«Не журись! За зимою – весна...»

Михайло Грушевський

Не журись! За зимою – весна,

Виростають квітки з-під снігів.

Ще всміхнеться нам доля ясна,

І не буде цих сліз та жалів.

Не сумуй! Промінь блисне, спахне,

Прожене оцю пітьму страшну;

На порваних сих струнах утне

Нам співець ще пісню голосну!

І нікого не май за мерця –

Оживуть ті недужі раби!

Ще спахнуть пориванням серця

І піднімуться руки слабі.

Упаде се ярмо з наших ший,

Розпадеться кайдання саме,

І на поклик наш дужий, гучний

Обізветься й каміння німе!

Примітки

Перша публікація – під псевдонімом Михайло Козаку журналі «Зоря»: 1892. – Ч. 20. – С. 386.

Подається за другою прижиттєвою публікацією у кн.: Акорди: Антологія української лірики від смерти Шевченка / Уложив Іван Франко. – Львів, 1903. – С. 248. Автограф невідомий.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 66 – 67.