міг його пояснити, дещо, як бачу, не було відповідно поняте, і через се я позволив собі дещо додати в Вашім огляді; сподіюсь сподіваюсь, що Ви не будете мати нічого протів проти того».

Через статю статтю Піснячевського «Вістник» «Вісник» значно спізниться… – Йдеться про статтю «На думські теми», подану до VII книжки ЛНВ. Проте через заборону цензури її опубліковано лише у VIII–IX книжці (Т. 39).

… «Науковий збірник»… – Йдеться про видання: Науковий збірник, присьвячений професорови Михайлови Грушевському учениками і прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині 1894 – 1904. – Львів, 1906.

Питають теж за «Акордами»… – Йдеться про видання: Акорди: Антольогія Антологія української лірики: Від смерти смерті Шевченка / Уложив І.Я.Франко, І.Ю.Панькевич. – Львів: Накладом Українсько-руської видавничої спілки. Друкарня НТШ, 1903. В «Акордах» вміщено поезії 88 українських письменників 2-ї половини XIX – початку XX ст., вперше надруковано поезію М.Грушевського «І знов мене самотність огорнула…» і повторно – «Не журись! За зимою весна…» (під псевдонімом «М. Козак»). Видання оздоблювалося оригінальними ілюстраціями на українські мотиви, видавалося на дорогому папері. У 1907 р. його ціна складала 3 руб. 50 коп.

«Рада» зовсім пустилася на пси і здуру зачала давати портрети навіть другорядних «звізд сцени», як от Лініцької… – Йдеться про портрет української актриси трупи труппи П.Саксаганського Л.П.Ліницької в ролі Гандзі (Рада. – 1907. – 20 липня. – № 164. – С. 1). Того ж дня відбувся бенефіс актриси, про що також сповіщалося в газеті (Театр і музика. Л.П.Лініцька (До сьогоднішнього бенефісу).

…задля якихсь переговорів з Богуславським… – Як повідомляв І.Джиджора у наступному листі, ця зустріч відбулася з метою вироблення програми залучення передплатників для газети «Рада». Сам Є.Чикаленко у листі від 23 липня (ст. ст.) 1907 р. до С.Єфремова писав про свої враження:

«Написав я Вам сумну одкритку про становище «Ради», а отсе побачився в Київі Києві з Богуславським, то забув про всі пригоди. Коли на Україні знайдеться таких 10 передплатників, то варто хоч тільки для їх видавати газету. Він влив мені стільки «целительного» бальзаму в душу, що знов захопилась моя душа: продам ще з сотню десятин, а таки буду тягнути газету. Отакі люде люди, як Богуславський (по правді кажучи – дрібненькі) творять життя, а гетьмани Куліши та Кулешики тільки руйнують його, хоч з поверхового боку здається, що вони-то й єсть творці» (ІР НБУВ, ф. 317, № 1454).

Таку ж саму характеристику дав Є.Чикаленко М.Богуславському і в листі до М.Грушевського (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 822, арк. 72 зв.; лист від 23 липня (ст. ст.) 1907 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 104 – 105.