«Плакали струни, звенючи під ручкою твоєю...»

Михайло Грушевський

Плакали струни, звенючи під ручкою твоєю,

За ними й ті, хто їх слухав.

Один я не плакав, і сліз не пустив.

Наче печалі чужі слухало вухо…

Серце моє, нащо плакать мені?

Сидиш ти коло мене близенько

Тай так гарно – кинь ноти свої,

Повернися до мене, серденько.

Серце моє, нащо плакать мені?

Може, потім… а зараз – не треба.

Гріх на Бога тепер сумувать,

Гріх на Бога, голубко, й на тебе,

Будьмо, серце, веселі, кохаймось тепер,

Впиймось щастям досхочу, уволю,

Щоб було що згадать та й за чим сумувать,

Щоб було чим хвалитися долі.

4. II. 1885

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 99.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 100.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 56 – 57.