З давнини
Михайло Грушевський
Заспівали козаченьки, байраком ідучи, –
Загрув, каркнув крук понурий з-за кривої кручі.
Мовчи тихо, чорна маро, може й, добре знаєш,
Та мене вже завернути назад не вгадаєш!
Завертала мене мати, завертала мила –
Не заверне, не настрашить і ворожа сила!
Нема долі у неволі: і миле не миле!
Або згинуть, або жити, а скніти – не сила…
1889
Примітки
Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 107.
Подається за автографом: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (далі – ІЛ). – Ф. 122. – Од. зб. 2.
Загрув, каркнув крук понурий… – у «Словарі української мови за редакцією Б.Грінченка (т. 2, с. 31) про слово «загрути» зазначено, що воно означає закричати, закаркати, але вжите лише у фальсифікованій думі І.Срезневського у «Запорожской старине», т. 1, с. 105.
Інша редакція вірша кілька разів публікувалася без назви разом з іншими творами під загальним заголовком «Пісні» за підписом Михайло Козак, вперше – у «Зорі». – 1992. – Ч. 24. – С. 466. Друкуємо також і цей текст (автограф його не зберігся), оскільки він значно відрізняється від поданого в основному корпусі книжки.
Заспівали козаченьки,
Йдучи по долині.
Загрув, каркнув крук понурий
На сухій ялині.
Мовчи, круче,
Не груй, чорний,
Може й правду знаєш,
Та щоб мене завернути –
Того не здолаєш!..
Завертала мене мати.
Завертала мила –
Не заверне ж козаченька,
Не зляка й могила!
Катма щастя у неволі,
Люба – й та не мила!
Або вмерти, або жити,
Скніти ж – ні, не сила!
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 63 – 64.