«Коли я в перший глянув раз ...»

Михайло Грушевський

Коли я в перший глянув раз

На сей веселий світ,

Мене од бабки був узяв

Старезний віщий дід.

Оглянув пильно, обдививсь

І крекнув хмуро так,

А далі бабці – не журись,

Не пропаде хлопчак!

Йому Біг щастя не дає

Та і не тра йому –

Сам він те щастя зіпсує,

Він зробить сам тюрму

Із світа вільного сего,

В кайдани самохіть

Він закує себе й весь вік

їх буде гризти й нить.

Хоч він і кволий, і слабий,

Та довго прорипить,

Хоч краще, може, для нього

Було б – як менше жить.

Багато буде ворогів,

А гірший – сам собі

Переведе він все життя

У тяжкій боротьбі.

Він постаріється раніш,

Аніж збереться жить,

І радий буде, як дійде

В сирій землі спочить.

Та щось придбає – не собі,

То людям на користь,

То й жить не шкода – хай живе,

Бабусе, не журись!

[12 травня 1892 p.]

Примітки

Перша публікація – у виданні: Грушевський М. Щоденник (1888–1894 рр.). – С. 166-167.

Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 60. – Арк. 114.

Як видно з автографа, текст вірша пізніше автор переробляв, міняв окремі рядки та послідовність строф. В основному тексті поданий остаточний варіант. Первісні варіанти:

4-го рядка – «старий-престарий дід», «старезний знахур-дід»;

7-го рядка – «і мовить батькові – дарма!»;

9-10 рядків – «Ото вся втіха, щастя все – Робота для него»;

21–24 рядків – «Та все-таки – який не єсть, А буде чоловік… В ярмі роботнім – день за день – Проходить весь свій вік…»;

останніх 4-х рядків – «Та, може б, хоч і не собі Заробить щось добра – Оце й утіха, й щастя все – Єсть, не журись, стара!»

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 65 – 66.